Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_bilet.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
24.09.2019
Размер:
169.36 Кб
Скачать

1.2. Формування соціалістичних ідей.

Першим хто почав критикувати політичну  економію був Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773—1842). Він був одним із перших, хто звернув увагу на тяжке й безправне життя робітників. Спостерігаючи поляризацію капіталістичного суспільства, він бачить формування двох абсолютно протилежних класів — трудівників і власників — або, за його словами, багатіїв і бідняків. Свобода конкуренції посилює цей процес. Саме вона призводить до руйнування дрібного виробництва, тобто до відокремлення власності від праці. У такому відокремленні Сісмонді вбачає головну небезпеку, оскільки цей процес відбувається не лише в промисловості, а охоплює й сільське господарство, де формується велика земельна власність і селяни перетворюються на сільськогосподарських робітників. 

Загальні ідеї Сісмонді щодо оновлення капіталізму не мали такої популярності, але все таки дали поштовх для розвитку соціалізму.

Продовжувачем теорії реформування соціалізму був французький економіст П’єр Жозеф Прудон (1809—1865). Його економічні видання «Система економічних суперечностей або філософія злиденності», яку він пише є ударом по  політичній економії за розчленованість суспільства на багатих та бідних. У творі Прудона викладено систему його економічних поглядів, в основу яких узято було ідеї дрібнобуржуазного соціалізму. У наступних працях він розробляє проекти «реформування» капіталізму. Це реформування Прудон сподівається здійснити через викуп робітниками засобів виробництва в буржуазії, створення майстерень і підприємств на акціонерній основі, що в них робітники-акціонери будуть працювати й одержувати продукти за собівартістю. Прудон взагалі виступає проти держави. Зв’язок між окремими господарствами має здійснюватись через обмін і взаємодопомогу.

Всі вчені економісти намагалися створити нову економічну модель. Стара політична економія вже не була спроможна виконувати завдання сучасності. Перехід капіталізму до соціалізму призвів би до більш контрольованих процесів в країні, до рівності між різними верствами населення, а також створив би нові передумови до економічного зростання країни.

Ще одним прихильником соціалізму був Карл Йоганн Родбертус-Ягецов. Основні праці Родбертуса були присвячені соціалізму: «До пізнання нашого державно-еко­номічного стану», «Соціальні листи до Кірхмана», «Капітал», а також він автор багатьох статей та публікацій. Родбертус посідає своєрідне місце в історії економічної думки. Він прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних дій пролетаріату. Всі вчені економісти намагалися створити нову економічну модель. Стара політична економія вже не була спроможна виконувати завдання сучасності. Перехід капіталізму до соціалізму призвів би до більш контрольованих процесів в країні, до рівності між різними верствами населення, а також створив би нові передумови до економічного зростання країни.

3. Основний зміст процесу індустріалізації

Із завершенням промислового перевороту почався процес індустріалізації. Основним його змістом були структурні зрушення в національних господарствах окремих країн, внаслідок яких з'явились нові й модернізувалися старі галузі ви­робництва, змінювалась їхня роль в економіці. Завершення індустріалізації за­безпечувало перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індус­трії над легкою. Машинне виробництво перемогло в усіх галузях господарства. Відбувалися зміни в організації та управлінні виробництвом.

Темпи й строки індустріалізації залежали від конкретних умов кожної країни, вихідного рівня промислового перевороту, загальносвітового економічного роз­витку. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. індустріалізація відбувалася на грунті те­хнічної революції. Змінилась енергетична база економіки. Почалася електрифікація виробництва, транс­порту, побуту.

Структурні зрушення останньої третини ХІХ ст. - початку ХХ ст. зумовили зміни в галузевій структурі машинної індустрії, її провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості.

Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтодобувна, нафтопереробна, електротехнична, алюмінієва, будівельна, автомобільна.

В результаті зміни в світовому промисловому виробництві Англії, питомої ваги (скоротився в 2,6 рази), Франції (скоротився в 2 рази) і США (збільшився в 2,1 рази) з Європи до Північної Америки відбулося переміщення центру світової економіки.

Рух економіки різко змінило свій темп. Наприкінці XIX - початку XX ст. найбільш високі темпи економічного розвитку показали молоді капіталістичні держави - США і Німеччина, що вийшли на перше і друге місця в світі за рівнем розвитку виробництва і залишили позаду Францію і Англію.

У промисловості й в банківській сфері виникають і розвиваються монополістичні об'єднання. Банки контролю­ють як грошові капітали, так і промислове виробництво. Процес зрощування ба­нківського і промислового капіталу привів до формування фінансової олігархії. Ринок вільної конкуренції почав переростати в монополістичний капіталізм.

Монополія - це форма організації виробництва на базі об'єднання капіталів, що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу для зосередження виробництва й збуту значної частини продукції галузі, встанов­лення монопольних цін і забезпечення стабільних надприбутків.

За динамікою промислового розвитку склалося три типи промислово розви­нених країн: американський - з високими, німецький - з середніми, англійський - з найнижчими темпами розвитку промислового виробництва