Екзаменаційний білет № 20

1.

Основні і проміжні рівні мовної системи.

Мовна сис-ма не є однородною, має складну структуру, оскільки склад з часткових систем – рівнів. Рівні мови – деякі «ділянки» мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи. Принципи для розрізнення рівнів мови: 1. кожен рівень повинен мати свою одиницю; одиниці одного рівня повинні бути однорідними. 2. одиниці будь-якого рівня виділяються шляхом сегментації складніших утворень. 3. одиниці нижчого рівня входять до одиниць вищого рівня, тобто між ними існують ієрархічні відношення. Розрізняють основні і проміжні рівні. Основні – фонологічний (одиниця - фонема), морфологічний (одиниця - морфема), лексико-семантичний (лексема), синтаксичний (синтаксема). За роллю в структур мови: нижчі та вищі рівні: фонологічний – нижчий рівень (фонема-одностороння одиниці, яка використовується для побудови одиниць вищого рівня – морфем і лексем), найвищий рівень – синтаксичний (обслуговує комунікативні потреби, підпорядковує собі одиниці інших рівнів). Мовні рівні не існують ізольовано, вони взаємопов’язані: саме на стику рівнів виникають проміжні рівні – утворюються в одному рівні, а функціонують як одиниці іншого рівня (це морфонологічний - виник на стику фонем і морфем, вивчає чергування гол та пригол, наголос, сполучення фонем у складі морфеми і слова (рука-ручка, села-села); словотвірний – проміжний між морфологічним і лексико-семантичним-творення слів на сонові морфем, твірних основ, словотвірних моделей; фразеологічний – на стику лексико-семант і синтаксичного, вивчення утворення номінативних одиниць на основі поєднання 2х чи декількох слів (бити байдики, Чорне море, брати участь)). Для різних рівнів ступінь системності не є однаковим, тому говорять про гра дуальність поняття системності, ступінь системності рівня залежить від кількості одиниць, що входять до його складу, чим менше одиниць у рівні тим він системні ший. Найменше одиниць має фонологічний рівень, найбільше – лексико-семант.

2.

Структуралізм у літературознавстві.

3.

Актуальні проблеми навчання української мови у двомовному середовищі.

Літературна мова - головна форма існування національної мови, яка втілює в собі всі духовні досягнення. Їй притаманна багата лексика з логічно повязаними синтаксичними конструкціями, бездоганною вимовою тощо. У межах мовної ситуації виділяють білінгвізм – специфічний стан суспільного життя, при якому спостерігається факт співіснування і функціонування двох мов у межах однієї держави. Джерелом білінгвізму є етнічна неоднородність самого суспільства.

Показниками правильного мовлення є значний обсяг активного словника, різноманітність лексико-граматичних форм і конструкцій, точність, лаконічність, чистота, багатство, комунікативна доцільність тощо. Одним із основних виявів порушення нормативності мовлення є наявність інтерферентних помилок як наслідок білінгвальної ситуації в Україні. Українська і російська мови, що перебувають у безпосередньому контактуванні, подібні за своїм лексичним складом і граматичною будовою. Така структурна схожість створює сприятливі умови для виникнення явища інтерференції, якої зазнає не лише друга (російська), але значною мірою і перша (українська) мова білінгва. Причини інтерферентних помилок учені вбачають у несформованості навичок нормативного мовлення рідною мовою, негативному впливі мовленнєвого середовища, відсутності чи недостатній сформованості навичок самоконтролю.