31. Автономне споживання та його чинники.
Автономне споживання – це споживання, яке не залежить від доходу. До недоходних факторів споживання і заощадження відносяться:
Багатство, таке як нерухоме майно (будинки, автомобілі, телевізори та інші предмети довгострокового користування), так і фінансові засоби (готівкові гроші, заощадження на рахунках, акції, облігації. страхові поліси тощо). якими володіє населення. Домашні господарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство. Чим більше багатства накопичено споживачами, тим менше у них бажання до заощадження і більше до споживання.
Податки. Відомо, що податки сплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощадження.
Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки.
Відшкодування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань приведе до скорочення поточних споживання і заощадження.
Очікування. Очікування можуть бути пов'язані з майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо.
Споживча заборгованість. Якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточний період домашні господарства будуть змушені зменшити споживання і заощадження, або ліквідувати минулу заборгованість.
Відсоткова ставка. Зміна ставки відсотка впливає на співвідношення між поточним і майбутнім споживанням і заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростають.,
Недоходні фактори впливають на споживання і заощадження, змінюючи їх графіки. Використовуючи попередні формули і враховуючи недоходні фактори споживання і заощадження, можна записати:
де
-
автономне споживання і заощадження,
яке не залежить від доходу, а змінюється
лише під впливом недоходних факторів.
32. Роль інвестицій в економіці.
У короткостроковому періоді інвестиції впливають на рівень виробництва через зміни в сукупному попиті. У довгостроковому періоді вони впливають на виробництво через процес капіталоутворення, що змінює рівень потенційного ВВП.
Інвестиції розподіляються на три основні групи: інвестиції в основний капітал, житлове будівництво та збільшення запасів.
Інвестиції в основний капітал —це інвестиції в основні виробничі фонди: машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств (приблизно 70% всіх інвестицій).
Інвестиції в житлове будівництво — це витрати на підтримку житлового фонду і будівництво нового житла (25%).
Запаси —це резерви сировини, напівфабрикатів на стадії виробництва або готових виробів, які належать фірмам (5%). Інвестиції в запаси означають їх зміну за певний період, причому зростання запасів свідчить про додатні інвестиції, а їхнє скорочення, про від’ємні інвестиції.
Інвестиції в основний капітал та житлове будівництво називають капіталовкладеннями. Як відомо, розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції – це вартість усіх машин, будівель тощо, споруджених протягом року, в тому числі тих, які заміщують старі капітальні блага, що зносилися. Але цей показник не є точним вимірником збільшення капіталу в країні. Тому використовується інший показник – чисті інвестиції, які дорівнюють валовим інвестиціям мінус амортизація.
Єдиним джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції завжди означають зменшення поточного споживання задля збільшення майбутнього споживання. Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції, називають інвестиційним процесом, або інвестиційною діяльністю.