- •Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •Об’єкт і предмет макроекономіки.
- •Метод макроекономіки.
- •Позитивна та нормативна макроекономіка.
- •Запаси і потоки, вилучення та ін’єкції
- •Методологічні принципи побудови снр.
- •Основні категорії снр.
- •Валовий випуск та валовий внутрішній продукт.
- •Методи обчислення ввп.
- •Номінальні та реальні показники.
- •11. Поточні та постійні ціни. Інфлювання та дефілювання ввп.
- •12. Сутність та структура економічного циклу.
- •Види економічних циклів.
- •14.Індикатори циклічних коливань.
- •15. Неповна зайнятість та рівень безробіття.
- •16. Види безробіття.
- •17. Інфляція, її види.
- •18.Причини циклічних коливань.
- •Дефляція та стагфляція.
- •20. Економічний кругообіг в умовах ринку.
- •21.Сукупний попит та його фактори.
- •Нецінові фактори сукупного попиту.
- •23.Сутність сукупної пропозиції.
- •24.Альтернативні моделі сукупної пропозиції.
- •25. Базова модель економічної рівноваги „Сукупний попит – сукупне пропонування”.
- •26. Роль фінансових посередників в економічному кругообігу.
- •27. Збурення сукупної пропозиції та механізм відновлення рівноваги.
- •28. Функція споживання.
- •29.Інвестиції та їх роль в економіці.
- •30.Мультиплікатор інвестицій.
- •31. Автономне споживання та його чинники.
- •32. Роль інвестицій в економіці.
- •33. Сукупні видатки та рівноважний ввп на основі моделі „витрати -випуск”.
- •34. Модель «вилучення— ін'єкції»
- •35. Сукупні видатки та потенційний ввп.
- •36. Ринок позичкового капіталу та рівновага між інвестиціями та заощадженнями.
- •37. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного регулювання економіки.
- •38. Альтернативні макроекономічні теорії.
- •39. Функції і роль держави в економіці.
- •40. Вплив держави на економічний кругообіг.
- •41. Модель економічної рівноваги за методом „вилучення-ін'єкції”.
- •42. Дискреційна фіскальна політика.
- •43. Автоматична фіскальна політика.
- •44. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.
- •45. Фіскальна політика та державний бюджет.
- •46. Необхідність доповнення автоматичної фіскальної політики дискреційною.
- •47. Емісійне фінансування бюджетного дефіциту та інфляція.
- •Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми.
- •48. Грошова пропозиція та попит на гроші.
- •49. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку.
- •50. Банківська система та грошове пропонування.
- •51. Завдання та інструменти грошово-кредитної політики.
- •52. Основні риси монетаристської теорії та монетарна політика.
- •53. Модель „is – lm” та її обґрунтування.
- •54. Функції комерційних банків.
- •55. Грошовий мультиплікатор, грошова база і грошова пропозиція.
- •56. Модель „is – lm” як аналітичний засіб макроекономічної політики.
- •57. Сутність та інструменти зовнішньоекономічної політики.
- •58. Платіжний баланс та його структура.
- •59. Валютний курс, його форми та види.
- •60. Паритет купівельної спроможності.
- •61. Міжнародна валютна система.
- •62. Зв’язок валютного курсу з платіжним балансом.
- •63. Вплив чистого експорту на ввп.
- •64. Попит, пропозиція й ціна на ринку праці.
- •65. Теорії ринку праці.
- •66. Державна політика зайнятості населення.
- •67. Крива Лоренца.
- •68.Державна система соціального захисту населення.
- •69. Висновки кривої Філіпса для політики зайнятості.
- •70. Чинники, що викликають нерівність у доходах.
- •71. Сутність та типи економічного зростання.
- •72. Фактори економічного зростання.
- •73. Модель економічного зростання Солоу.
- •74. Залишок Солоу
- •75. Економічне зростання на основі моделі «аd – as» і кривої виробничих можливостей
59. Валютний курс, його форми та види.
Валютний (обмінний) курс — це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. Під валютою розуміється будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних розрахунках. Отже, національна грошова одиниця стає валютою, якщо вона використовується в міжнародних розрахунках.
Валютний курс може встановлюватися у двох формах: прямій і оберненій. У формі прямого котирування масштабна одиниця іноземної валюти (1, 10, 100 і т.д.) виражається через певну кількість національної валюти.
Між курсами національної та іноземної валют існує обернено пропорційна залежність, тобто якщо курс іноземної валюті падає, то в такій же пропорції зростає курс національної валюти. При котируванні валют визначається курс продажу — вищій і курс покупки — нижчий. Різниця між ними формує доход продавця валюти.
Залежно від режиму формування валютного курсу слід розрізняти три його види:
вільний плаваючий валютний курс, який змінюється без обмежень під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку;
фіксований валютний курс, який держава підтримує на фіксованому рівні. Різновидом фіксованого курсу є валютний коридор;
керований плаваючий валютний курс, коливання якого регулюється державою.
В основі валютного курсу лежить паритет купівельної спроможності окремих валют (ПКС), При зіставленні купівельної спроможності окремих валют до уваги приймається ринковий кошик, тобто набір загальнодоступних і найбільш вживаних товарів та послуг , які знаходяться у міжнародному товарообігу.
В сучасній практиці на основі теорії паритету здійснюються міжнародні і макроекономічні зіставлення. На базі паритету купівельної спроможності працюють МВФ, Світовий банк та інші міжнародні фінансові організації.
Оскільки паритет купівельної спроможності обчислюється через ціни, то це свідчить про те, що курс національної валюти залежить від співвідношення цін на товари і ринкового кошика у відповідних країнах. Це означає також. що динаміка курсу національної валюти залежить від співвідношення темпів інфляції в окремих країнах.
Крім факторів стосовно експорту та імпорту товарів і послуг, на валютний курс впливають: співвідношення між відсотковими ставками окремих країн (якщо відсоткова ставка в країні зростає порівняно зі світовою, то це збільшує попит на наші фінансові активи), інфляційні очікування (якщо в нашій країні намітилася тенденція до зростання інфляції, це в перспективі викличе обезцінювання національної валюти, і власники гривні будуть намагатися конвертувати її в більш стійку (тверду) валюту, наприклад в американські долари. Внаслідок цього курс американського долара підвищиться, а курс гривні впаде).
Усі фактори, від яких залежить валютний курс знаходять своє інтегральне відображення через стан платіжного балансу. Особливо це стосується торговельного балансу. Між торгівельним балансом та валютним курсом існує обернений зв’язок.
60. Паритет купівельної спроможності.
В основі валютного курсу лежить паритет купівельної спроможності окремих валют (ПКС), При зіставленні купівельної спроможності окремих валют до уваги приймається ринковий кошик, тобто набір загальнодоступних і найбільш вживаних товарів та послуг , які знаходяться у міжнародному товарообігу.
В сучасній практиці на основі теорії паритету здійснюються міжнародні і макроекономічні зіставлення. На базі паритету купівельної спроможності працюють МВФ, Світовий банк та інші міжнародні фінансові організації.
Оскільки паритет купівельної спроможності обчислюється через ціни, то це свідчить про те, що курс національної валюти залежить від співвідношення цін на товари і ринкового кошика у відповідних країнах. Це означає також. що динаміка курсу національної валюти залежить від співвідношення темпів інфляції в окремих країнах.
Крім факторів стосовно експорту та імпорту товарів і послуг, на валютний курс впливають: співвідношення між відсотковими ставками окремих країн (якщо відсоткова ставка в країні зростає порівняно зі світовою, то це збільшує попит на наші фінансові активи), інфляційні очікування (якщо в нашій країні намітилася тенденція до зростання інфляції, це в перспективі викличе обезцінювання національної валюти, і власники гривні будуть намагатися конвертувати її в більш стійку (тверду) валюту, наприклад в американські долари. Внаслідок цього курс американського долара підвищиться, а курс гривні впаде).