34. Модель «вилучення— ін'єкції»

В основі моделі лежить та обставина що в економічному кругообігу постійно виникають як вилучення (зменшення видатків), так і ін'єкції (збільшення видатків).

Вилучення з потоку “доходи-витрати” відбуваються в формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупівель, експорту. Економічна рівновага існує лише за умов, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям.В умовах закритої економіки вилучення відбуваються у формі заощаджень, а ін’єкції у формі інвестицій. За цих умовах рівноважний ВВП забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями, тобто З=ВІ.В основі моделі лежить та обставина що в економічному кругообігу постійно виникають як вилучення (зменшення видатків), так і ін'єкції (збільшення видатків).

Вилучення з потоку “доходи-витрати” відбуваються в формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупівель, експорту. Економічна рівновага існує лише за умов, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям.В умовах закритої економіки вилучення відбуваються у формі заощаджень, а ін’єкції у формі інвестицій. За цих умовах рівноважний ВВП забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями, тобто З=ВІ.

35. Сукупні видатки та потенційний ввп.

Рівновага в економіці може забезпечуватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній, або без інфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва (ВВП). Ідеальним є такий варіант, коли сукупні витрати дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, сукупних видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними. Перший варіант спостерігається в умовах неповної зайнятості. Якщо за цих умов сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив.

На графіку ВВП_п — це потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати на рівні СуВ2. Але фактично економіка знаходиться в умовах неповної зайнятості. Сукупні витрати (СуВ1) в дійсності менші від потенційних, а фактичний рівноважний ВВП значно менший ніж потенційний.

Рецесійний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати мали б зрости, щоб забезпечити досягнення потенційного ВНП без зростання цін. Розрив називається рецесійним тому, що він зумовлює в економіці рецесію, тобто скорочення виробництва порівняно з її потенціалом. Якщо рівень ВВП за умов повної зайнятості відомий, то величина рецесійного розриву визначається за формулою:

Протилежні результати мають місце в тому випадку, коли фактичні сукупні витрати перевищують ту їхню величину, яка відповідає умовам повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні видатки є надмірними порівняно з потенційним ВВП, то в економіці виникає інфляційний розрив. Інфляційний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково зменшитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін. Розрив називається інфляційним тому, що викликає в економіці інфляційний надлишок. Інфляційний розрив виникає у зв'язку з тим, що зростання сукупних витрат не супроводжується адекватним зростанням виробництва.