39.Типологія країн світу. Основні групи країн у світовому господарстві.

Світова економіка характеризується структурою, яка має різні аспекти, з огляду на аналіз різних її складових частин. Найчастіше виокремлюють галузеву, типологічну й регіональну структури.

Досконала класифікаційна схема країн світу має наукове, навчально-методичне й практичне значення. Аналізуючи економіку країни, економічну політику її уряду, соціально-економічні відноси-ни всередині країни, необхідно, насамперед, виявити її економічний тип, місце у світовій економіці. Практичне значення визначення типу країни полягає, зокрема, у ставленні до тієї чи іншої країни з боку міжнародних економічних інституцій. Так, найменш розвину-ті країни користуються чималими пільгами у міжнародній торгівлі, отриманні кредиту, розв’язанні проблем державного боргу. З іншого боку, високорозвинуті країни є своєрідними «донорами» для менш розвинутих країн у деяких міжнародних організаціях (наприклад, у Міжнародній асоціації розвитку).

У структурних органах ООН за основу, взято критерій соціально-економічних відносин; крім того, допоміжним показни-ком є загальний рівень економічного розвитку. За цією схемою ви-значаються такі типи країн:

•економічно розвинуті країни (іноді – індустріально розвинуті);

• країни, що розвиваються (з виокремленням нових індустр-них і найменш розвинутих країн);

•країни з транзитивною економікою;

•соціалістичні країни (або країни з командно-адміністративною економікою).

40.Прямі іноземні інвестиції.

ПІІ - це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій. Пропорція, що визначає підконтрольність, неоднакова в різних країнах.

Хар-ною рисою ПІІ можна вважати і переважання рівня продаж продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПІІ, над продажами вітчизняної прод-ції у ви1 гляді товарного експорту.

Чинниками, які, активно впливають на зростання ПІІ і зумовлюють випереджаючі темпи зростання ПІІ порівняно з темпами зростання світової торгівлі (і ВВП промислово-розвинутих країн), є:

інтеграція виробництва,

еволюція його в бік створення міжнар. продукції;

зростаюча роль ТНК;

економічна політика промислово розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості;

прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки і соціальної сфери;

екологічні чинники, що спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються.

При участі в ПІІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу з боку уряду.

Прямі іноземні інвестиції здійснюються не лише горизонтально, тобто фірмами, що купують або засновують аналогічні фірми за рубежем, а й вертикально. Деякі фірми вбачають привабливість ШІ в тому, що вони дають змогу підвищити надійність джерел постачання сировиною та іншими проміжними продуктами (напівфабрикатами). Вертикальна інтеграція збільшує надійність постачання і може призвести до скорочення експлуатаційних витрат і забезпечити контроль за товаропотоками через кордони в складній світовій системі розподілу.