- •Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •Об’єкт і предмет макроекономіки.
- •Метод макроекономіки.
- •Позитивна та нормативна макроекономіка.
- •Запаси і потоки, вилучення та ін’єкції
- •Методологічні принципи побудови снр.
- •Основні категорії снр.
- •Валовий випуск та валовий внутрішній продукт.
- •Методи обчислення ввп.
- •Номінальні та реальні показники.
- •11. Поточні та постійні ціни. Інфлювання та дефілювання ввп.
- •12. Сутність та структура економічного циклу.
- •Види економічних циклів.
- •14.Індикатори циклічних коливань.
- •15. Неповна зайнятість та рівень безробіття.
- •16. Види безробіття.
- •17. Інфляція, її види.
- •18.Причини циклічних коливань.
- •Дефляція та стагфляція.
- •20. Економічний кругообіг в умовах ринку.
- •21.Сукупний попит та його фактори.
- •Нецінові фактори сукупного попиту.
- •23.Сутність сукупної пропозиції.
- •24.Альтернативні моделі сукупної пропозиції.
- •25. Базова модель економічної рівноваги „Сукупний попит – сукупне пропонування”.
- •26. Роль фінансових посередників в економічному кругообігу.
- •27. Збурення сукупної пропозиції та механізм відновлення рівноваги.
- •28. Функція споживання.
- •29.Інвестиції та їх роль в економіці.
- •30.Мультиплікатор інвестицій.
- •31. Автономне споживання та його чинники.
- •32. Роль інвестицій в економіці.
- •33. Сукупні видатки та рівноважний ввп на основі моделі „витрати -випуск”.
- •34. Модель «вилучення— ін'єкції»
- •35. Сукупні видатки та потенційний ввп.
- •36. Ринок позичкового капіталу та рівновага між інвестиціями та заощадженнями.
- •37. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного регулювання економіки.
- •38. Альтернативні макроекономічні теорії.
- •39. Функції і роль держави в економіці.
- •40. Вплив держави на економічний кругообіг.
- •41. Модель економічної рівноваги за методом „вилучення-ін'єкції”.
- •42. Дискреційна фіскальна політика.
- •43. Автоматична фіскальна політика.
- •44. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.
- •45. Фіскальна політика та державний бюджет.
- •46. Необхідність доповнення автоматичної фіскальної політики дискреційною.
- •47. Емісійне фінансування бюджетного дефіциту та інфляція.
- •Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми.
- •48. Грошова пропозиція та попит на гроші.
- •49. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку.
- •50. Банківська система та грошове пропонування.
- •51. Завдання та інструменти грошово-кредитної політики.
- •52. Основні риси монетаристської теорії та монетарна політика.
- •53. Модель „is – lm” та її обґрунтування.
- •54. Функції комерційних банків.
- •55. Грошовий мультиплікатор, грошова база і грошова пропозиція.
- •56. Модель „is – lm” як аналітичний засіб макроекономічної політики.
- •57. Сутність та інструменти зовнішньоекономічної політики.
- •58. Платіжний баланс та його структура.
- •59. Валютний курс, його форми та види.
- •60. Паритет купівельної спроможності.
- •61. Міжнародна валютна система.
- •62. Зв’язок валютного курсу з платіжним балансом.
- •63. Вплив чистого експорту на ввп.
- •64. Попит, пропозиція й ціна на ринку праці.
- •65. Теорії ринку праці.
- •66. Державна політика зайнятості населення.
- •67. Крива Лоренца.
- •68.Державна система соціального захисту населення.
- •69. Висновки кривої Філіпса для політики зайнятості.
- •70. Чинники, що викликають нерівність у доходах.
- •71. Сутність та типи економічного зростання.
- •72. Фактори економічного зростання.
- •73. Модель економічного зростання Солоу.
- •74. Залишок Солоу
- •75. Економічне зростання на основі моделі «аd – as» і кривої виробничих можливостей
49. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку.
Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші. Модель грошового ринку виглядає наступним чином.
Грошовий ринок постійно тяжіє до рівноваги і велику роль в цьому процесі відіграє відсоткова ставка. Якщо припустити, що НБУ збільшив грошову пропозицію, то її крива зміститься в положення 2. За даної відсоткової ставки рівновага порушується. Механізм відновлення рівноваги буде такий:
перевищення пропозиції над попитом викликає появу надлишкових грошей, які спрямовують на придбання облігацій
надлишкові гроші збільшують попит на облігації, що підвищує їх ціну
зростання цін на облігації викликає зниження відсоткової ставки, це слідує з формули
50. Банківська система та грошове пропонування.
Основними інститутами грошово – кредитної системи є банки, які організують обіг кредитних грошей та мають можливість створювати кредитні гроші і збільшувати їх пропозицію. Значну роль в цьому процесі грають комерційні банки.
Комерційний банк – це фінансовий інститут, який приймає вклади та надає позики, тобто купує і продає гроші.
Придбання (мобілізація) грошей пов’язане з витратами, а продаж (надання) позик приносить дохід. Банк отримує прибуток, якщо маржа (різниця) є додатною величиною.
Банк як один із інститутів ринкової інфраструктури виступає в ролі посередника між людьми, які мають тимчасово вільні кошти, та тими, хто їх потребує.
Вони виконують дві основні функції: прийом внесків і надання кредитів, що дає змогу їм створювати гроші. Балансовий звіт дає найбільш повне уявлення про діяльність комерційного банку. Звіт характеризує фінансове становище банку певного часу. Звіт включає активи (те, чим банк володіє) і пасиви (те, що банк заборгував).
Різниця між активами і пасивами називається власним капіталом:
Власний капітал = Величина активів – Величина пасивів.
Нинішня банківська система ґрунтується на частковому резервуванні депозитів, за якого лише частина вкладів іде у резерви, а решта надається у позику. Надаючи позики, комерційні банки створюють гроші, внаслідок чого їхня пропозиція у національній економіці збільшується.
Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропорцій їх розподілу, їх величина формується за рахунок власного капіталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші.
Головним компонентом банківських резервів є обов'язкові резерви, які зберігаються у Національному банку. В Україні банки тримають в обов’язковому резерві більше як 10 % до суми депозитів. Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, перевищують банківські резерви.
Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші. (КГ):
БР = ДГ * Рн,
де БР- банківські резерви, ДГ – депозитні гроші, Рн – норма банківських резервів.
Надання кредитів — це головна, але не єдина форма активних операцій В дійсності банки намагаються використовувати гроші, що їм довірені (крім обов'язкового резерву), для купівлі облігацій та інших доходних активів. Таке використання банківських депозитів вигідне, оскільки вкладникам можна виплачувати на вимогу певну частку залучених грошей і водночас за рахунок іншої частки отримувати додатковий доход.
Процес перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови:
Національний банк визначає норму обов'язкових резервів, а значить впливає на банківські резерви;
використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депозити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається багаторазове розширення (експансія) банківських депозитів.
Здатність збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор — це відношення між приростом грошової пропозиції (D Пр) і початковим приростом депозитних грошей (DДГп):
З іншого боку, депозитний мультиплікатор це величина обернено пропорційна резервній нормі. Так, банківська система в цілому може перетворити початкове збільшення своїх депозитів на суму, що значно більше їх початково залученої величини.
Коефіцієнт готівки (Кг) — це відношення готівкових грошей до депозитних грошей:
Кг =ГГ/ДГ , звідси ГГ = Кг х ДГ
ГГ – готівкові гроші
ДГ – депозитні гроші.
Грошова база (ГБ) — це сума готівкових грошей та банківських резервів:
ГБ = ГГ + БР
Тобто, остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:
, ,