1

Виникнення історичного мовознавства і порівняльно-історичного методу дослідження мов.

2

Герменевтика як складова світового літературознавства.

„герменевтика" в суч літературознавстві побутує в 2 значеннях: 1- розуміють теорію інтерпретації або мистецтво інтерпретації. 2-розглядають герменевтику у вужчому плані: як одну з методологій витлумачення, котра отримала ще назви класичної та онтологічної (або філософ) герменевтики. Європейська традиція текстуальної інтерпретації бере свій початок від античної (тлумачення античних текстів, передусім поем Гомера) та християнської (тлумачення Старого та Нового Заповітів) герменевтики (середньовічну католицьку, православну і протестантську). В У. елементи класичної герменевтичної традиції простежуються у латиномовних поетиках Ф.Прокоповича та М.Довгалевського, епізодично у творах Вишенського, Сковороди, Котляревського, Шевченка, Франка та ін.

Основоположником Г як науки розуміння (зачинателем вважають Ернесті) є нім мислитель Ф.Шлейєрмахер. Після нього Г перестають розглядати як частину теології, граматики, риторики, логіки чи філософії. Г перетворюється в комплексну методологію інтерпретації, філологічну науку, що акт використовує здобутки філософії, історії, психології, естетики тощо. Шлейєрмахер виділяє 2 методи інтерпретації: 1) об'єктивно-історичний і 2) суб'єктивно-дивінаторний (інтуїтивний, пророчий). Загалом, інтерпретація у нім вченого має Ψий характер і рухається по „герменевтичному колу" (від цілого до частини і навпаки).

Потенціал попередньої герменевтики дав у 19cт. поштовх для розвитку ряду літературознавчих напрямів та шкіл, серед основних – міфологічна, біографічна, культурно-історична, еволюційна, порівняльна (компаративістична), психологічна, філологічна та дух-істор школа (останні три – на межі із 20 ст.).

Міфологічна школа (романтичного типу), спирається на естетику Шеллінга та братів Шлегелів. Думка про міф як необхідну умову мистецтва, ядро поезії.

Основоположником біографічного методу та школи, був фр вчений Ш. Сент-Бев. Визначальними моментами у творчості стали біографія та особистість письменника. Осн критичним жанром став імпресіоністичний портрет автора.

Для становлення культурно-історичної школи: впливи історизму, біографізму, позитивізму, ідеї нім філософа І. Гердера. Досліджувала твори мистецтва у зв'язку з середовищем, що породило їх. Основоположником став фр І. Тен. Першоосновами вважав: 1) „расу" (вроджений нац темперамент), 2) „середовище" (природа, клімат, соцобставини) і 3) „момент" (досягнутий рівень культури, традиція). Гол предметом історії літ-ри - сам літ процес.

Еволюційний метод - методи природознавства (дарвінізму) при вивченні худо творів (боротьба літ жанрів „за існування") - І. Тена Ф. Брунетьєр. В. Сиповський розглядав літ твір як організм, що переживає свою юність, зрілість і старість.

Компаративістика (порівняльно-істор метод) - порівняльне вивчення фольклору, нац літератур, процесів їх взаємозв'язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-істор підходу. Велике значення для розвитку - праці Т. Бенфея та Веселовського. В У. Драгоманов, Дашкевич, Франко.

Психологічний напрям - мистецтво трактувалося як сублімація (перехід) авторської психології в худ образи, котрі є моделлю душі, психіки творця. Еннекен наголошував, що не існує жодного естетичного мотиву у творі, який би не зумовлювався психікою автора, котра є і соц зумовленою. Аналіз твору має містити естетичний, психологічний та соціологічний аспекти.

О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, І. Франко.

Філологічна школа – вчення основоположника естетики А. Баумгартена - основним критерієм оцінки твору мистецтва є краса, а не його суспільна корисність. Б. Лепкий, М. Вороний, М. Євшан, М. Сріблянський, Л. Білецький, Д. Чижевський.

Дух-істор (культурно-філософська) школа - теор база „філософія життя" (споріднена з українською „філософією серця") та романтична естетика. Основоположником став нім філософ і герменевт Вільгельм Дільтей.

3.

Пошукове (евристичне) навчання на уроках мови та літератури.

Евристичне навчання - оригінальна науково-педагогічна концепція, яка пропонує учням самостійно "відкривати знання", порівнюючи їх із культурно-історичними аналогами, вибудовуючи при цьому індивідуальну траєкторію власної освіти.

Застосування евристичного навчання:

для учнів:

- відбувається особистісне освітнє зростання учня (його знань, почуттів, здібностей, досвіду)‏

- створюється відповідна продукція

- передбачається засвоєння й особистісна оцінка загальноприйнятих досягнень людства, у тому числі й освітніх стандартів

- усвідомлення учнями способів власної діяльності

- фіксація досягнутих освітніх результатів

- завжди вихід за рамки, зміна існуючих знань, розуміння, норм, створення нового змісту, не включеного попередньо до програми засвоєння

для вчителя:

- працює з особливим особистісним змістом освіти

- допомагає учням оформити та виразити свою думку

- можливість творчого самовираження

- різномаїття в арсеналі вчителя форм та методів евристичного навчання

Мета евристичного навчання: дати учням можливість творити знання, створювати освітню продукцію з усіх навчальних предметів, навчити їх самостійно вирішувати проблеми, які при цьому виникають.

1.

Виникнення української літературної мови серед інших слов’янських мов.

2.

Деконструктивізм у сучасному літературознавстві.

3.

Вивчення програмового матеріалу укрупненими частинами на уроках мови та літератури.

Принципи вивчення матеріалу укрупненими частинами

Спіралевидний принцип – має ряд переваг: а) дозволяє учителеві чітко визначити послідовність пояснення теоретичного матеріалу, який учні повинні сприйняти як цілісну теоретичну систему; б) дає змогу організувати повторення раніше вивченого матеріалу й пов'язати його з тим, що буде вивчатися пізніше; в) допомагає вчителеві визначати якість засвоєння раніше вивченого матеріалу та виявляти доцільність кількаразового повторення теоретичних відомостей; г) сприяє контролю й коригуванню поетапного засвоєння навчальної теми.

Вивчення теоретичного матеріалу за спіраллю проходить різні етапи: від синтезу до аналізу, а від нього знову до синтезу й сприяє осмисленню, узагальненню, крім того, самостійно комбінується, повторюється й закріплюється тренувальними вправами.

Лінійний принцип – матеріал подається за певним планом – конспектом, поетапно.

Прийом алгоритмуАлгоритм. Характеризується постановкою системи питань і алгоритмічних завдань. Алгоритм дається здебільшого у письмовій формі. Він має властивість детермінованості, тобто однозначно визначає дії людини.

Алгоритм – це чітка, розумова, з методичною доцільністю продумана система логічних операцій, послідовне виконання яких неминуче приводить до правильного розв'язання задач. Алгоритми не змінюють правил підручника, а приводять їх у чітку систему і зближують теоретичні і практичні моменти. Алгоритми бувають прості і складні, а отже – легші й важчі. Чим старший клас, тим більше вони ускладнюються, подається більше запитань.

Прийом унаочнених конспектів: охоплення теоретичного матеріалу до однієї теми, до кількох тем, до встого розділу.

Переваги

1. Вивчення мовного матеріалу укрупненими частинами забезпечує потрібну якість знань, їх системність.

2. Формує в учнів вміння узагальнювати, систематизувати, досліджувати.

3. Досягається економія навчального часу, створюються умови для активізації пізнавальної діяльності.

4. Сприяє розвитку аналітичного і синтетичного мислення учнів.

5. Динамічність.

6. Активізація пізнавальної діяльності учнів.

7. Посилення практичного засвоєння курсу.

8. З'являється можливість планувати систему різнотипних уроків у межах конкретного розділу курсу.

9. Підвищення якості навчання.

10. Поєднання знань з різних галузей.

Блочно - модульное обучение является альтернативой традиционной системы обучения.

Кратко можно выделить основные отличия модульного обучения от других систем обучения:

* содержание обучения должно быть представлено в законченных, самостоятельных блоках (информационные блоки);

* учитель общается с учениками, как посредством модулей, так и непосредственно с каждым учеником индивидуально;

* каждый учащийся работает большую часть времени самостоятельно, таким образом, может определить уровень своих знаний, увидеть пробелы в знаниях и умениях.

Использование на уроках истории модульной технологии обучения направлено на достижение следующих целей:

активизация учебного процесса;

повышение уровня усвоения изучаемого материала;

мотивация учения;

развитие способностей к саморегуляции деятельности, её самооценке;

развитие навыков сотрудничества и делового общения.

В каждом крупном блоке тем выделяется несколько модулей:

1 модуль (1-2 урока) - устное изложение учителем основных вопросов тем, раскрытие узловых понятий;

2 модуль (3-5 уроков) - самостоятельные и практические работы, где учащиеся под руководством учителя работают с различными источниками информации, прорабатывают материалы тем, обсуждают, дискутируют. На этом этапе провожу уроки-практикумы, конференции, игры, презентации;

3 модуль (1-2 урока) - повторение и обобщение темы.

4 модуль (1-2 урока) - контроль знаний учащихся по всей теме.