28.Тарифні методи протекціонізму.

До тарифних методів протекціонізму відносяться мито та тарифна квота. В залежності від контексту митний тариф може визначатися наступним чином:

1.Як інструмент торговельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком

2.Зведення ставок мита, що застовуються по відношення до товарів, що рухаються через митні кордони країни.

3.Як визначена ставка мита, що має сплачуватися при вивезенні або ввезенні певного товару.

Мито – обов’язків внесок, що стягується митними органами при експорті або імпорті товару. В залежності від величини експорту або імпорту мито може бути не вигідним. Функції мита:

1 – фіскальна

2 – протекціоністська

3 – балансуюча

Тарифна квота – це різновид змінного мита, ставка якого залежить від обсягу імпорту товару: при імпорті в межах повної кількості імпорт оподатковується по базовій ставці мита при перевищенні певного обсягу імпорті за більш високою ставкою мита.

Нетарифне держ. рег-ня зовнішньоекономічної діяльності - комплекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження є заходами прихованого протекціонізму. Нетарифні методи регулювання за характером дії поділяються на: o кількісні (квотування, ліцензування, добровільні обмеження, ембарго);

- приховані (державні закупівлі, вимоги до вмісту компонентів, технічні бар'єри, податкові збори, імпортний депозит);

- фінансові (субсидії, кредитування, демпінг);

- неекономічні (торговельні угоди, правові режими).

29.Нетарифні методи протекціонізму: кількісні, фінансові, приховані.

Нетарифне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - комплекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження є заходами прихованого протекціонізму. Нетарифні методи регулювання за характером дії поділяються на: o кількісні (квотування, ліцензування, добровільні обмеження, ембарго);

- приховані (державні закупівлі, вимоги до вмісту компонентів, технічні бар'єри, податкові збори, імпортний депозит);

- фінансові (субсидії, кредитування, демпінг);

- неекономічні (торговельні угоди, правові режими).

- кількісні – квотування, ліцензування, добровільні кількісні обмеження);

За рівнем юр забезпечення нетарифні методи поділяють на: формальні і неформальні. Формальні нетарифні методи зафіксовані у законодавчих актах і нормативно-розпорядчих документах і включають кількісні та подібні специфічні обмеження, пов'язані з ними політику, державну участь у торгівлі, обмежувальну ділову практику, митні технічні бар'єри.

Квоти - це граничні обсяги певних товарів, які дозволено імпортувати (експортувати) на територію країни протягом певного терміну. Квоти бувають індивідуальними, що обмежують ввезення (вивіз) в одну конкретну країну; груповими, що встановлюють об'єм ввезення (вивозу) в певну групу країн, а також глобальними, коли імпорт (експорт) обмежується без вказівки країн, на які це обмеження розповсюджується.

Ліцензії - це дозволи на імпорт (експорт) товарів протягом якогось часу, що видаються компетентними органами. Ліцензії бувають генеральними, які представляють собою дозвіл на імпортні (експортні) операції з визначеними товарами протягом всього терміну дії режиму ліцензування.Ліцензії індивідуальні, що дозволяють одному суб'єкту підприємницької д-ті здійснення однієї імпортної (експортної) операції по товару, що ліцензується.

Крім кількісних, до нетарифних методів зовнішньоторгівельного рег-ня відносяться також ускладнення митних процедур, збільшення кількості необхідної документації, підвищення вимог до якості упаковки і маркіровки, та ін. До нетарифних методів відносяться також різні податоки на імпорт і експорт зверх мита, валютні обмеження, пов'язані з отриманням дозволу на використання валюти для імпортної закупівлі, різними зборами.

Крім антидемпінгового мита можуть застосовуватися також і компенсаційне мито, яке стягується у разі встановлення того факту, що експортер при виробництві товару користувався державними субсидіями, що дозволило йому занизити ціну на товар.