9 Билет

1.Економічна думка Середньовіччя

Після падіння Римської імперії (V ст.) почалася так звана доба Середньовіччя, що тривала аж до XVII ст. Економіка цього періоду була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Мислення середньовічної людини мало тео­логічний характер. Економічна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань. В епоху середньовіччя християнство в Європі, й іслам на Сході стають ідео­логічним обгрунтуванням утвердження феодальних відносин. Особливістю прояву економічної думки стає її неодмінне релігійне оформлення. Середньовічні тракта­ти містять численні конкретні господарські поради, різноманітні практичні ре­комендації, але надто мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення еконо­мічних процесів та явищ.

Основними джерелами економічної думки середньовічного суспільства є юридичні кодекси й церковні пам'ятки. Економічні уявлення народних мас відбилися в різних "єресях" та економічних вимогах селянських повстань. В епоху феодалізму суспільство складалося передусім з класу феодалів і класу селян. Через це економічні вчення представників класу землевласників спрямо­вувалися на узурпацію селянських земель, виправдання феодальної організації господарства.

Дослідження являють собою митецькі компіляції традиційних істин, система­тизацію накопиченого багажу, коментарі. Усе це — характерні риси методу, який отримав назву «схоластика» (від лат. shola — школа), широко розповсюдженого в середньовічному інтелектуальному середовищі. Про економічні погляди схоластів можна судити з висловлювань одного з найвидатніших представників цього ме­тоду — Фоми Аквінського, великого богослова.

Фома Аквінський (1226-1274 рр.) – італійський монах, аристократ за походженням, канонізований католицькою церквою в 1323 р., систематизатор релігійної філософії.

Головний твір: «Сума теологи».

Суспільний устрій, у тому числі його економічна складова є результатом божест­венного приречення, тому існуючі господарські форми — власність, організація праці, навіть торгівля — необхідні й морально виправдані. Він апологував при­ватну власність, вважав натуральне господарство основою добробуту людей, а його продукти - природним багатством. Золото і срібло, на його думку, - штучне багатство, яке не може бути метою діяльності людини. Феодальна форма власно­сті, система поділу праці природні й виправдують ієрархічну структуру і станову організацію феодального суспільства, як і право кожного стану на свою частку винагороди.

Цьому ж завданню присвячене і вчення про «справедливу ціну». Така ціна повинна, по-перше, покривати витрати, а по-друге, забезпечувати продавцеві можливість жити відповідно до свого положення у суспільстві. Таким чи­ном, у ціні повинен був знайти відображення соціальний статус учасників об­міну, що, зрозуміло, несумісне з поняттям ціни як чисто ринкової категорії.

Економічна думка України періоду середньовіччя

Видатною пам'яткою соціально-економічної та політичної думки Київської Русі є "Руська правда", перша частина якої – "Правда Ярослава" з’явилася в 30-х роках 11 ст., а другу – "Правду Ярославичів" – прийнято на з'їзді Ярославичів у Києві в 1072 році. В 1113р. був написаний "Устав" князя Володимира Мономаха, що являв собою наступний етап у розвитку феодального права та суспільно-економічної думки пануючого класу.

"Руська правда" відобразила реалії Київської Русі 11-12 ст.: 1) господарство базувалося на землеробстві та тваринництві; 2) високий рівень розвитку сільськогосподарської культури порівняно з сусідніми країнами; 3) феодальне землеволодіння.

2. Світова економічна криза («Велика Депресія») 1929-33 рр.

У жовтні 1929 р. вибухнула криза на Нью-Йоркській фондовій біржі, що стало початком світової економічної кризи 1929-1933 рр., що увійшло в історію як Велика Депресія - найглибша криза перевиробництва в історії.

Світова економічна криза 1929-1933 рр. сильніше всіх країн вразила США, де вона охопила усі сфери народного господарства. Так, курс акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі з 216 пунктів у вересні 1929 р. впав до 34 в січні 1931 р.; за 4 роки «лопнув» 5761 банк із загальною сумою вкладів у 5 млрд. дол.

Промислове виробництво знизилося на 46% в порівнянні з 1929 р. (рівень 1905-1906 рр..), а ціни на сільгосппродукцію впали в 3-4 рази. Національний дохід зменшився в 2 рази; в 3 рази зменшився обсяг зовнішньої торгівлі.

Уряд Гувера запропонувало шістдесятиденний програму боротьби з кризою. Відповідно до неї передбачалося вкласти 8 млрд. дол. в капітальне будівництво, залучити 3 млрд. приватних інвестицій для розвитку промислових і залізничних компаній, створити національну кредитну корпорацію і Федеральне фермерське бюро (капітал в 3,5 млрд. дол.) для закупівлі сільгосппродуктів і підтримки рівня цін. Однак пом'якшити кризу не вдалося.

З 1932 р. після перемоги Ф. Рузвельта на виборах починається здійснення великомасштабних реформ, які отримали назву «Нового курсу Рузвельта». Його теоретичною основою на відміну від «грубого індивідуалізму» попередніх політиків стала кейнсіанська доктрина, яка передбачає посилення державного регулювання економіки.

Таким чином, найважливішим інструментом регулювання став державний бюджет, за рахунок коштів якого здійснювалися розширене відтворення і соціальні перетворення.