14 Билет

1.. Передумови виникнення та методологічні принципи маржиналізму й неокласичної теорії.

Маржиналізм - це напрямок економічної теорії кінця ХІХ ст., який аналі­зує граничні економічні величини як взаємопов'язані явища економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі.

Маржиналістська революція проходила в 2 етапи:

- Перший етап охоплює 70-80 рр.. XIX ст.,

- Другий етап (1890-і рр.) Отримав назву неокласичної школи.

Представники маржиналізму: Карл Менгер (1840-1921) - основоположник австрійської школи маржиналізму. Представниками маржиналізму були Фрідріх фон Візер (1851-1926), Ейген фон Бем-Баверк (1851-1914), Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882), Френсіс Еджуорт (1845-1926), Леон Вальрас (1834-1910), Вільфредо Парето (1848-1923), Джон Бейтс Кларк (1847-1910).

Основні положення маржиналізму:

1. Повна відмова від теорії трудової вартості, її критика як теорії, що не дає відповіді на наступні запитання:

• чим керується покупець, коли йде на ринок ?

• чому покупці віддають перевагу тим чи іншим товарам ?

• які фактори визначають попит на товари та послуги ?

  2. Сфера споживання має першочергове значення відносно сфери виробниц­тва, а не навпаки, як вважали класики. Маржиналісти розглядають економіку як систему взаємопов'язаних господарюючих суб'єктів, які розпоряджаються еко­номічними ресурсами та благами в цілях максимізації власної вигоди. В основі лежить принцип раціональності економічної поведінки особи за умов вільного підприємництва.

  3. Маржиналісти вважають, що в основі економічних рішень лежить психо­логія людини, її суб'єктивні оцінки та бажання, і затверджують суб'єктивний пі­дхід до аналізу економічних явищ.

  4. Важливе місце в методології маржиналізму відводиться принципу рідкісності. В основі теорії лежить припущення про обмеженість, фіксовану величину пропозиції певного ресурсу або блага.

  5. Школа маржиналізму виходить з необхідності пошуку альтернативної вартості прийнятих економічних рішень, співставленні додаткових вигод з додатковими витратами. Саме представники цієї школи ввели такі поняття, як спадаюча гранична продуктивність, спадаюча гранична віддача факторів виробництва, спадна корисність.

  6. Маржиналісти вважають, що предмет економічної науки - це вивчення відношення людей до речей, вивчення потреб людей і засобів їх задоволення. Саме представники цієї школи повернули економічний аналіз до вивчення мотивів прийняття певних економічних рішень.

Економичні школи маржиналізму:

• Австрійска школа (К.Менгер, Ф.Візер, Е. Бем-Баверк) Центральне місце в концепціях австрійської школи посідає теорія "граничної корисності". Прийняті в політекономії категорії "товар" і "вартість" були замінені поняттями "благо" і "цінність".Бем-Баверк ввів поняття граничної корисності грошей - сума граничних корисностей благ, які індивід може купити за останню одиницю свого грошового доходу. Граничний продукт (Візер) - це те благо, яке можна виробити, використовуючи певні продуктивні блага, що мають найменшу граничну корисність. Австрійська школа формулює економічний закон спадної граничної корисності: кожна додатково спожита одиниця економічного блага приносить все меншу додаткову корисність.

• У. С. Джевонсу, в противоположность его австрийским единомышленникам, не удалось создать собственной школы. Теория полезности. Полезность - это абстрактное качество, благодаря которому та или иная вещь может служить нашим целям, т. е. приносить удовольствие или избавлять от боли. Полезность не есть нечто внутренне присущее вещи. Она - лишь оценка, которую человек дает вещи, исходя из своих потребностей в ней. Ф. И. Эджуорт. Хотя, как отмечалось выше, У. С. Джевонсу не удалось создать в Великобритании собственной маржиналистской школы, в этой стране у него все же нашелся один последователь. Ф. И. Эджуорту принадлежит заслуга развития и уточнения предложенной У. С. Джевонсом модели обмена (и соответственно, концепции совершенной конкуренции). Развитие состояло в том, что он смог продемонстрировать процесс достижения равновесной цены, обнаруженной У. С. Джевонсом только алгебраически.

• Кембриджська (А.Маршалл). Ступінь реакції споживача на зміни цін Маршалл назвав еластичністю попиту. Другим важливим фактором, який формує ціни, поряд з попитом є пропозиція, вплив якої здійснюється через витрати виробництва. Фактори виробництва: праця, капітал, земля будуть залучатися у виробничий процес до тих пір, поки граничні витрати не зрівняються з граничним доходом. Величина того й іншого залежить від цін на фактори виробництва, цю залежність можна зобразити графічно у вигляді кривої пропозиції, яка показує взаємозв'язок між кількістю приваблюваних факторів, а відповідно, і обсягів виробництва, і цінами, які слід сплатити, щоб спонукати затратити зусилля, необхідні для випуску цих обсягів. Рівноважна ціна - це ціна, що врівноважує обсяги попиту й пропозиції під дією ринкової конкуренції.

• Американська (Д.Кларк). В історії економічної думки він розглядається перш за все як автор закону спадної граничної віддачі (продуктивності, ефективності). Кларк показав, що коли фірма діє в короткостроковому періоді, то один з її ресурсів, перш за все капітальний залишається незмінним. Кларк вводить поняття граничного продукту - це додатковий продукт, який створює підприємцю кожний додатково найнятий робітник. Закон спадної граничної віддачі, відкритий Дж. Кларком, полягає в тому, що при незмінній кількості постійних факторів виробництва послідовне приєднання до них змінних факторів приводить до зменшення граничного продукту і зменшення віддачі у виробництві кожного додатково найнятого робітника.

• Лозаннская (Л.Вальрас - автор теории общего равновесия). Приверженец экономи­ческой теории, рассматривающей рыночную экономику как систему, потенциально способную достигать равновесия на основе спроса и предложения. Главное в его творчестве — построение общей теории макроэкономического равновесия. Вальрас разработал модель общего экономического равновесия, которая имеет в своей основе анализ спроса и предложения и содержит ряд систем уравнений.