Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_makro.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
898.56 Кб
Скачать
  1. Місце макроекономіки в системі економічних наук.

Макроекономіка — є складовою частиною економічної теорії і наряду з іншими науками вивчає закономірності функціонування економіки. Але економіка є складною системою, тому крім макроекономіки виділяють багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка. маркетинг, менеджмент, галузеві та функціональні економіки та ін. Разом із тим макроекономіка як наука насамперед спирається на положення та висновки політичної економії:

  • про розвиток виробничих відносин,

  • розширене відтворення,

  • дію об’єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання.

Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, що відбуваються в економці. Отже, макроекономіка – це складова економічної теорії і вивчає функціонування економіки в цілому, на національному рівні. Макроекономіка є однією з наймолодших економічних наук. В університетах її почали вивчати як окрему дисципліну лише у другій половині XX ст. Проте ця галузь науки не виникла раптово, а є продуктом тривалої еволюції, нагромадження якісних ознак, постійного пошуку. Макроекономічні ідеї починають складатися ще у Середньовіччі з формуванням централізованих національних держав. Відтоді економічні одиниці, які функціонували в межах території тієї або іншої держави, стали розглядати як взаємопов'язані сукупності.Макроекономічну спрямованість мали й дослідження школи фізіократів. Термін "фізіократизм" (влада природи) було запроваджено тим же Адамом Смітом. На відміну від меркантилістів, які вважали багатством гроші, фізіократи виходили з того, що багатством є продукти землі, а джерелом багатства є сільськогосподарське виробництво, а не торгівля.Основоположник школи фізіократів Франсуа Кене (1694—1774) розробив макроекономічну схему кругопотоку, так звану економічну таблицю (1758), яка відображала рух продуктів між основними секторами національної економіки й класами суспільства. Ця таблиця давала уявлення про механізм функціонування національної економіки. Ф. Кене був одночасно лікарем і економістом, тому свою модель господарського кругообороту він побудував за аналогією з циклом кровообігу людини. Вчений виходив з того, що в процесі кровообігу органи людського тіла нерозривно пов’язані один з одним. При цьому кожний орган, виконуючи свою особливу функцію, обмінюється своєю „роботою” з іншими органами і завдяки цьому бере участь у відтворенні всього організму.

За аналогією з людським організмом Ф. Кене поділяє суспільство на три класи:

  1. продуктивний (селяни)

  2. заможний (землевласники)

  3. безплідний (ремісники)

Ці класи обмінюються між собою результатами своєї праці і тим самим відтворюють свою продуктивну силу. Фізіократи вважали, що уряд не повинен втручатися у природний хід економічного життя. На думку Кене, завданням уряду є запровадження таких законів, які відповідали би природному економічному порядку. Але вчений не розкрив механізму саморегулювання ринкової системи.

В основі макроекономіки, як будь-якої економічної науки, лежить фундаментальна суперечність людського суспільства: суперечність між матеріальними потребами людей та економічними ресурсами, якими володіють люди для їх задоволення. Матеріальні потреби – це бажання людей використовувати різні товари й послуги, які приносять їм корисність. Предмети споживання слугують для задоволення особистих потреб людей. Підприємствам потрібні виробничі будівлі, споруди, устаткування. Потреби в якомусь конкретному товарі або послузі можна задовольнити повністю, але інша річ, коли йдеться про задоволення потреб у товарах і послугах взагалі. У своїй сукупності матеріальні потреби є безмежними. Це зумовлено другою обставиною, про яку ми згадували, - обмеженістю або рідкісністю ресурсів.

Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між відносно необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, що забезпечують задоволення цих потреб. Жодне суспільство не володіє достатніми ресурсами для виробництва такого обсягу товарів і послуг, якого бажають його члени.Обмеженість зумовлює вибір. Якщо людина не може мати все, що бажає, їй доводиться вибирати те, чого вона потребує найбільше. Для задоволення своїх потреб люди використовують необхідні засоби, які називаються ресурсами, або факторами виробництва.

Економісти поділяють усі ресурси на дві великі групи:

    • матеріальні ресурси – земля і капітал

    • людські ресурси – праця і підприємницький хист.

Макроекономіка дозволяє проаналізувати формування найбільш ефективної економічної політики держави, в різноманітних умовах. Таким чином головне завдання макроекономіки полягає в тому, щоб забезпечити суспільство знаннями, за допомогою яких можна підвищити ефективність національної економіки з метою найкращого задоволення людських потреб.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]