- •1 Билет
- •1. Предмет історії економіки та економічної думки
- •2. Економічні концепції монетаристів
- •2 Билет
- •2. Соціонально-інституціональний напрям в сучасній економічній думці (кінець хх – початок ххі ст.)
- •Періодизація історії економіки та економічної думки
- •4 Билет
- •1. Економічна думка стародавнього світу.
- •2 Динаміка світового господарського розвитку другої половини хх - початку ххі ст.
- •5 Билет
- •Античний Рим: економічні причини розквіту й занепаду
- •6 Билет
- •2. Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •7 Билет
- •1 Загальна характеристика господарства Європи в V- XV ст.
- •8 Билет
- •1. Розвиток торгівлі та банківської системи і кредиту
- •2. Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства
- •9 Билет
- •10 Билет
- •2. Подолання економічних наслідків першої світової війни
- •11 Билет
- •1 Суть промислового перевороту
- •12 Билет
- •1.Класична школа політичної економії
- •2. Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.).
- •13 Билет
- •1.1 Еволюція класичної політичної економії в першій половині хіх ст.
- •1.2. Формування соціалістичних ідей.
- •3. Основний зміст процесу індустріалізації
- •14 Билет
- •1.. Передумови виникнення та методологічні принципи маржиналізму й неокласичної теорії.
- •2 Формування і розвиток історичної школи.
- •15 Билет
- •1.Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку хх ст.
- •2.. Промисловий переворот в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.).
- •16 Билет
- •1. Сутність аграрної реформи 1848 року і селянська реформа 1861р.
- •2. Суть індустріалізації в Україні.
- •17 Билет
- •2 Господарство Стародавньої Греції
- •18 Билет
- •19 Билет
- •1. Особливості східного рабства
- •2. Подолання економічних наслідків першої світової війни
- •20 Билет
- •1. Розвиток ремесел і міст в Середньовіччі V- XV ст.
- •2. Меркантилізм та його історичне значення
1.2. Формування соціалістичних ідей.
Першим хто почав критикувати політичну економію був Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773—1842). Він був одним із перших, хто звернув увагу на тяжке й безправне життя робітників. Спостерігаючи поляризацію капіталістичного суспільства, він бачить формування двох абсолютно протилежних класів — трудівників і власників — або, за його словами, багатіїв і бідняків. Свобода конкуренції посилює цей процес. Саме вона призводить до руйнування дрібного виробництва, тобто до відокремлення власності від праці. У такому відокремленні Сісмонді вбачає головну небезпеку, оскільки цей процес відбувається не лише в промисловості, а охоплює й сільське господарство, де формується велика земельна власність і селяни перетворюються на сільськогосподарських робітників.
Загальні ідеї Сісмонді щодо оновлення капіталізму не мали такої популярності, але все таки дали поштовх для розвитку соціалізму.
Продовжувачем теорії реформування соціалізму був французький економіст П’єр Жозеф Прудон (1809—1865). Його економічні видання «Система економічних суперечностей або філософія злиденності», яку він пише є ударом по політичній економії за розчленованість суспільства на багатих та бідних. У творі Прудона викладено систему його економічних поглядів, в основу яких узято було ідеї дрібнобуржуазного соціалізму. У наступних працях він розробляє проекти «реформування» капіталізму. Це реформування Прудон сподівається здійснити через викуп робітниками засобів виробництва в буржуазії, створення майстерень і підприємств на акціонерній основі, що в них робітники-акціонери будуть працювати й одержувати продукти за собівартістю. Прудон взагалі виступає проти держави. Зв’язок між окремими господарствами має здійснюватись через обмін і взаємодопомогу.
Всі вчені економісти намагалися створити нову економічну модель. Стара політична економія вже не була спроможна виконувати завдання сучасності. Перехід капіталізму до соціалізму призвів би до більш контрольованих процесів в країні, до рівності між різними верствами населення, а також створив би нові передумови до економічного зростання країни.
Ще одним прихильником соціалізму був Карл Йоганн Родбертус-Ягецов. Основні праці Родбертуса були присвячені соціалізму: «До пізнання нашого державно-економічного стану», «Соціальні листи до Кірхмана», «Капітал», а також він автор багатьох статей та публікацій. Родбертус посідає своєрідне місце в історії економічної думки. Він прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних дій пролетаріату. Всі вчені економісти намагалися створити нову економічну модель. Стара політична економія вже не була спроможна виконувати завдання сучасності. Перехід капіталізму до соціалізму призвів би до більш контрольованих процесів в країні, до рівності між різними верствами населення, а також створив би нові передумови до економічного зростання країни.
3. Основний зміст процесу індустріалізації
Із завершенням промислового перевороту почався процес індустріалізації. Основним його змістом були структурні зрушення в національних господарствах окремих країн, внаслідок яких з'явились нові й модернізувалися старі галузі виробництва, змінювалась їхня роль в економіці. Завершення індустріалізації забезпечувало перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індустрії над легкою. Машинне виробництво перемогло в усіх галузях господарства. Відбувалися зміни в організації та управлінні виробництвом.
Темпи й строки індустріалізації залежали від конкретних умов кожної країни, вихідного рівня промислового перевороту, загальносвітового економічного розвитку. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. індустріалізація відбувалася на грунті технічної революції. Змінилась енергетична база економіки. Почалася електрифікація виробництва, транспорту, побуту.
Структурні зрушення останньої третини ХІХ ст. - початку ХХ ст. зумовили зміни в галузевій структурі машинної індустрії, її провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості.
Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтодобувна, нафтопереробна, електротехнична, алюмінієва, будівельна, автомобільна.
В результаті зміни в світовому промисловому виробництві Англії, питомої ваги (скоротився в 2,6 рази), Франції (скоротився в 2 рази) і США (збільшився в 2,1 рази) з Європи до Північної Америки відбулося переміщення центру світової економіки.
Рух економіки різко змінило свій темп. Наприкінці XIX - початку XX ст. найбільш високі темпи економічного розвитку показали молоді капіталістичні держави - США і Німеччина, що вийшли на перше і друге місця в світі за рівнем розвитку виробництва і залишили позаду Францію і Англію.
У промисловості й в банківській сфері виникають і розвиваються монополістичні об'єднання. Банки контролюють як грошові капітали, так і промислове виробництво. Процес зрощування банківського і промислового капіталу привів до формування фінансової олігархії. Ринок вільної конкуренції почав переростати в монополістичний капіталізм.
Монополія - це форма організації виробництва на базі об'єднання капіталів, що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу для зосередження виробництва й збуту значної частини продукції галузі, встановлення монопольних цін і забезпечення стабільних надприбутків.
За динамікою промислового розвитку склалося три типи промислово розвинених країн: американський - з високими, німецький - з середніми, англійський - з найнижчими темпами розвитку промислового виробництва