53. Регулювання міжнародної торгівлі. Типи зовнішньоторговельної політики держав.

Державне регулювання міжнародної торгівлі може бути:

•Одностороннім, коли інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в односторонньому порядку без погодження або консультацій з її торговими партнерами. Зазвичай односторонні заходи застосовуються у відповідь на аналогічні кроки інших країн і призводять до виникнення політичних напряжений між торговими партнерами (введення мита на окремі товари, введення квот на імпорт і т.д.).

• Двостороннім, коли заходи торгової політики узгоджуються між країнами, які є торговельними партнерами. Наприклад, за взаємною домовленістю кожної зі сторін можуть вводитися конвенційні мита, не ущемляють інтересів іншої, країни можуть погоджувати технічним вимогам до маркування, пакування, угоди про взаємне визнання сертифікатів якості та ін.

• Багатостороннім, коли торгова політика узгоджується і регулюється багатосторонніми угодами. Приклади багатосторонньої політики включають Генеральну угоду про тарифи і торгівлю (ГАТТ), угоди в сфері торгівлі країн-членів ЄС.

У залежності від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську торговельну політику і політику вільної торгівлі.  Свобода торгівлі - політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.  Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики. Форми протекціонізму: 1.селективний протекціонізм - спрямований проти окремих країн або окремих товарів; 2.галузевої протекціонізм - захищає певні галузі, наприклад с/г; 3.колективний протекціонізм - проводиться об'єднаннями країн у відношенні країн, які не входять в дане об’єднання; 4.прихований протекціонізм - здійснюється методами внутрішньої економічної політики. Вплив державних механізмів регулювання міжнародної торгівлі на економічний стан країни може бути описано через поняття надлишків споживача і виробника.

55. Регулювання міжнародної торгівлі.Типи зовнішньоторгівельної політики держав.

Державне регулювання МТ може бути: • Однобічним, коли інструменти держ. рег. використ. урядом країни в однобічному порядку без узгодження або консультацій з її торговельними партнерами. Звичайно односторонні заходи застосовуються у відповідь на аналогічні кроки інших країн і приводять до виникнення політичних напруг між торговельними партнерами (обкладання окремих товарів митами, уведення квот на імпорт і т.д.). Двостороннім, коли заходу торговельної політики узгоджуються між країнами, що є торговельними партнерами. Напр, за взаємною домовленістю кожної зі сторін можуть уводитися конвенційні мита, що не защемляють інтересів іншої, країни можуть погоджувати технічні вимоги до маркування, упакування та ін. Багатобічним, коли торговельна політика узгоджується й регулюється багатосторонніми угодами. Приклади багатосторонньої політики вкл Генеральна угода про тарифи й торгівлі (ГАТТ), угоди в сфері торгівлі країн-членів ЄС.

Залежно від масштабів втручання держ. в МТ протекціоністську торговельну політику й політикові вільної торгівлі. Свобода торгівлі — політика мінімального держ. втручання у внеш торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових чинностей D і S. Протекціонізм — держ. політика захисту внутр. ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики. Форми протекціонізму: -селективний протекціонізм — спрямований проти окремих країн або окремих товарів; -галузевий протекціонізм — захищає певні галузі, насамперед с/г, у рамках аграрного протекціонізму; -колективний протекціонізм - проводиться об'єднаннями країн відносно країн, у них не вхідних; -схований протекціонізм — здійснюється методами внутрішньої ек. політики.

Вплив держ. механізмів регулювання МТ на ек положення країни може бути описане через поняття надлишків споживача й надлишків виробника. Надлишок споживача — різниця між ринковою ціною, по якій споживач придбав товар, і макс. ціною, яку він готовий заплатити за даний товар. Надлишок виробника — різниця між поточної ринковою вартістю товару й мінімальною ціною, по якій виробник готовий продати свій товар.

Графік осі ох – Q, оу – P, перетинання прямих S і D, верхній трикутник – надлишок споживача, нижній – надлишок виробника.

Торговельна політика може бути: - протекціоністською (40%); - помірною; - відкритою (менш 10%) Протекц. політика в тому випадку, коли тамож. тариф перебуває на заборонному рівні - більш 40% і частка покриття торгівлі тариф і нетариф обмеженнями більш 40%.

Характер торговельного режиму держави, тобто ступінь його твердості, звичайно визначається як агрегований показник, що враховує як середній рівень митного тарифу, так і середній рівень і інтенсивність кількісних обмежень.

Для оцінки заходів торговельної політики Організація ек співробітництва й розвитку (ОЕСР) розробила в 1985 році індикативний запитальник, який широко використовується в практичній діяльн. урядів: 1)Який очікується ек виграш для галузі або фірми і яке кіл-у робочих місць буде створено або збережене в рез-ті здійснення даного заходу? 2) Наскільки збільшаться доходи бюджету або які будуть потрібні бюджетні видатки на здійснення цього заходу? 3)Наскільки збільшаться внутр. ціни й скоротиться споживання в рез-ті застосування даного заходу? 4) Яке вплив передбачуваного заходу на структуру відповідного ринку й на конкуренцію на ньому? 5) чи Дозволить даний захід у довгостроковій перспективі забезпечити структурну перебудову галузі й вивести її на конкурентоспроможний рівень або вона лише законсервує її існуючу відсталість? 6) Який вплив пропонований захід виявить на суміжні галузі, особливо ті, які купують або продають свою продукцію тієї галузі, на захист якої вона спрямована? 7) Як відреагують інші країни на застосування даного заходу і яке її потенційний вплив на них? 8) чи Відповідає передбачуваний захід існуючим многостор-м і двустор-м договорам, у яких бере участь дана країна?