- •1.Суспільний та міжнародний поділ праці.
- •4.Світовий ринок, його характеристика і структура.
- •2.Чинники, що визначають умови участі країни в міжнародному поділі праці.
- •3.Становлення й сутність світового господарства, його суб’єкти та механізми.
- •6.Система та форми міжнародних економічних відносин.
- •5.Етапи еволюції світового ринку та міжнародної економіки.
- •9.Види міжнародної економічної діяльності.
- •7.Субєкти мев, їх класифікація.
- •8.Міжнародна економічна діяльність та її суб’єкти.
- •11. Міжнародна економіка та її головні ознаки.
- •10.Показники міжнародної економічної діяльності країни.
- •12.Структура міжнародної економіки.
- •13.Основні поняття та показники міжнародної торгівлі.
- •15.Теорія абсолютних переваг а.Сміта.
- •16.Теорія порівняльних переваг д.Рікардо.
- •17.Теорія Хекшера-Оліна.
- •18.Парадокс Леонтьєва.
- •19.Теорія переважного попиту с.Ліндера.
- •20.Теорія «циклу життя продукту» р.Вернона.
- •31.Імпортна квота: основні функції, способи стягнення, економічні ефекти.
- •21.Теорія між нар. Конкурентоспром. Країни м.Портера.
- •22.Ціноутворення в світовій торгівлі.
- •23.Поняття зовнішньоекономічної діяльності.
- •24.Основні види зовнішньоторговельних операцій.
- •25.Характеристика протекціонізму та фритредерства.
- •26.Класифікація методів протекціонізму за напрямами регулювання (експортні та імпортні).
- •27. Класифікація методів протекціонізму за хар-ом регулювання (тарифні і нетарифні).
- •28.Тарифні методи протекціонізму.
- •29.Нетарифні методи протекціонізму: кількісні, фінансові, приховані.
- •30.Тариф на імпорт: основні функції, способи стягнення, економічні ефекти.
- •32.Ліцензування, форми ліцензій та основні механізми розміщення.
- •33.Поняття і види субсидій. Суб’єкти надання субсидій.
- •34.Аргументи «за» та «проти» протекціонізму.
- •35.Передумови та умови розвитку світового ринку послуг.
- •36.Особливості міжнародної торгівлі послугами.
- •37.Характеристика міжнародного факторингу та форфейтингу.
- •38.Характеристика міжнародного лізингу та франчайзингу.
- •39.Типологія країн світу. Основні групи країн у світовому господарстві.
- •40.Прямі іноземні інвестиції.
- •41.Характеристика чинників прямого міжнародного інвестування.
- •42.Портфельні інвестиції та об’єкти портфельного інвестування.
- •43.Порівняльна характеристика прямих і портфельних іноземних інвестицій.
- •44.Сутність і форми міжнародного кредиту.
- •45.Класифікація форм міжнародного кредиту.
- •46.Інституціональна структура міжнародного кредитування.
- •47.Міжнародний фінансовий ринок та його структура.
- •48.Фінансові ресурси світового господарства: поняття й механізм їхнього перерозподілу.
- •49.Міжнародна міграція капіталу.
- •52.Трудові ресурси світового господарства.
- •53.Показники відтворення населення у світі. Еан світу.
- •54.Проблема зайнятості населення, галузева структура зайнятості у світі.
- •56.Вплив процесів міграції праці на робітників, роботодавців, добробут країни-донора.
- •57. Вплив процесів міграції праці на робітників, роботодавців, добробут країни-реципієнта.
- •58.Державне регулювання міжнародної міграції населення.
- •59.Світова валютна система та її елементи.
- •60.Характеристика понять валютний курс та конвертованість валют.
- •61.Еволюція міжнародної валютної системи.
- •62.Єврпопейська валютна система.
- •63.Валютний ринок та валютні операції.
- •64.Проблеми залучення України до міжнародного валютного ринку.
- •65.Міжнародні розрахунки, їх сутність та види.
- •66.Банківський переказ як міжнародна форма розрахунку.
- •67.Акредитивна форма розрахунків.
- •72.Рахунок руху капіталу платіжного балансу.
- •68.Інкасова форма розрахунків, класифікаційні ознаки та види.
- •69.Вексельна форма розрахунків, класифікаційні ознаки та види.
- •70.Поняття та структура платіжного балансу.
- •71.Рахунок поточних операцій платіжного балансу.
- •73.Міжнародна регіональна інтеграція її сутність, напрями та наслідки.
- •75.Характеристика євразійського інтеграційного угрупування (снд).
- •77.Характеристика південно-східно-азійського інтеграційного угрупування (асеан).
- •76.Характеристика північноамериканського інтеграційного угрупування (нафта).
- •78.Інтеграція України до світового господарства.
- •79.Глобалізація економіки як тенденція світового розвитку.
- •80.Глобальні проблеми людства.
44.Сутність і форми міжнародного кредиту.
Міжнар. кредит — це кр, де кредиторами і позич. виступають держави, тобто рух позикового капіталу в сфері між нар. екон. відносин.
Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини, які склалися між кредиторами і позиковцями різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Суб´єктами цих відносин є держави та державні органи, кредитні організації, нефін. заклади, а також інші юридичні та фізичні особи.
Міжнародний кредит виконує низку функцій.
1.Забезпечує перерозподіл між країнами фін. і матер рес-ів, що сприяє їх ефект. використанню.
2. Посилює нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в ін. країнах.
3. Прискорює реалізацію товарів.
Форми міжнародного кредиту можна класифікувати за різними принципами:
1. За призначенням (зв´язані; фінансові).
2. За джерелами: (зовн. кредитування; вн кред-ня)
3. За формою надання: (товарні; валютні).
4.За строками (короткостр; середньост; довгостр.)
5. За валютою позики: (у валюті країни-позичальника; у валюті країни-кредитора; у валюті третьої країни; у міжнар грош одиниці).
6. За забезпеченістю: (забезпечені; бланкові).
7. За формою надання: (готівкові; акцептні; депозитні сертифікати; облігаційні позики).\
45.Класифікація форм міжнародного кредиту.
Форми міжнародного кредиту можна класифікувати за різними принципами:
1. За призначенням (зв´язані; фінансові).
2. За джерелами: (зовнішнє кредитування; внутрішнє кредитування).
3. За формою надання: (товарні; валютні).
4. За строками (короткострокові; середньострокові; довгострокові)
5. За валютою позики: (у валюті країни-позичальника; у валюті країни-кредитора; у валюті третьої країни; у міжнародній грошовій одиниці).
6. За забезпеченістю: (забезпечені; бланкові).
7. За формою надання: (готівкові; акцептні; депозитні сертифікати; облігаційні позики).
46.Інституціональна структура міжнародного кредитування.
Міжнародний ринок позикових капіталів – це механізм акумулювання й перерозподілу світових фінансових ресурсів під впливом попиту та пропозиції на позиковий капітал з боку позичальників і кредиторів з різних країн.
Основні вкладники, тобто кредитори:
Населення планети;
Офіційні інститути;
Приватні фірми;
Банки;
Страхові компанії;
Пенсійні фонди;
Національні й міжнародні організації;
Основні посередники на ринку позикових капіталів:
Транснаціональні банки;
Фінансові компанії;
Фондові біржі;
Центральні й зовнішньоекономічні банки країн;
Міжнародні й національні фінансово-кредитні установи й організації.
Основні споживачі капіталу:
ТНК;
Державні органи;
Приватні фірми;
Міжнародні й регіональні організації.
47.Міжнародний фінансовий ринок та його структура.
Особливості фінансового ринку: *великі масштаби. Це зумовлено діяльністю позикового мультиплікатора – коефіцієнта, який показує зв’язок між депозитами та збільшенням позикових операцій шляхом створення міжбанківських депозитів., *відсутність чітких просторових та часових меж. Фінансовий ринок безперервно функціонує, преодолевая обмеженість годинних поясів у пошуку оптимальних умов для кредитно-фінансових операцій. *інституційна особливість. З інституційної точки зору світовий фінансовий ринок – це сукупність фінансових установ, крізь які здійснюється рух позичкового капіталу у галузі МЕВ. *обмеження доступу кредиторів на світовому ринку позичкових капіталів. Головними кредиторами на цьому ринку є ТНК, держави, міжнародні валютно-кредитеі та фінансові організації, *універсальність світового ринку позичкового капіталу. На ньому здійснюються міжнародні валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції. *спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням найновішої комп’ютерної технології. *вартість кредиту на світовому ринку позичкового капіталу. В неї входять відсотки та різні комисійні, *диверсифікація секторів світового ринку позичкових капіталів, включаючи євроринок Діяльність світового кредитного ринку тісно пов’язана з світовим фінансовим ринком.
Світовий фінансовий ринок спеціалізується в основному на емісії цінних паперів та їх купівлі-продажу. Попит формують підприємства, у тому числі банки, шляхом емісії цінних паперів, а також держава, яка видає займи. Розрізняють іноземні т міжнародні облігаційні займи. Класичні займи у формі вільного випуску облігацій на іноземному ринку цінних паперів заснованих на принципі єдності місця, валюти та біржової котировки. Також у 70-х р виник ринок єврооблігацій. Єврооблігаційний займ має деякі особливості: *розміщується одночасно на ринках ряду країн на відмінність від традиційних іноземних облігаційних займів, *емісія здійснюється банківським консорциумом або міжнародною організацією, *єврооблігації купляються інвесторами різних країн на основі котировки їх національних бірж… Ринок єврооблігацій – одне з головних джерел фінансування середньострокових та довгострокових інвестицій ТНК. Держави використовують єврооблігаційні займи для покриття дефіцита держбюджета та рефінансування старих зайомів. Ринок євровекселів невеликий за обсягом. Він включає загалом короткострокові єврокомерційні папери та середньострокові векселі. Світовий ринок євроакцій став розвиватися з 1983 р. З випуском облігацій, що конвертуються у акції, відбувається інтеграція цих сегментів світового фінансового ринку.
Операції на міжнародному фінансовому ринку поділяються на дві великі групи – кредитні та інвестиційні. Відповідно, весь фінансовий ринок складається з двох частин:
кредитний ринок – де грошові ресурси рухаються на принципах поверненості, терміновості, платності і гарантованості; та
ринок цінних паперів – на якому відбувається купівля і продаж фінансових зобовязань і таким чином здійснюється процес інвестування.
Критерієм їх виділення виступає тип фінансових зобовязань чи інструментів, що використовуються. Якщо вільна купівля-продаж неможлива, то ми маємо справу з кредитним ринком. Там же, де зобовязання чи інструменти купуються і продаються, покупці і продавці виступають учасниками ринку цінних паперів.
З іншого боку, залежно від термінів реалізації майнових прав – короткі (до року) і більш тривалі – розрізняють:
грошовий ринок – система відносин попиту і пропозиції фінансових ресурсів, що надаються на короткостроковий термін. Грошовий ринок в свою чергу складається з:
облікового ринку, на якому основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та інші види короткострокових зобовязань;
міжбанківського ринку, на якому залучаються тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів і розміщуються у формі міжбанківських депозитів на короткі строки (1,3,6 місяців, до 1-2 років);
валютного ринку, який обслуговує міжнародний платіжний обіг, повязаний з оплатою грошових зобовязань юридичних і фізичних осіб різних країн;
фондовий ринок (ринок капіталів) – система довгострокових позик на міжнародному рівні, коли капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень. Фондовий ринок в свою чергу складається з:
ринку середньо- та довгострокових кредитів;
ринку цінних паперів – інвестиційний сектор міжнародного фінансового ринку, сфера наднаціонального обігу цінних паперів.
На міжнародному ринку цінних паперів представлені такі види зобовязань:
Єврооблігації – боргові зобовязання, що випускаються позичальником при отриманні довгострокової позики на євроринку. Вони розміщуються одночасно на ринках декількох країн і номіновані у валюті, яка є для кредитора іноземною. Наприклад, позика компанії ФРГ в доларах США, отримана через розміщення облігацій у Франції, Великій Британії і Швейцарії. Єврооблігації випускаються на тривалі строки: від 4-7 до 15 років, 30 та 40 років. Розмір єврооблігаційної позики становить 20 та 30 млн. дол., а іноді – до 300-500 млн. дол.
Іноземні облігації – цінні папери, які розміщуються позичальником в іншій країні, але в своїй національній валюті. Наприклад, облігації іноземців, які обертаються в США, називаються “янкі бондз”, в Японії – “самураї бондз”, у Великій Британії – “буль-догз”.
Єврооблігації бувають різних типів: звичайні (прямі), з плаваючою процентною ставкою, з нульовим відсотком (купоном), з індексованим відсотком, конвертовані, облігації з опціоном. Зараз 60% всіх єврооблігацій є звичайними, тобто прямими облігаціями, власники яких отримують фіксований відсоток у вигляді річних купонів.
Облігації з плаваючою процентною ставкою – ставка за облігаціями змінюється залежно від зміни відсотка на ринку.
Облігації з індексованим відсотком – ставка привязується не до позичкового відсотка, а до індексу цін на відповідні товари.
Облігації з нульовим відсотком – доход за облігацією отримується не щорічно, а лише один раз, при викупі облігацій.
Конвертовані облігації – вид облігацій, які за певних умов можна обміняти на акції компанії-боржника за попередньо встановленим курсом.
Акції – інтернаціональні розміщення свідоцтв про власність. Обсяг угод про купівлю-продаж акцій постійно зростає, але залишається невисоким: від 1% у 1985 до 2,1% у 1990 році. Це повязано, по-перше, з тим, що інвестори тяжіють до акцій відомих національних підприємств, і, по-друге, з відсутністю справжнього міжнародного вторинного ринку перепродажу акцій.
Євроноти – цінні папери, які випускають корпорації на строк від трьох до шести місяців зі змінною ставкою, яка базується на ЛІБОР. Євроноти використовуються для надання середньострокового кредиту. Вони можуть продаватися банками іншим покупцям і таким чином виступають одночасно в ролі банківського кредиту й облігаційної позики. Ринок євронот почав активно розвиватися з кінця 70-х років.
Єврокомерційні папери - зобовязання комерційних корпорацій, які випускаються на 3-6 місяців з невисокою маржею до базової ставки.
З кожним роком в міжнародному обігу зявляються все нові види цінних паперів, що випускаються банками.