51. Діяльність української діаспори в сфері культури.

Строката й багата література письменників української діаспори, яка створювалася протягом XX століття вихідцями з України. Серед найбільш яскравих її представників - Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук (на укр.), Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших. Квітка Цісик - американська співачка українського походження (сопрано), віконавіця українських народних и популярних пісень. Віконувала заголовні пісні у фільмах, виступала на американського телебаченні (у рекламі); співала у Гентській опері (Бельгія), фільм «You Light Up My Life» (1977), в якому вона виконувала пісні, здобувши «Оскар». З 1982 року и до самої Смерті Квітка залишалася єдінім голосом компанії «Ford Motor Company». Була найпопулярнішою віконавіцею рекламних джинглів у США. Квітка Цісик більш відома за межами своєї етнічної Батьківщини, ніж в Україні. Діяльність української діаспори щодо відродження державної незалежності України, незважаючи на важливість проблеми, взагалі являється “білою плямою” української історіографії. Серед праць, в яких можна знайти інформацію про освітньо – виховні зусилля української еміграції в контексті запропонованої теми дослідження, необхідно відзначити роботи Наталії Пазуняк, Мирослава Мельника, Олександра Соколишина, Стефана Горака, Леоніда Полтави, Олександри Кисілеської-Ткач, Василя Лучківа, Олександра Лужицького, в яких докладно проаналізоване становище в галузі українознавчої освіти в США . Не можна в цьому ракурсі не відмітити робіт канадських вчених українського походження М.Боровика, П.Саварина, Б.Кравченка, Б.Кордана, які звертають увагу в своїх публікаціях на освітні досягнення української діаспори Канади. Багато уваги висвітленню освітньо-виховних процесів в середовищі української громади країн Заходу присвятили вітчизняні вчені Юлія Зайчук, Юрій Щербяк, Катерина Петриченко, Антоніна Богданюк, Валентина Піскун, Людмила Божук, Людмила Стрільчук і Михайло Куницький та інші5. Взаємозв’язкам урядових структур і громадських кіл України з українською громадою Канади в другій половині 1940-1980-ті історії”, підготовлений академіком НАН України П.Т.Троньком, вченимиІнституту історії України НАН України О.Г.Бажаном таЮ.З.Данилюком. Багато інформаційного матеріалу про життя і діяльність зарубіжних українців міститься в монографії українських науковців Трощинського В.П. та Шевченко А.А. 52. Український модерн. Український модерн виник у однозначно у важчих соціокультурних умовах, ніж модерн в інших країнах Європи внаслідок бездержавності України. Його корені - в пізньому українському романтизмі як стильовому напрямку мистецтва и літератури. У музічній галузіі композитори - послідовнки М. Лисенка - К. Стеценко, М. Леонтович, С. Людкевич, Ф. и Я. Якименко, О. Кошиць, В. Барвінській створили вісокомистецькі зразки української хорової музики та обробок народних пісень. У галузіі театрального мистецтва поряд з мандрівними трупами М. Кропивницького, П. Саксаганського и І. Тобілевича, Д. Гайдамаки, О. Суходільська у Кієві існував и перший стаціонарний український театр М. Садовського (1906-1920). Своїми драматичними творами на теми з давньої історії Леся Українка включає твори и реалії світової культури в контекст української. У літературі народжуються схожі з європейськими напрямки імпресіонізму (М. Коцюбинський), експресіонізму (В. Стефаник), неоромантизму и модерну (Б. Лепкий, В. Пачовський, П. Карманській). В архітектурі домінуючою була еклектика в різноманітних стильових комбінаціях: ретроспективізм, неокласицизм, модерн, раціоналізм, при переважанні неокласицизму (Будинок вчителя в Кієві, колішній Педагогічний музей; бібліотека універсітету). У жівопису модерн найяскравіше віявився у працях М. Жука, М. Бойчука, К. Малевича, О. Богомазова, в архітектурніх проектах В. Кричевського (будинок Полтавського земства губернаторського). Модерн в українській архітектурі був тісно пов'язаний зі стілістичним напрямком неоромантизму ("будинок з примарами" в Кієві архітектора Городецького). У жівописі О. Мурашка ("Портрет дівчіні у червоному капелюсі") вітальна енергія червоного кольору підкреслює красу як віяв молодості и оновлення . Еволюцію живопису можна візначіті як перехід від наслідування реальної дійсності, жіттєвої достовірності - до власної авторської міфотворчості (Яка переважно походить від джерел народної поезії) з високим ступенем перетворення цієї дійсності, від критичного аналізу - до поетичного синтезу (П. Холодний "Казка про дівчину й паву ", О. Новаківській" Русалка "," Музика "," Визволення "," Українська мадонна "). Дух модерну и сімволізму передає віслів митців з Киевськой групи "Кільце": "краса не у баченому, а у відчутому пережіванні. Немає предмета, Немає речі, а є щось інше, приховане, і це інше - світ взаємніх стосунків, впливів, дивно прекрасних оповідейі, ліній и барв, світу, вловлений душею ". Відбувається зміна панівніх жанрів, постають и пошірюються жанри сімфонічної поеми, фантазії в музиці, етюди в живописі, літературної новели, тобто зменшення форми одночасно з концентрацією сюжетно-композіційної структури, часто заміною причинно-наслідкового зв'язку - поліфонією ідей, сімволів, інтерпретацій. Неоромантизм підготував також виникнення експресіонізму в українській літературі і містецтві (В. Стефаник, О. Плющ "Великий в малім и малий у велікім", опери Б. Яновського "Суламіф", "Коломбіна", "Відьма", творчість Б. Лятошинського, художніків О. Богомазова, О. Новаківського). На зміну етнографічній людині прийшла людина взагалі, з її болем и стражданями; митець використовує прийом свідомої деформації, яка увиразнює внутрішню сутність, ставить людину в умови екстриму.1910-х роках формується стілистика різніх течій модернізму, для якого характерне заперечення старих засобів вислову і їх кардинального оновлення. В Україні з'явилися перші зразки образотворчого авангарду - абстрактний малюнок В. Кандінського, твори К. Малевича, конструктівистська сценографія О. Екстер, скульптури кубофутуристаО. Архипенка. Авангард постулював утвердження складності, багатоплановості мистецтва тією ж мірою, що й відповідніх характеристик уявлення людини до життя. Авангард був у пошуках мови пластичного вираження складних переживань часу, яку (нову мову) характеризували такі якості,як дісонансна побудова картини, динамічні контрасти, крічуща перенапруга барв и фактур, розірваність форм. "В'язниця" кубофутуриста О. Богомазова передає характер трагічної безвиході людського існування в бурхливих смерчах простору.