- •1 Билет
- •1. Предмет історії економіки та економічної думки
- •2. Економічні концепції монетаристів
- •2 Билет
- •2. Соціонально-інституціональний напрям в сучасній економічній думці (кінець хх – початок ххі ст.)
- •Періодизація історії економіки та економічної думки
- •4 Билет
- •1. Економічна думка стародавнього світу.
- •2 Динаміка світового господарського розвитку другої половини хх - початку ххі ст.
- •5 Билет
- •Античний Рим: економічні причини розквіту й занепаду
- •6 Билет
- •2. Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •7 Билет
- •1 Загальна характеристика господарства Європи в V- XV ст.
- •8 Билет
- •1. Розвиток торгівлі та банківської системи і кредиту
- •2. Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства
- •9 Билет
- •10 Билет
- •2. Подолання економічних наслідків першої світової війни
- •11 Билет
- •1 Суть промислового перевороту
- •12 Билет
- •1.Класична школа політичної економії
- •2. Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.).
- •13 Билет
- •1.1 Еволюція класичної політичної економії в першій половині хіх ст.
- •1.2. Формування соціалістичних ідей.
- •3. Основний зміст процесу індустріалізації
- •14 Билет
- •1.. Передумови виникнення та методологічні принципи маржиналізму й неокласичної теорії.
- •2 Формування і розвиток історичної школи.
- •15 Билет
- •1.Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку хх ст.
- •2.. Промисловий переворот в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.).
- •16 Билет
- •1. Сутність аграрної реформи 1848 року і селянська реформа 1861р.
- •2. Суть індустріалізації в Україні.
- •17 Билет
- •2 Господарство Стародавньої Греції
- •18 Билет
- •19 Билет
- •1. Особливості східного рабства
- •2. Подолання економічних наслідків першої світової війни
- •20 Билет
- •1. Розвиток ремесел і міст в Середньовіччі V- XV ст.
- •2. Меркантилізм та його історичне значення
2.. Промисловий переворот в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.).
Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Виділяють два його етапи.
Перший етап відбувся у 20 - 40-х рр. XIX ст. Незважаючи на панування кріпосництва в аграрній сфері та інші перешкоди на шляху до економічного зростання, мануфактурне виробництво досягло значних успіхів. Зростала кількість мануфактур, число найманих виробників. Використовувалися механічні робочі машини, зростала зацікавленість власників у збільшенні виробництва. Почався промисловий переворот в Україні з харчової галузі промисловості.
Робочі машини й механізми, які замінили ручну працю робітників, з'явилися на текстильних мануфактурах, перш за все на суконних. У 1823 р. було споруджено перший на Дніпрі пароплав. З 1835 р. на Дніпрі діяла акціонерна пароплавна компанія. Зростали потреби у машинах і механізмах, що зумовило появу машинобудівних заводів. Розвиток машинобудування сприяв зростанню обсягів металургійного виробництва, видобутку кам'яного вугілля.
Другий етап промислового перевороту відбувся після ліквідації кріпосного права (60 - 80 рр. ХІХ ст.). Фабрики та заводи остаточно витіснили мануфактурне виробництво. Основне місце в структурі української промисловості займало цукроваріння. Для цукроваріння стала характерною концентрація виробництва, зростання продуктивності праці. Такі ж явища відбувалися і в горілчаній промисловості. Успішно розвивалися: борошномельне, олійне, текстильне та інші виробництва. Галузі важкої промисловості технічно розвивалися більш повільними темпами, ніж харчова та легка. На півдні України почали виникати шахти і металургійні підприємства. У 1880-х рр. у Донбасі налічувалося 11197 вугільних шахт, на яких видобувалося 86,3 млн.пудів вугілля, що становило 43,1% від усього видобутку вугілля в Росії. Зростали обсяги виробництва машинобудівних і суднобудівних заводів. Найкраще в пореформений період розвивався залізничний транспорт. У 1863 р. почалося будівництво першої залізниці від Балти до Одеси, яка згодом була подовжена до Києва.
16 Билет
1. Сутність аграрної реформи 1848 року і селянська реформа 1861р.
Поштовхом до ліквідації панщини стали революційні події 1848 р. в Австрії, інших країнах Західної та Центральної Європи. 18 березня 1848 р. угорський сейм видав закон про скасування панщини в країні, у т.ч. і в Закарпатті. 17 квітня 1848 р. австрійський уряд оголосив про скасування панщини в Галичині. Рішенням уряду від 1 липня 1848 р. цей закон було поширено й на Буковину. Селян оголошували вільними громадянами держави і звільняли від панщинних повинностей. 7 вересня 1848 р. віденський парламент ліквідував примусову закупівлю селянами горілки та інших міцних напоїв, правом на виробництво і реалізацію яких володіли поміщики. Селянин, як і поміщик, ставав власником землі. Як компенсацію за ліквідацію панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної скарбниці. Їх звільняли від опікунських обов'язків над селянами ( від обов'язку допомагати на випадок стихійного лиха, епідемій тощо). Держава звільнила поміщиків від окремих податків. За панами залишилися сервітутні володіння ( ліси, пасовища, луки і т.ін.). Селяни за користування сервітутами повинні були заплатити певну суму панам на основі добровільних угод з ними.
Незважаючи на недоліки, аграрна реформа в цілому сприяла розвитку господарства, розчистила шлях для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, формування індустріального суспільства.
Початок ХІХ ст. характеризується занепадом поміщицьких господарств. Праця селян-кріпаків була малопродуктивна, хліборобство велося традиційними методами, екстенсивним шляхом. Разом з тим, промислова революція та початок індустріалізації в країнах Західної Європи та Росії вимагали збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, насамперед - зерна. Таким чином, кріпосництво гальмувало розвиток сільського господарства і промисловості.
Проект аграрної реформи прийняла Державна рада Росії. На його підставі було підготовлене „Положення", яке цар Олександр II підписав 19 лютого 1861 р. Водночас був проголошений Маніфест про скасування кріпацтва.
Реформа повністю зберегла поміщицьке землеволодіння. Майже повсюди зменшилися селянські земельні наділи, якими селяни користувалися до реформи. Виділення землі та її розмежування реформа віддавала на розсуд місцевих поміщиків. Як правило, селянам віддавали гірші землі; вони фактично були позбавлені пасовищ, луків, лісів та інших угідь. Внаслідок реформи селянство втратило понад 15% загальної площі земель. Земельні наділи селяни повинні були протягом 49 років викупити в поміщиків згідно з встановленими реформою цінами, які значно перевищували ринкові.
Треба відзначити, що реформа 1861 р. створила сприятливі умови для активізації господарської діяльності, перетворила кріпаків на вільних селян. Тепер вони мали право вільно пересуватися, купувати й продавати рухоме й нерухоме майно, займатися підприємництвом, торгівлею. Здійснення реформи сприяло господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту, процесу індустріалізації.