- •1.2. 1.1. Поняття міжнародного права як особливої системи права 1.1. Поняття міжнародного права як особливої системи права
- •1.3. 1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •1.4. 1.3.Система і структура міжнародного права
- •1.3. Система і структура міжнародного права
- •1.5. 1.4.Функцій міжнародного права
- •1.4.Функцій міжнародного права
- •1.6. 1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •1.7. 1.6. Міжнародне право і внутрішнє право держав
- •1.6.Міжнародне право і внутрішнє право держав
- •2.2. 2.1. Міжнародне право в стародавньому світі
- •2.1. Міжнародне право в стародавньому світі
- •2.3. 2.2. Міжнародне право в середні віки (від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.).
- •2.2. Міжнародне право в середні віки (від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.).
- •2.4. 2.3. Від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру
- •2.3.Від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру
- •2.5. 2.4. Міжнародне право хх ст. Сучасне міжнародне право
- •2.4.Міжнародне право хх ст. Сучасне міжнародне право
- •3.2. 3.1.Поняття та види норм міжнародного права
- •1.1.Поняття та види норм міжнародного права
- •3.3. 3.2. Договірна норма. Міжнародно-правовий звичай
- •3.4. 3.3.Імперативні норми
- •3.3.Імперативні норми
- •3.5. 3.4. Міжнародні узвичаєня, міжнародна ввічливість
- •3.4. Міжнародні узвичаєня, міжнародна ввічливість
- •3.6. 3.5. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •3.5. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •3.7. 1.6.Джерела міжнародного права
- •1.6.Джерела міжнародного права
- •4.2. 4.1. Поняття та сутність основних принципів міжнародного права
- •4.1. Поняття та сутність основних принципів міжнародного права
- •5.2. 5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
- •5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
- •5.3. 5.2. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •5.2. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •5.4. 5.3. Міжнародні (міждержавні) організації
- •5.3. Міжнародні (міждержавні) організації
- •5.5. 5.4. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй
- •5.4. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй
- •5.6. 5.5. Нетипові суб'єкти міжнародного права
- •5.5. Нетипові суб'єкти міжнародного права
- •5.7. 5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
- •5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
- •5.8. 5.7. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •5.7. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •6.2. 6.1. Поняття та види визнання
- •6.1. Поняття та види визнання
- •6.3. 6.2. Визнання держав
- •6.2. Визнання держав
- •6.4. 6.3. Визнання урядів
- •6.3. Визнання урядів
- •6.5. 6.4.Поняття правонаступництва в міжнародному праві
- •6.4. Поняття правонаступництва в міжнародному праві
- •6.6. 6.5.Правонаступництво держав відносно міжнародних договорів.
- •6.5. Правонаступництво держав відносно міжнародних договорів.
- •7.2. 7.1. Населення і народ в міжнародному праві
- •7.1. Населення і народ в міжнародному праві
- •7.3. 7.2. Поняття громадянства
- •7.2. Поняття громадянства
- •7.4. 7.3. Безгромадянство
- •7.3. Безгромадянство
- •7.5. 7.4. Біпатризм
- •7.4. Біпатризм
- •7.6. 7.5. Іноземці
- •7.5. Іноземці
- •7.7. 7.6. Біженці
- •7.6. Біженці
- •7.8. 7.7. Право притулку
- •7.7. Право притулку
- •8.2. 8.1. Класифікація територій (просторів) за їх правовим режимом
- •8.1. Класифікація територій (просторів) за їх правовим режимом
- •8.3. 8.2. Державна територія
- •8.2. Державна територія
- •8.4. 8.3. Державні кордони
- •8.3. Державні кордони
- •8.5. 8.4. Недержавна (міжнародна) територія
- •8.4. Недержавна (міжнародна) територія
- •8.6. 8.5. Міжнародні річки
- •8.5. Міжнародні річки
- •8.7. 8.6. Території із змішаним режимом
- •8.6. Території із змішаним режимом
- •8.8. 8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •8.9. 8.8. Арктика
- •8.8. Арктика
- •8.10. 8.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •8.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •9.2. 9.1. Поняття права міжнародної відповідальності
- •9.1. Поняття права міжнародної відповідальності
- •9.3. 9.2. Суб'єкти права міжнародної відповідальності
- •9.2. Суб'єкти права міжнародної відповідальності
- •9.4. 9.3. Міжнародно-протиправні діяння
- •9.3. Міжнародно-протиправні діяння
- •9.5. 9.4. Міжнародні злочини
- •9.4. Міжнародні злочини
- •9.6. 9.5. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •9.5. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •9.7. 9.6. Обставини, що виключають протиправність
- •9.6. Обставини, що виключають протиправність
- •9.8. 9.7. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом
- •9.7. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом
- •9.9. 9.8. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •9.8. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •10.2. 10.1. Поняття права мирного вирішення міжнародних спорів
- •10.1. Поняття права мирного вирішення міжнародних спорів
- •10.3. 10.2. Поняття міжнародного спору
- •10.2. Поняття міжнародного спору
- •10.3. Поняття міжнародного спору
- •10.5. 10.4. Судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •10.4. Судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •10.6. 10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями
- •10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями
- •11.2. 11.1. Поняття джерела права міжнародних договорів
- •11.1. Поняття джерела права міжнародних договорівМіжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •11.3. 11.2. Поняття та види міжнародних договорів
- •11.2. Поняття та види міжнародних договорів
- •11.4. 11.3. Сторони договору
- •11.3. Сторони договору
- •11.5. 11.4. Укладення договорів
- •11.4. Укладення договорів
- •11.6. 11.5. Форма договорів
- •11.5. Форма договорів
- •11.7. 11.6. Дія договорів
- •11.6. Дія договорів
- •11.8. 11.7. Дія договорів
- •11.7. Дія договорів
- •11.9. 11.8. Припинення і призупинення дії договорів
- •11.8. Припинення і призупинення дії договорів
- •12.2. 12.1. Поняття права міжнародних організацій
- •12.1. Поняття права міжнародних організацій
- •12.3. 12.2. Постійні міжнародні органи
- •12.2. Постійні міжнародні органи
- •12.4. 12.3. Міжнародні конференції
- •12.3. Міжнародні конференції
- •12.5. 12.4. Міжнародні організації
- •12.4. Міжнародні організації
- •12.6. 12.5. Організація Об'єднаних Націй
- •12.5. Організація Об'єднаних Націй
- •13.2. 13.1. Право зовнішніх зносин
- •13.1. Право зовнішніх зносин
- •13.3. 13.2. Система органів зовнішніх зносин
- •13.2. Система органів зовнішніх зносин
- •13.4. 13.3. Поняття дипломатичного права
- •13.3. Поняття дипломатичного права
- •13.5. 13.4. Привілеї і імунітет міжнародних організацій і їх персоналу
- •13.4. Привілеї і імунітет міжнародних організацій і їх персоналу
- •13.6. 13.5. Консульське право
- •13.5. Консульське право
- •13.7. 13.6. Дипломатичний протокол і дипломатичний церемоніал
- •13.6. Дипломатичний протокол і дипломатичний церемоніал
- •14.2. 14.1. Право міжнародної безпеки
- •14.1. Право міжнародної безпеки
- •14.3. 14.2. Види міжнародної безпеки
- •14.2. Види міжнародної безпеки
- •14.4. 14.3. Загальна безпека
- •14.3. Загальна безпека
- •14.5. 14.4. Роззброєння і міжнародна безпека
- •14.4. Роззброєння і міжнародна безпека
- •14.6. 14.5. Контроль за роззброєнням
- •14.5. Контроль за роззброєнням
- •14.7. 14.6. Операції з підтримання миру
- •14.6. Операції з підтримання миру
- •15.2. 15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права
- •15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права
- •15.3. 15.2. Джерела міжнародного гуманітарного права
- •15.2. Джерела міжнародного гуманітарного права
- •15.4. 15.3. Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •15.3. Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •15.5. 15.4. Дія в часі норм міжнародного гуманітарного права
- •15.4. Дія в часі норм міжнародного гуманітарного права
- •15.6. 15.5. Засоби і методи ведення війни
- •15.5. Засоби і методи ведення війни
- •15.7. 15.6. Учасники збройних конфліктів
- •15.6. Учасники збройних конфліктів
- •15.8. 15.7. Захист жертв війни
- •15.7. Захист жертв війни
- •15.9. 15.8. Режим військової окупації
- •15.8. Режим військової окупації
- •15.10. 15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон
- •15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон
- •15.11. 15.10. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •15.10. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •16.2. 16.1. Поняття міжнародного морського права
- •16.1. Поняття міжнародного морського права
- •16.3. 16.2. Внутрішні морські води
- •16.2. Внутрішні морські води
- •16.4. 16.3. Територіальне море
- •16.3. Територіальне море
- •16.5. 16.4. Прилегла зона
- •16.4. Прилегла зона
- •16.6. 16.5. Виключна економічна зона
- •16.5. Виключна економічна зона
- •16.7. 16.6. Континентальний шельф
- •16.6. Континентальний шельф
- •16.8. 16.7. Відкрите море
- •16.7. Відкрите море
- •16.9. 16.8. Район
- •16.8. Район
- •16.10. 16.9. Замкнуті і напівзамкнуті моря
- •16.9. Замкнуті і напівзамкнуті моря
- •16.11. 16.10. Міжнародні протоки і канали
- •16.10. Міжнародні протоки і канали
- •17.2. 17.1. Поняття міжнародного космічного права
- •17.1. Поняття міжнародного космічного права
- •17.3. 17.2. Правовий режим космічного простору
- •17.2. Правовий режим космічного простору
- •17.4. 17.3. Статус космонавтів і космічних апаратів
- •17.3. Статус космонавтів і космічних апаратів
- •17.5. 17.4. Відповідальність в космічному праві
- •17.4. Відповідальність в космічному праві
5.7. 5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
Проблема визнання індивіда суб'єктом міжнародного права є дискусійною, багато в чому спірною. Одні автори заперечують правосуб'єктність індивіда, інші визнають за ним окремі якості суб'єкта міжнародного права.
ТОЧКА ЗОРУ
А. Фердросс: «окремі особи в принципі не є суб'єктами міжнародного права, оскільки міжнародне право захищає інтереси індивідів, проте наділяє правами і обов'язками не безпосередньо окремих осіб, а лише держави громадянами яких вони є».
В. М. Шуршалов: «Індивіди, знаходячись під владою держави, не виступають на міжнародній арені від свого імені як суб'єкти міжнародного права. Всі міжнародні договори і угоди про захист особи, основних прав і свобод людини укладені державами, а тому конкретні права і обов'язки з цих угод виникають для держав, а не для окремих індивідів. Індивіди знаходяться під захистом своєї держави, і ті норми міжнародного права, які спрямовані на охорону основних прав і свобод людини, головним чином реалізуються через посередництво держав».
Я. Броунлі: «Було б марно відносити індивіда до суб'єктів міжнародного права, оскільки це припускало б наявність у нього прав, яких насправді не існує…». «В самій структурі міжнародного правопорядку немає нічого, що могло б перешкодити державам надати індивідам певні права, що витікають безпосередньо з міжнародного договору, або передбачити для них міжнародні засоби захисту».
С.В. Черніченко: Індивід «не володіє і не може володіти жодним елементом міжнародної правосуб'єктності». Індивіда не «можна "ввести в ранг" суб'єктів міжнародного права шляхом укладання угод, що допускає прямі звернення індивідів до міжнародних органів».
Противники визнання індивіда суб'єктом міжнародного права як основний аргумент на підтвердження своєї позиції посилаються на те, що індивіди не можуть укладати міжнародні публично-правові договори і тим самим не можуть брати участь в створенні норм міжнародного права. Дійсно, це факт. Але в будь-якій галузі права її суб'єкти володіють неоднаковими правами і обов'язками.
Наприклад, міжнародному праві договірна правоздатність у повному об'ємі властива тільки суверенним державам. Інші суб'єкти — міжурядові організації, державоподібні утворення, нації і народи, що борються за незалежність, — володіють договірною правоздатністю в обмеженому обсязі. ТОЧКА ЗОРУ Л. Оппенгейм: «Хоча нормальними суб'єктами міжнародного права є держави, вони можуть розглядати фізичних і інших осіб як безпосередньо наділених міжнародними правами і обов'язками і в цих межах робити їх суб'єктами міжнародного права».
Ш. Ода: «після світової війни було сформульоване нове правило, згідно якому індивіди можуть бути суб'єктами відповідальності за порушення проти міжнародного миру і правопорядку і вони можуть бути переслідувані і покарані за міжнародною процедурою».
А. Касис «Індивідам властивий міжнародно-правовий статус. Індивіди володіють обмеженою правосуб'єктністю (у цьому сенсі вони можуть бути поставлені у один ряд з іншими, крім держав, суб'єктами міжнародного права: повстанцями, міжнародними організаціями і національно-визвольними рухами».
Як відзначав Є.Трубецкой, суб'єктом права називається всякий, хто здатний мати права, незалежно від того, чи користується він ними. Індивіди володіють міжнародними правами і обов'язками, а також здатністю забезпечувати (наприклад, через міжнародних судові органи) виконання суб'єктами міжнародного права міжнародно-правових норм.
Пригадайте ознаки суб'єктів міжнародного права:
Мають бути реальними (активними) учасниками міжнародних відносин;
володіти міжнародними правами і обов'язками;
брати участь у створенні норм міжнародного права;
мати повноваження по забезпеченню виконання норм міжнародного права.
В даний час права і обов'язки індивідів або держав по відношенню до індивідів закріплені в багатьох міжнародних договорах. Їх аналіз не залишає сумнівів в тому, що вони зобов'язують держави забезпечити ці права.
Наприклад, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права йдеться: "Кожна держава, що бере участь в цьому Пакті, зобов'язується поважати і забезпечувати всім особам, що знаходяться в межах її території, права, що визнаються в Пакті ...".
Об'єктом регулювання і в даному випадку є міждержавні відносини - відносини співпраці в заохоченні поваги до прав людини. Нерозуміння цього принципового положення веде до мінливого уявлення про саму природу міжнародного права, яка визначається тим, що його об'єктом є міждержавні відносини, і тільки вони.
Особливим випадком безпосереднього створення міжнародним правом права і обов'язків для індивіда є той, коли за допомогою внутрішнього права мета не може бути досягнута. У вироку Міжнародного військового трибуналу в Нюрнбергзі йшлося: "Злочини проти міжнародного права скоюються особами, а не абстрактними утвореннями, і лише шляхом покарання індивідів, що скоюють такі злочини, розпорядження міжнародного права можуть бути примусово здійснені".
Мова йде про безпосередню кримінальну відповідальність індивіда за міжнародним правом за особливо тяжкі міжнародні злочини - злочини проти миру і безпеки людства. На цьому засновані статути міжнародних трибуналів, включаючи Статут Міжнародного кримінального суду.
В певних випадках міжнародне право передбачає кримінальну відповідальність індивіда безпосередньо на основі міжнародних норм. Судова практика держав завжди дотримувалася правила, згідно якому міжнародне право безпосередньо створює права і обов'язки для держав, а не для фізичних і юридичних осіб.
Наприклад
В рішенні у спорі між двома авіаційними компаніями від 10 грудня 1984 р. окружний суд США відкинув принцип, згідно якому міжнародне право наділяє відповідачів ширшими правами, ніж право США і Великобританії. При розгляді канадським судом справи "Вінсент" (1993 р.) місцева індіанка, звинувачена в контрабанді сигарет, апелювала до Договору Джея 1794 р. між США і Великобританією. Вона стверджувала, що договір дає їй право ввозити товари без мита. Проте суд визначив, що, як і будь-який інший договір, Договір Джея надає права державам, що беруть в ньому участь, а не індивідам.
Принципову зміну в існуюче положення вносить практика Європейського суду з прав людини. У ряді його рішень міститься положення, згідно якому міжнародний договір безпосередньо породжує права для громадян держави, що бере в ньому участь, не дивлячись на те що за формою і формулюваннями він є міждержавним зобов'язанням. Такого роду практика залишається суто європейською.
Наприклад
В 2001 р. в рішенні Міжнародного Суду ООН по справі між ФРН і США (справа Леграндов) Суд постановив, що порушуючи Віденську конвенцію про консульські стосунки, в США без інформування німецького консула були засуджені за вбивство німецькі громадяни брати Легранд. У своїй заяві Німеччина стверджувала, що тим самим були порушені не тільки її права, але і права її громадян, безпосередньо закріплені Віденською конвенцією. США доводили, що міжнародний договір породжує права тільки для держави.
В своєму рішенні Суд визнав, що США порушили права на основі Віденської конвенції не тільки Німеччини, але і її громадян. На думку Суду, у випадку якщо договір створює права для індивідів, держава може порушувати міжнародний судовий процес від імені свого громадянина на підставі загальної формули визнання юрисдикції Суду відносно суперечок між сторонами в договорі.
Немає сумнівів в тому, що становлення в міжнародному праві галузі, присвяченої правам людини, є революційною подією. Почали створюватися міжнародні органи, включаючи судові, за допомогою яких особа може захищати свої права навіть проти власної держави. Все це має велике значення як для міжнародного, так і для внутрішнього права держав. Проте говорити про міжнародну правосуб'єктність людини принаймні передчасно. Для позначення статусу індивіда досить обґрунтовано використовується термін "бенефіціарій міжнародного права" (Лукашук І.І.). Норми про права людини регулюють співпрацю держав в цій сфері. Що ж до людини, то вона користується плодами такої співпраці; здійснює права відповідно до внутрішнього і міжнародного права, які закріпили результати співпраці.
Визнання індивіда суб'єктом міжнародного права поставило б вимогу зміни самої природи цього права. Крім того, є істотні сумніви в тому, що таке визнання з'явилося б кращим способом забезпечення прав людини. Індивід навряд чи зміг би користуватися своїми правами разом з державами. Необхідно зважати на специфіку правового статусу індивіда, що знаходиться у сфері дії суверенної влади держави, а також його реальні можливості захищати свої права на міжнародному рівні.
Міжнародне співтовариство в змозі забезпечити права людини лише через державу, роблячи на неї відповідний вплив. З іншого боку, загальна повага прав людини була б нереальним завданням без співпраці держав.