1.Суспільний та міжнародний поділ праці.

Суспільний поділ праці - джерело соціально-економічного розвитку. Він визначає не тільки структуру та організаційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів виробництва, а й базові відносини, що виникають між суб'єктами господарювання.

МПП — це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

Основні види МПП:

1.загальний – поділ праці між країнами за найбільш великими сферами суспільного виробництва.

2.частковий – поділ праці між країнами в межах однієї сфери суспільного виробництва.

3.одиничний – поділ праці між суб’єктами МЕ в межах однієї відокремленої господарської одиниці.

Основною формою МПП є міжнародна спеціалізація виробництва. Форми:

*міжгалузева спеціалізація країн на окремих галузях суспільного виробництва

*галузева – спеціалізація країн в середині окремої галузі виробництва.

Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат виробництва. Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту.

4.Світовий ринок, його характеристика і структура.

Міжнародний поділ праці та міжнародне кооперування стали основою для виникнення світового ринку. Його виникнення і становлення є наслідком дуже тривалого історичного розвитку. Сутність світового ринку та його структуру можна зобразити схемою, наведеною на рис.

Внутрішній ринок – форма господарської взаємодії, за якої все, що має продатися збувається виробником самостійно всередині країни.

Національний ринок – внутрішній ринок, частина якого орієнтована на закордонних споживачів.

Міжнародний ринок – частина національних ринків, яка безпосередньо пов’язана з іноземними ринками.

Світовий ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що ґрунтуються на МПП та інших факторів виробництва.

Основні риси світового ринку:

- Є категорією товарного виробництва;

- Має прояв у міждержавному русі товарів, робіт, послуг;

- Оптимізує використання факторів виробництва;

- Виконує сануючу роль.

2.Чинники, що визначають умови участі країни в міжнародному поділі праці.

Для того, щоб виникла подібна спеціалізація, необхідні певні умови. По-перше, країна, яка бере участь у міжнародному поділі праці, повинна володіти якимись перевагами (наприклад, багатством природних ресурсів), випереджати хоча б деякі країни у виробництві певного виду продукції; по-друге, мають існувати країни, що потребують таку продукцію; по-третє, затрати на доставляння продукції до місця продажу повинні бути вигідні країні-виробникові.

3.Становлення й сутність світового господарства, його суб’єкти та механізми.

Розвиток світ. ринку товарів призвів на зламі 19-20 ст. до інтенсифікації міжнар. ек. спілкування, яке стало поступово виходити за межі міждерж. обміну товарами. Розвиток виробничих сил і зростання фін. к-лу призвели до виникнення світ. госп-ва. Світ. госп-во - сук-сть нац. господарств, взаємопов’язаних с-мою МПП, ек-них і політ. відносин. Найрухомішою частиною СГ є світ. ринок, що являє собою сферу обмінних відносин між країнами та між іншими суб’єктами СГ, які пов’язані між собою участю у МПП.

підсистеми СГ: Мегасистемами є 3 групи нац. економік: пром. розвинуті країни, країни з перехідною ек-кою; країни, що розвиваються. Функціональними елем. суч. с-ми СГ є: науково-технічна сфера, виробничо-інвестиц. д-сть, сфера м/н\ного обігу; валютно-фін. і кредит. відносини.

Особливостями розвитку сучасного світ. госп-ва є: - розвиток міжн. переміщення факторів вир-ва, передусім у формах вивезення-ввезення к-лу, роб. сили і технології;

- зростання на цій основі міжн. форм вир-ва на п/п-вах, розташованих в декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;

- ек. політика країн, що передбачає підтримку міжн. руху товарів і факторів вир-ва на двох- і багатосторонній основі;

- виникнення ек-ки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждерж. об’єднань;

- зростання інтенсивності регіон. інтеграц. процесів, що призводить до виникнення великих ек. просторів та вилучення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів вир-ва, але, з інш. боку, призводить до поділу СГ на окремі сектори внаслідок створення відносно замкнутих торг.-ек. блоків та інтеграц. угруповань;

- поступова зміна ек. основи суч. цивілізації;

- індустр. модель роз-ку витісняється постіндуст-ною, ноосферно-космічною, суть якої визнач-ся формуванням “ек-ки розуму”, “ек-ки думки”.