110.Передумови та прояви глобалізації.

Під глобалізацією світового господарства розуміють взаємозв’язки національних економік країн світу, який знаходить своє відображення в утворенні світового ринку товарів та послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору тощо.

Глобалізація – це новий, вищий ступінь інтернаціоналізації, на який вона почала підніматися з кінця ХІХ століття. Це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів.

Передумовами процесу глобалізації у теперішній час виступають:

- міжнародна спец.вир. і торгівля товарами та послугами;

- об’єднання сукупностей технологічно сполучених виробництв за допомогою однотипних технологічних ланцюгів;

- конкурентна боротьба за ринки збуту в умовах надвиробництва в розвинених країнах;

- виснаження природних ресурсів планети і загострення боротьби за їх використання;

- збільшення ризику загальноекологічної катастрофи;

- інтернаціоналізація капіталу;

- інформаційна революція, що забезпечує технічну базу для створення глобальних інформаційних мереж.

Основні ознаки процесу глобалізації:

- взаємозалежність національних економік

- формування міжнародних виробничих комплексів

- взаємозалежність фінансових систем світу

- послаблення незалежності національних економік

- розширення масштабів обміну та інтенс. руху товарів, рес.

- створення інститутів міждержавного регулювання

- спрямування світової економіки до єдиних стандартів

Аналізуючи прояви глобалізації, позитивним є, що вона являє собою розширення, поглиблення та прискорення взаємозв’язків у світовому просторі в усіх аспектах сучасного людського життя. Вона втілює ідею інтегрованості країн у світове співтовариство та їх спільного розвитку.

Негативні Ризики втрати національної ідентичності і культури мало чисельних народів, прояви міжнародної злочинності, корупції, тероризму, порушень авторських прав на інтелектуальну і промислову власність, злочини в інформаційних мережах.

111. Міжнародні фінансові потоки.

У світовому господарстві постійно відбувається переливання грошового капіталу з однієї країни до іншої, що створює світові фінансові потоки. Міжнародні фінансові потоки являють собою сукупність фінансових операцій, об'єктом яких є грошовий капітал.

Типи міжнародних фінансових потоків:

1). Вид економічної діяльності за структурою платіжного балансу:

- розрахунки за товари та послуги

- оплата праці нерезидентів

- доходи від інвестицій

- поточні трансферти

- капітальні трансферти

- пряме та портфельне інвестування

- потоки резервних активів

2) Економічні взаємовідносини між нерезидентами:

- зовнішньоторговельні

- капітальні (інвестиційна та кредитна діяльність)

- спекулятивні

- балансуючі (для зрівняв. зовн. платежів і розр. країн)

3) Функціональне призначення:

- підприємницькі

- позичкові

4) Строки виконання фінансових операцій:

- короткострокові

- середньострокові

- довгострокові

5) Форма власності щодо джерел фінансових потоків:

- приватні

- офіційні

Основними каналами руху фінансових потоків є:

- валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг

- зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал

- операції з ЦП та різними фін. інструментами;

- валютні операції;

- допомога країнам, що розвиваються, і внески держави в міжнародні організації.

Обсяг та напрями фінансових потоків залежать від різних чинників. До них, належать:

1) стан світової економіки.

2) зниження торговельних бар'єрів,

3) різні темпи економічного розвитку країн (синхронність чи асинхронність в економіках провідних країн);

4) структурна перебудова економіки тієї чи іншої країни.

5) диференційований розрив темпів інфляції та рівня відсоткових ставок.

6) випереджаюче зростання МРК порівняно з МТ.

7) перехід промислово розвинутих країн від трудоємкого до наукоємного виробництва;

8) зростання диверсифікації діяльності ТНК.

9) зростання дефіцитів платіжних балансів унаслідок незбалансованості міжнародних розрахунків.

Міжнародні фінансові потоки спрямовуються в ті сфери та регіони світу, де на них відчувається найбільший попит та є можливість отримати найбільший прибуток.

Рух фінансових потоків (у грошовій формі, у вигляді різного роду фінансово-кредитних інструментів) здійснюється через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які формують світовий фінансовий ринок.

Фінансові потоки досягають величезних розмірів. За деякими оцінками, щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перевищують операції світової торгівлі.