Екзаменаційний білет № 10

1.

Літературна мова післямонгольскої доби. Староукраїнська (середньо українська) літературна мова (середина ХІV – ХVІІ ст.)

2.

Модернізм. Літературні напрямки модернізму.

Модернізм — це широка концепція, бачення мистецтва, включаючи театр, заснований на концепції домінування форми на противагу змісту. В образотворчому мистецтві прямими представниками є абстракціоністи; у літературі — письменники, що експериментують з альтернативними формами оповіді; у музиці — традиційне поняття ключа було замінене на атональність.

Модернізм і його художні методи (символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм).

Загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерністи, на відміну від раціоналізму попередників, на перше місце ставили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, що лежить поза межами свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Вищим знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття. Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною. Визначальні риси модернізму:

- новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком ); - у творах затверджується перевага форми над змістом; - заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання; - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача; - психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»; - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва; - використання символу як засобу пізнання і відтворення світу; - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці); -естетизм. Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імпресіонізм, неоромантизм, символізм, футуризм, експресіонізм, сюрреалізм,тощо.

Одним з найперших виявів модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс. Напрям, назва якого в перекладі означає занепадництво. Літературознавець В. Щурат трактував декаданс як темне натхнення, як неясну, затемнену нічну красу, а поета-декадента як людину, яка здатна пережити самостійну, тугу і піднятися «в ідеалу світ», занедбавши так звану громадянську тему, і суспільні: проблеми. Символізм Одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. Визначальні риси символізму: - войовничий бунт проти надто консервативної і регламентованої суспільної моралі; - підкреслене естетство (захоплення витонченою поетичною формою і недооцінка змісту); - культ екзотичних і заборонених тем, хвороблива увага до позасвідомого, садо-мазохістських виявів тощо; - спроби вирватися за рамки повсякденного, прив'язаного до матеріальності буття, зазирнути до «світу в собі».

В українській літературі Ольга Кобилянська. Серед помітних українських символістів можна назвати П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого, М. Яцківа, Д. Загула, Я. Савченка, О. Слісаренка, Т. Осьмачку (у ранній поезії), М. Євшана, М. Сріблянського, Г. Чупринку. Водночас слід наголосити, що український символізм міцно переплетений з неоромантизмом, практично неможливо визначити, який з двох стилів домінує у тому чи іншому творі. Імпресіонізм Художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Визначальні риси імпресіонізму:

- зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво»); - імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум; - відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній в конкретній реальності; - часопростір ущільнюється і подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа; - герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень; - найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела. Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом та символізмом.

Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, B. Стефаника, М. Черемшини, частково О. Кобилянської, Є. Плужника та ін. Експресіонізм Напрям, назва якого походить від французького ixpressio (вираження). Визначальні риси експресіонізму: - зацікавленість глибинними психічними процесами; - заперечення як позитивізму, так і раціоналізму; - оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; - суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.

Український експресіонізм започаткував В. Стефаник.Класичний експресіонізм утвердив О. Туринський повістю «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість М. Куліша («97»), частково — М. Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза М. Хвильового, І. Дніпровського, Ю. Липи, Т. Осьмачки. Футуризм Авангардний напрям, назва якого в перекладі з латини — майбутнє. Визначальні риси футуризму:- заперечення традиційної культури (особливо її моральних і художніх цінностей); - прагнення до новацій, бунтівливості порушення традицій; - культивування урбанізму (естетика машинної індустрії і великого міста); - переплетіння документального матеріалу з фантастикою; - у поезії — руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі». Ознаки футуризму спостерігаємо в творчості М. Семенка, В. Поліщука, Я. Савченка, М. Бажана, Г. Шкурупія.

Сюрреалізм - один з найзначніших і довговічніших худ напрямів європ авангардного мистецтва 20ст. Надії на побудову нової худ реальності, реальнішої, ніж навколишній світ. Реальність надреального, достовірність таємничого, неймовірність буденного стають головною темою художників. Сюрреалісти вважали, що творча енергія виходитиме з сфери підсвідомості, яка проявляє себе під час сну, гіпнозу, хворобливого марення, раптових осяянь, автоматичних дій (випадкове блукання олівця по паперу). Гол мета - через несвідоме піднятися над обмеженістю як матеріального, так і ідеального світу, продовжити бунтарство проти вихолощених дух цінностей буржуазної цивілізації. Сюрреалізм є явним і безпосереднім дітищем психоаналізу, звідси його звернення до сновидіння, до несвідомого і до техніки вільних асоціацій. Сюрреалістична поезія програє відсутністю гумору, самоіронії, пихатою серйозністю. Витончена техніка з'єднання несоєдінімого і самоіронія, що з'явилася в пізньому сюрреалізмі, і гумор дозволили йому органічно влитися в поетику суч постмодернізму.

3.

Методика використання технологій кооперативного навчання на уроках української літератури.

Взаємні запитання. Алгоритм: -учні вдома або в класi чит текст i придум (3-5 хв) макс кiльк запит, щоб по черзі постав один одн; -можна запропон сформул запит до тексту, який чит вчит (учні його не бачать); -учнi формул запит до вчит, запис на окр картках, а на звор дають письм вiдп. Вчит, перемiш картки, витяг 1 i вiдпов на запит, зiставл-чи свою вiдп iз записом на звор боцi; -форм запит може i вчит, учні сам ост пишуть вiдпов, обговор у парах i подають узгодж варiанти.

Запитання Блума. –Як ви розум змiст назви? («Зруйноване гнiздо») -Що дало йому змогу досягти своєï мети? -Чи в усьому ви згоднi з авторськ оцiнками?

Робота з афоризмами. –Випис з твору 3-4 афор-нi вислови i поясн ïх змiст. –Обговор зробл з товариш. –Визначте допов-ча, який читат вибр афор i вiдпов на запит. –Чи однак афор ви вибрали? –Збiгл чи ні вашi тлумач змiсту афор? –У чому вiдм пояснень? –Чим була цiкава така робота?

Взаємне навч. –Учит ділить текст на кілька частин (4-6); -iнструктаж для вчит (Поділ учнів на групи, а в гр на пари, дати завд прочит всю статтю, з’ясув ïï змiст, бути готовим переказ всiй групi); -1 з учнiв чит вголос 1 абзац, iнший слухає (або обидва чит мовчки); -закiнч-ши чит учень своïми слов переказ абзац, а його партнер щоб читкiше зрозум змiст ставить пит по тексту: Якщо я прав тебе зрозум, ти говор що… Не зовсiм зрозум чому…; -обмiн роллю, опрац наступн част тексту.

Передбачення. –учит випис з твору 10-14 ключ слiв, пов’яз з героями, мiсцями, де вiдбув подiï; -на уроцi слова озвуч i учнi в парах обмiн-ся припущеннями щодо можлив-гозмiсту твору; -чит-ся текст (якщо великий почин в класi а дома закiнч) з зупинк, а при цьому заповн-ся таблиця передбачень; - провод-ся бесiда (про що ви думаєте зараз?що вiдчув?чому?); -аналiз твору; -повертання до передб-нь (чи збулися вашi передб?якщо нi то це добре чи нi?як ви до цього став-ся?)

Збережи останнє слово за мною. –учнi вдома на окр аркуш випис з твору цитати, якi сподоб-сь i письм на зворотi комент-ть ïх; -на наст уроцi цитату зачитує i комент хтось iз учнів; -останнє слово має сказати автор цитати.

Щоденник подвiйних нотаток. (Табл: -цитата - менi подумалось, згадалося) -Що вам більш за все сподоб з прочит? -Якi рядки випис?Чому саме ці? –Що вiдчув читаючи ïх? –Якi спогади, асоц викликали? –Якби цей текст писали ви, що б напис по-iнш? –У яких словах сконц-на гол думка? –Якi запит виникл до автора?

«Кутки». –Прочит твiр; -Закiнчуй фразу «Назвою твору автор хотів сказ, що…» -знайди однокл, думки яких схожі з твоїми; -добер аргум, підтвердь власноï правоти i пiдгот до дискус з iнш гр.

«Ручки-на середину». Під час обмiну думк учень, що висл думку, кладе ручку на серед стола i після цього брати участь в дискус не може (обгов вваж-ся заверш коли ручку кладе останнiй учень).

Триступеневе iнтерв’ю. На запит вчит кожен учень шукає вiдпов самост, потiм утвор-ши пару обмiн-ся мiркув-ми з однокл, пiсля цього пари утвор четвiрки, в яких кожен ознайом присут-iх з мiркув свого партнера.

Обмiн думками (проблемами). Учнi самост визнач пробл в текстi чи лекцiï вчит, а згодом утвор-ши пари обговор зроблене. Далi озвуч результ або об’єдн-сь у четвiрки продовж роботу, в процесi якоï партнери i пари можуть провод взаємоопит. Закiнч-ся рефлекс.

«Два-чотири-всi разом». Обгов певноï пробл споч вiдбув в парах, потiм у четв, i зрешт всiм класом)

«Iнсценiзацiя» (проектування). Учнi за власним баж обир своï ролi. Ознайом зi своïми обов’яз i готують захiд: сценарист пише сцен, режис створює проект, пров репет, художн малює ескiзи декор та костюм, композ створює муз оформ, костюм одягає героïв, актори вжив-ся в ролi i пров репет.

«Акварiум». Утвор-ши 2-4 гр i отрим-ши завд та необх iнф-iю одна гр розташ в центрi класу у виглядi маленьк кола, ïï члени почин обговор пробл, запропон вчит. Для викон-ня треба оголос пробл, обговор ïï в групi, використ-чи метод дискус, за 3-5 хв дiйти спiл рiш. Всi iншi дiти слух обговор в цiй маленьк гр, не втруч-ся, стежать за прав-тю, i коли члени мал гр розходп мiсц, обговор пит: -Чи погодж ви з точкою зору мал гр? -Наскiльки думка булла аргум-на i довед? –Який з аргум був найпереконл-им?