2 Формування і розвиток історичної школи.

Теорію Ліста заведено розглядати як переддень історичної школи В. Рошера (1817—1894), Б. Гільдебранда (1812—1878), К. Кніса (1821—1898).

Ця школа, теорії якої є найяскравішим прикладом альтернативності економічного мислення, постала в першій половині XIX ст. її ідеї було поширено в Англії, Франції, Сполучених Штатах, але найвизначніші праці, побудовані на засадах альтернативності та історичного методу, написали саме німецькі еко-номісти-теоретики. Тому альтернативна (історична) школа політичної економії ототожнюється з німецькою історичною школою.

Своє завдання представники цієї школи вбачали у формуванні на базі історичного методу окремого напряму національної політичної економії — учення про народне господарство Німеччини. Так само, як і Ліст, вони виходили з того, що ідеологія суспільного розвитку є первинною, визначає економічну політику, і отже, спрямовує розвиток економіки. Усі ці автори поділяли погляди Ліста, але всі вони зверталися до категорій, розроблених школою класичної політекономії, і стверджували, що ці категорії не заперечують слушності історичного методу, узгоджуються з ним і роблять картину суспільного життя повнішою. Фактично вони намагалися поєднати принцип державного регулювання і принцип економічної свободи.

Лідером історичної школи був В. Рошер. Рошер ставить своїм завданням доповнити й розвинути теорію класичної школи і водночас вплинути на формування національної політики. Досліджуючи історію становлення й розвитку економічних процесів у різних країнах, він намагається встановити причини їхніх національних особливостей. Рошер не заперечував доцільності втілення в життя соціалістичних ідей, але тільки реформістським шляхом.

Іншим представниками німецької історичної школи був Б. Гіль-дебранд, К. Кніс.

Німецькі економісти, виходячи з ідеї німецької національної єдності, розробили історичний метод дослідження і скористалися з нього для заснування нового напряму політичної економії, основою якого стало вивчення закономірностей розвитку національного народного господарства, визначальної ролі держави в цьому процесі. Слід звернути увагу на те, що цей напрям заперечував космополітизм класиків та геополітизм англійських економістів.

15 Билет

1.Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку хх ст.

Назва "інституціоналізм" походить від слова "інститут" (institution), під яким розуміють певний звичай, порядок, прийнятий у суспільстві, а також регламентування звичаїв у вигляді закону або установи. Держава, сім´я, приватна власність, система грошового обігу та інші форми життя зараховують до інституціональної сфери. Можна, отже, погодитися з думкою про те, що поняття "інститут" доволі розмите. Незважаючи на це, звернення до інституціоналізму було спробою розширити предмет економічної науки.

Інституціоналізм виник спершу в США. Його представниками були економісти Т. Веблен, У. Мітчелл, Дж. Коммонс, А. Берлі, Е. Богарт, У. Гамільтон, Г. Мінз, К. Парнер та ін. Визначали спектр ідей інституціоналізму Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл. Праці Т. Веблена опубліковані наприкінці XIX - на початку XX ст., а Дж. Коммонса і У. Мітчелла - у 20-30-ті роки XX ст.

Під гедонічною теорією інституціоналісти розуміли уявлення про те, що "людина економічна" прагне лише до максимальної вигоди, підпорядковуючи свої дії "арифметиці користі". Т. Веблен, У. Мітчелл і Е. Богарт відкидали концепцію гедонізму, вважаючи її надто примітивною. На їхню думку, теорія, що дає задовільне трактування економічної поведінки людини, повинна включати і неекономічні фактори, пояснювати поведінку в її соціальному аспекті.

З того випливала важлива для інституціоналістів вимога застосовувати в економічній теорії дані соціальної психології. Інституціоналісти зазначали, що вільна конкуренція обмежується монополією. Отже, інституціоналісти руйнували економічні теорії індивідуалістичного лібералізму. Лідером інституціоналізму вважається Т. Веблен. Деякі дослідники називають його "провідною фігурою у руйнуванні традиційної політекономії в Америці".

Т. Веблен (1857-1929) заклав основи нового методологічного підходу - технологічного детермінізму, передбачивши "панування технократії" в майбутньому. Він засуджував монополізм капіталу, фінансову олігархію. Вважав, що головними детермінантами є індустрія і бізнес на базі машинного виробництва. Основою сучасної цивілізації Т. Веблен проголошував індустріальну систему, її двигуном - підприємництво. "Мотив бізнесу, - писав він, - грошова вигода. Його метод - купівля-продаж. Мета - нагромадження багатства".

Інституціоналізм не був єдиною монолітною теорією. У ньому є свої відгалуження і модифікації. Оскільки інституціоналізм - не чітко детермінована теорія, у спектрі якої є різні відтінки, то він, зазнаючи змін у процесі еволюції, на окремих етапах і в окремих країнах був присутній неоднаково у поглядах економістів.