99. Особливості і проблеми інтеграції в межах снд

Після розпаду СРСР, в тому ж 1991 році, було проголошено утворення нової спільноти - Співдружності Незалежних Держав (СНД). До цієї організації входять: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія. Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна.

Цілями Співдружності в економічній та правовій галузях є: формування загального економічного простору на базі ринкових відносин і вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили; координація соціальної політики, розробка спільних соціальних програм і заходів щодо зниження соціальної напруженості у зв'язку з проведенням економічних реформ; розвиток системи транспорту і зв'язку, а також енергетичних систем; координація кредитно-фінансової політики; сприяння розвитку торговельно-економічних зв'язків країн - учасниць; заохочення і взаємний захист інвестицій; сприяння стандартизації та сертифікації промислової продукції і товарів; правовий захист інтелектуальної власності; сприяння розвитку загального інформаційного простору; здійснення спільних природоохоронних заходів, надання взаємодопомоги у ліквідації наслідків екологічних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; здійснення спільних проектів і програм у галузі науки і техніки, освіти, охорони здоров'я, культури і спорту.

Координує співпрацю органів виконавчої влади держав - учасниць СНД в економічній, соціальній та інших сферах спільних інтересів Рада голів урядів. Відповідно до Статуту СНД, Рада збирається на засідання 4 рази на рік. Позачергові засідання Ради можуть скликатися з ініціативи уряду однією з держав-учасниць. Відповідно до Статуту СНД, передбачається функціонування Економічного Суду, органів галузевого співробітництва, інших інститутів.

У 1993 р. держави - члени СНД підписали угоду про створення Економічного Союзу, яка передбачає вільний рух товарів, послуг, капіталів, робочої сили; узгодження валютної і податкової політики; сприяння інвестуванню між країнами Співдружності; підтримку виробничої кооперації і т.д. Однак реально мало що з цих цілей було досягнуто. Як вже зазначалося, СНД відповідає рівню зони преференційної торгівлі. Пропозиції уряду України щодо побудови механізму зони вільної торгівлі отримали підтримку у 2003 р. урядами Росії, Білорусі і Казахстану в рамках Єдиного економічного простору (ЄЕП). Але це рішення поки що не втілюється в життя. У межах СНД утворюються локальні об'єднання з більш тісними зв'язками: Співдружність Росії та Білорусії, Евра-ЗЄС, ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова).

100.Етапи і особливості розвитку інтеграційних процесів у Північній Америці

Розвиток економічних зв'язків у цьому регіоні відбувався переважно на корпоративному рівні, сформувався регіональний американсько-канадський господарський комплекс. У 1988р булу підписана Угода про вільну торгівлю Між Канадою і США, що вступила в силу в 1989р, у 1994р до неї приєдналася і Мексика, утворився союз трьох держав: Канади, Мексики і США.

Договір про Північноамериканську зону вільної торгівлі вступив в силу в січні 1994р. НАФТА об'єднує три країни - США, Канаду, Мексику - з величезною територією, з населенням в 370 млн. чоловік і дуже потужним, особливо завдяки США, економічним потенціалом.

Угода передбачає:- ліквідацію всіх мит до 2010 року;- поетапне скасування значного числа нетарифних бар'єрів в торгівлі товарами і послугами;- пом'якшення режиму для північноамериканських капіталовкладень в Мексиці;- лібералізацію умов для діяльності американських і канадських банків на фінансовому ринку Мексики; - врегулювання питань, пов'язаних з правами інтелектуальної власності;-створення американо-канадо-мексиканської арбітражної комісії. Питання про політичну інтеграцію в цьому угрупованні поки не піднімається. Усунення митних тарифів і мит, а також інших бар’єрів на шляху вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили між цими країнами призведе до посилення північноамериканського угруповання, підвищить ефективність виробництва в масштабі об'єднаного ринку трьох країн, дасть можливість кожному з учасників в максимальному ступені реалізувати свої природні переваги. 

З цього боку поява НАФТА не може не викликати закономірних побоювань у країнах інших регіонів.

Разом з тим створення зони вільної торгівлі у складі США-Канада-Мексика призведе до помітного ускладнення на північноамериканському ринку країн - не членів угруповання.  Товари з цих країн не будуть користуватися тими преференційними умовами, які за угодою отримують США, Канада і Мексика.

Канадський і мексиканський ринки також відтягнуть на себе ту частину закордонних американських інвестицій, які могли б дістатися іншим країнам і континентам.

Формування НАФТА підтверджує, що процес інтеграції в даний час є переважаючою тенденцією світового розвитку.

Приклад НАФТА показує, що включення країни в систему міжнародних економічних зв'язків може відбуватися не тільки прямо, а й опосередковано - через участь у регіональних об'єднаннях і торговельних союзах, які стають невід'ємним атрибутом руху до світового ринку.