- •1 Билет
- •1. Предмет історії економіки та економічної думки
- •2. Економічні концепції монетаристів
- •2 Билет
- •2. Соціонально-інституціональний напрям в сучасній економічній думці (кінець хх – початок ххі ст.)
- •Періодизація історії економіки та економічної думки
- •4 Билет
- •1. Економічна думка стародавнього світу.
- •2 Динаміка світового господарського розвитку другої половини хх - початку ххі ст.
- •5 Билет
- •Античний Рим: економічні причини розквіту й занепаду
- •6 Билет
- •2. Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •7 Билет
- •1 Загальна характеристика господарства Європи в V- XV ст.
- •8 Билет
- •1. Розвиток торгівлі та банківської системи і кредиту
- •2. Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства
- •9 Билет
- •10 Билет
- •2. Подолання економічних наслідків першої світової війни
- •11 Билет
- •1 Суть промислового перевороту
- •12 Билет
- •1.Класична школа політичної економії
- •2. Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.).
- •13 Билет
- •1.1 Еволюція класичної політичної економії в першій половині хіх ст.
- •1.2. Формування соціалістичних ідей.
- •3. Основний зміст процесу індустріалізації
- •14 Билет
- •1.. Передумови виникнення та методологічні принципи маржиналізму й неокласичної теорії.
- •2 Формування і розвиток історичної школи.
- •15 Билет
- •1.Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку хх ст.
- •2.. Промисловий переворот в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.).
- •16 Билет
- •1. Сутність аграрної реформи 1848 року і селянська реформа 1861р.
- •2. Суть індустріалізації в Україні.
- •17 Билет
- •2 Господарство Стародавньої Греції
- •18 Билет
- •19 Билет
- •1. Особливості східного рабства
- •2. Подолання економічних наслідків першої світової війни
- •20 Билет
- •1. Розвиток ремесел і міст в Середньовіччі V- XV ст.
- •2. Меркантилізм та його історичне значення
11 Билет
1 Суть промислового перевороту
Історичні передумови розвитку крупної машинної індустрії сформовані мануфактурною формою виробництва.
Початок цього процесу ґрунтується на змінах у засобах праці в 70‑80рр. 18 ст.: 1) винайдено механічну прядку "Дженні" Дж.Харгвісоном; 2) використання мюль-машини С.Кромптона; 3) запатентовано зразок механічного ткацького станку 1785р.; 4) перша механічна фабрика у Великобританії, 1801р.; 5) перехід у металургії до пудлінгування /виробництво заліза з чавуну/ 18 ст.; 6) паровий двигун Дж.Уатта /90-і рр./; 7) перший пароплав 1807р.; 8) паровоз 1814р.; 9) парова залізниця, початок 19 ст.
Характеризується процес промислового перевороту суперечністю між широким розповсюдженням машинної техніки та ремісницькою технологією виготовлення машин. Вона розв’язана через масове втілення машин у машинобудуванні. Динамізм техніки, технології зумовив зміни в організації праці, соціально-економічній структурі суспільства (підвищення частки міського населення, панування буржуазії).
Промисловий переворот - це перехід від мануфактури з її ручною працею до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.
Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною.
Як світовий процес промисловий переворот визначався загальними законами і одночасно мав особливості в кожній країні. Першою його здійснила Великобританія в кінці XVIII - середині XIX ст. Економічне життя країни визначав єдиний національний ринок, що стимулював розвиток промисловості, сільського господарства. Мануфактурний процес досяг високого рівня спеціалізації, удосконалилися знаряддя праці. З'явилися спеціалізовані мануфактури для виробництва знарядь праці. Однак мануфактура ґрунтувалася на технічній базі ремесла й ручній праці.
Значні кошти вкладались у промисловість. Вони забезпечували застосування винаходів, їх швидке поширення.
Промисловий переворот, що почався в останній третині XVIII ст. і завершився в 60-80-х роках ХІХ ст., охопив Великобританію, США, Німеччину, Францію, інші європейські країни. Було сформовано аграрно-промислове господарство, створено економічні передумови для утвердження індустріальної цивілізації.
Важливим підсумком промислового перевороту було створення національних фінансово-кредитних систем, що забезпечували потреби індустріального розвитку.
2. Економічна думка в Україні (др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.)
Помітну роль у розвитку економічної науки в Україні у 50-90-х рр. ХІХ ст. відіграв видатний учений та державний діяч, київський професор Микола Бунге (1823-1895). Свою теоретичну концепцію він виклав у працях “Основи політичної економії” (1870) та “Нариси політико-економічної літератури” (1895). Спочатку (у 50-70-х роках ХІХ ст.) М. Бунге міцно стояв на позиціях економічного лібералізму, поділяючи погляди А. Сміта, Т. Мальтуса і особливо Дж.С. Мілла.
Професор політичної економії і статистики Київського університету Афіноген Антонович (1848-1917) вважав основним питанням політичної економії, від якого залежить розуміння всіх інших питань цієї науки, проблему цінності благ. Їй він присвятив спеціальне дослідження – “Теорія цінності” (1877). Запропонована Антоновичем теорія вартості враховує виробництво, розподіл і споживання та базується на теорії факторів виробництва Сея в поєднанні з теорією Маркса.
Найвідомішими представниками суб’єктивно-психологічного напряму в економічних дослідженнях в Україні на початку XX ст. були Р. Орженцький, О. Білімович, М. Туган-Барановський та Є. Слуцький.
Роман Орженцький (1863-1923), оригінально обґрунтовував основні засади маржиналізму. Зокрема, у праці “Корисність і ціна: політико-економічний нарис” (1895) він ґрунтовно виклав і проаналізував теорію граничної корисності фундатора австрійської економічної школи К. Менгера
Професор політичної економії Київського університету Олександр Білімович (1876-?) продовжував традиції “київської” суб’єктивно-психологічної школи в політичній економії, започатковані М. Бунге та Д. Піхном. Розвиваючи та пропагуючи ідеї австрійської школи граничної корисності, він вбачав її заслугу насамперед у тому, що вона аргументовано заперечила висновки марксистського економічного вчення – про трудову вартість, додатковий продукт, двоїстий характер праці, робочу силу як товар, капіталістичну “експлуатацію” та ін.
Найвизначнішим українським представником “математичного” напряму економічних досліджень став учений зі світовим ім’ям Євген Слуцький (1880-1948). Він був фундатором маржиналістської математичної теорії споживання.
Михайло Туган-Барановський (1865-1919). Визначний український економіст, аналізуючи стан економічної думки кінця XIX ст., відзначив зміну напряму загального її плину. У книзі “Нариси з новітньої історії політичної економії та соціалізму” (1906) він зробив висновок про загальну кризу економічної теорії та її розгалуження на три основні напрями: перший захищає нерегульований товарно-господарський лад; другий пропагує соціалістичну ідею як антипод першого; третій намагається зберегти товарно-господарський лад, для чого пропонує посилити державне втручання в економічне життя.