8.8. 8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена

8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена

Архіпелаг Шпіцберген розташований в Північному Льодовитому океані між 74° і 81° північної широти, 10° і 35° східної довготи, омивається Баренцовим, Норвезьким і Гренландським морями. Майже 60% суші покриває льод.

Архіпелаг був відкритий російськими поморами в XII в. Протягом ряду сторіч Шпіцберген (стародавня російська назва Грумант) вважався споконвічно російською землею. До цих пір збереглися російські назви ряду географічних пунктів. Проте офіційною датою відкриття архіпелагу Шпіцберген вважається 21 червня 1596 р., коли голландський мореплавець Баренц наніс на карту острів Ведмежий і «Землю гострих гір» (Шпіцберген). Поява норвежців, які займалися звіробійним промислом на архіпелазі відноситься до кінця XVIII в. У XIX в. науково-пошукові роботи на архіпелазі проводили англійці, французи, німці, шведи норвежці.

У другій половині XIX в. Росія і Швеція — Норвегія у договірному порядку визначили міжнародно-правовий статус Шпіцбергена як нічийної землі.

Сучасний міжнародно-правовий статус архіпелагу визначається Договором про Шпіцберген, прийнятим на Паризькій мирній конференції 9 лютого 1920 р. Радянська Росія в конференції участі не приймала. У Договорі сказано, що США, Великобританія, Данія, Франція, Італія, Японія, Норвегія, Нідерланди і Швеція погоджуються визнати на умовах, передбачених Договором, повний і абсолютний суверенітет Норвегії над Шпіцбергеном. 14 серпня 1925 Норвегія офіційно оголосила Шпіцберген частиною норвезької території. Одночасно був прийнятий Гірський статут, що регулює порядок ведення гірських робіт на архіпелазі. Радянський уряд 16 лютого 1924 р. визнав суверенітет Норвегії над Шпіцбергеном. 27 лютого 1935 р. СРСР приєднався до Договору про Шпіцберген. «В очікуванні того, що визнання Договірними Державами Російського Уряду дозволить Росії приєднатися до цього Договору, російські громадяни і суспільство користуватимуться тими ж правилами, що і громадяни високих Договірних сторін»

У Договорі закріплений принцип рівних прав сторін. Так, у відповідності із ст. 2 судна і громадяни всіх договірних сторін будуть допущені на однакових підставах до здійснення права на рибну ловлю і полювання на суші і в територіальних водах архіпелагу. Стаття 3 гарантує громадянам всіх договірних сторін однаковий вільний доступ з будь-якою метою у води, фіорди і порти архіпелагу і право зупинки в них. Вони можуть займатися в них без перешкод, за умови дотримання місцевих законів і норм міжнародного права.

Шпіцберген є демілітаризованою зоною. Відповідно до ст. 9 Договору, Норвегія зобов'язується не створювати і не допускати створення якої-небудь морської бази на островах, складових архіпелагу, і не будувати ніяких укріплень у вказаних місцевостях, які ніколи не повинні бути використані у військових цілях.

Договір про Шпіцберген встановлює унікальний в світовій практиці правовий режим. З одного боку, договір визнає «повний і абсолютний суверенітет» Норвегії над Шпіцбергеном (стаття 1), а з іншої - цей суверенітет обмежений цілим рядом положень, включаючи надання громадянам країн-учасниць права «однаково вільного доступу» на архіпелаг і можливості ведення там господарсько-економічної діяльності «на умовах повної рівності» (статті 2 і 3).