8 Билет

1. Розвиток торгівлі та банківської системи і кредиту

Розвиток ремесла, міст сприяв зростанню торгівлі. Особливо жваво вона про­вадилася у міських республіках Північної Італії - Флоренції, Венеції, Генуї, де зростав торговий і позиковий капітал, зароджувалися капіталістичні мануфакту­ри, розвивалася банківська справа. У Венеції зародилася сучасна бухгалтерія.

У Західній Європі розвивалися зовнішня морська і внутрішня сухопутна тор­гівля. Вже в XI - XII ст. визначилися її центри - Венеція, Генуя, Піза. Північноіталійські купці витіснили із середньоземноморських торгових шляхів візантійців і арабів. З портів Близького Сходу європейці привозили товари Індії, Китаю, Сирії та інших азіатських країн. Однією з найважливіших колоній Генуї була Кафа (Феодосія ) з її ринком рабів.

Утворився Союз приморських міст під назвою Ганза. Свою діяльність вона розпочала в XII ст. і діяла до XVII ст. До Союзу входило 160 міст.

У середні віки розвинулася й сухопутна торгівля. Шовковий шлях від Китаю до Європи простягнувся на довгі кілометри. Розвиток торгівлі обумовив розвиток грошово-банківської системи.

У Західній Європі в середні віки в грошовому обігу була велика кількість найрі­зноманітніших монет. Діловим людям важко було розібратися в їх повноціннос­ті. На допомогу прийшли так звані міняйли. Поступово міняйли перетворилися на банкірів. Вперше вони з'явилися в північно-італійських містах, у провінції Ломбардії. Банкіри об'єднувалися в асоціації, компанії, товариства.

Разом з появою банківської системи виник кредит. Інтенсивний розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі, грошового обігу, банківської справи, кредиту, свідчить про народження нового, прогресивнішого виробницт­ва. Виникають спеціалізовані райони з виробництва тих чи інших товарів, чис­ленні ярмарки, товарно-грошові відносини, формуються національні ринки. Ва­жливе значення в економічному житті середньовіччя мали податки й різні при­муси на користь феодалів чи державних установ.

Утворення загальнонаціональних ринків свідчило про те, що феодальне гос­подарство вичерпало себе і людство вступило в індустріальну добу.

2. Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства

До 30-х років XX ст. серед вчених-економістів панувала думка, що за допомогою механізму вільного ціноутворення економіка автоматично прямує до рівноваги - коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Дійсність спро­стувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично за­безпечувати рівновагу на ринку товарів, так само як і на ринку праці і капіталу. Найбільш наочним свідченням цього був циклічний характер розвитку капіталістичної економіки. Постійно повторювані зі зростаючою силою кризи супроводжувалися зниженням рівня виробництва, інвестицій, зайнятості, заробітної плати, серйозними труднощами у збуті товарів, розладом усього економічного механізму. Економічна думка того періоду виявилася нездатною дати задовільне пояснення цим явищам, а тим більше - вказати способи подо­лання криз. Багато економістів зв'язували настання криз і наступних піднесень з настроями оптимізму чи песимізму в бізнесменів.

З розвитком капіталізму швидко руйнувалися механізми автоматичного ринкового саморегулювання. На рубежі XX ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства.

Але найбільш гостро нездатність капіталістичної економіки до планомірного розвитку виявилася в роки світової економічної кризи 1929 - 1933 рр. і наступної депресії 30-х років. Виникла нагальна потреба посилення ролі держави в економіці. Перші кроки в цьому напрямку було зроблено у США реалізацією "Нового курсу" президента Ф.Рузвельта.

На перших порах посилене державне втручання в економічне життя пояс­нювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоретичної бази.

Опублікувавши в 1936 р. книжку "Загальна теорія зайнятості, процента та гро­шей", англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (1883 - 1946рр.) створив цю теоретичну платформу і став ідеологом нового напряму в буржуазній еконо­мічній науці, котрий обґрунтував неможливість саморегулювання капіталістич­ної економіки на макрорівні та необхідність державного втручання в економічні процеси.

Основні ідеї кейнсіанства:

• Кейнс показав, що зміни, які відбувались в економіці більшості країн під впливом науково-технічного прогресу, потребують активного втручання держави в хід економічного розвитку;

• виступив основоположником макроекономічного аналізу, і перейшов від аналізу діяльності окремих господарчих суб'єктів до аналізу фунціонування націнальної економіки країни в цілому;

• ввів в економічний аналіз такі поняття, як сукупний попит та сукупне про­понування, і проаналізував фактори, які впливають на них;

• обгрунтував основні напрями проведення державної фіскальної політики, показав вплив процесів формування і використання державного бюджету країни на економічний розвиток;

• показав активну роль споживання, збережень та інвестицій в антициклічному регулюванні економіки;

• розробив цілу програму економічних дій уряду в умовах економічної кризи. Цілісну картину економічної системи Кейнса можна подати за такою схемою.

Основним стратегічним напрямом економічної політики держави, згідно з Кейнсом, мас стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння максимально­му перетворенню заощаджень на капіталовкладення.

В своїй економічній програмі дій уряду Дж. М. Кейнс пропонував наступне: В своїх діях уряд повинен здійснити ряд заходів, спрямованих на підтримку су­купного попиту, і зокрема сукупного споживання, на високому рівні. Для цього необхідно:

• ввести систему соціальної допомоги людям з низьким рівнем доходу; організувати систему грошової допомоги безробітним;

• розробити спеціальні програми перекваліфікації та перепідготовки робітни­ків;

• створити систему суспільних робіт, при якій держава могла б створити тим­часові робочі місця для безробітних;

• держава повинна проводити політику, спрямовану на створення і підтримання умов повної зайнятості населення країни;

• уряд повинен створити і розвивати систему державних закупок продукції, виробленої приватними підприємствами. Зростання державних закупок приведе до збільшення сукупного попиту;

• оскільки зростання державних витрат може призвести до дефіциту державно­го бюджету, то наростання такого дефіциту цілком допустиме за умови збіль­шення попиту й зростання виробництва;

• уряд повинен проводити гнучку податкову політику, і маніпулювати податка­ми в залежності від стану економіки країни. При цьому Кейнс виступив за про­гресивні податки, коли норма оподаткування зростає разом із зростанням дохо­дів;

• оскільки дуже важливим є перетворення збережень в інвестиції, Кейнс вважав за потрібне створити всі умови для надійного функціонування банківської сис­теми країни. Він запропонував ввести систему страхування банківських вкла­день, щоб зменшити ризик втрат вкладів для вкладників.

Кейнсіанство зайняло провідне місце в політекономії багатьох країн розви­нутого капіталізму, особливо в США і Англії, і тривалий час зберігало свої по­зиції. Теорії, що виникли як результат дальшого розвитку теорії Кейнса, назива­ють кейнсіанством.

Характерною рисою економічних теорій після кейнсіанського періоду є те, що у поясненні найважливіших економічних проблем в них чільне місце надається інвестиціям. Послідовники Кейнса виходять з того, що причина циклічності, а водночас і причина періодичних криз та безробіття полягає у ко­ливаннях динаміки інвестицій.