75. Міжнародно-правові основи міжнародної трудової міграції.

Міжнародно-правове регулювання праці робочих-мігрантів здійснюється за допомогою міжнародних універсальних угод, прийнятих в межах ООН, МОТ та інших міжнародних організацій, регіональних угод у Європі, Америці, Африці на Близькому Сході, двосторонніх угод різних держав.

Основні міжнародні організації з приводу трудової міграції:

1. Міжнародна організація праці (МОП)

2. Міжнародна організація з питань міграції. (МОМ)

3. Комісія ООН по народонаселенню

4. Всесвітня організація охорони здоров’я ООН (ВОЗ)

5. Між управлінський комітет з питань міграції (Зах. Європа)

Прийняття 18 грудня 1990 р. Генеральною Асамблеєю ООН Міжнародної конвенції про захист усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, міжнародно-правового акту, в якому знайшли закріплення детально розроблена система специфічних прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, а також механізми реалізації цих прав, поклали початок новому, більш високому стану в розвитку міжнародного законодавства про трудящих-мігрантів. Цей етап супроводжується істотними змінами в регіональних системах захисту прав трудової міграції і розширенням двостороннього співробітництва держав, у якому є помітною і роль України, що уклала ряд двосторонніх угод у цій галузі. Проте в силу різних проблем економічного, політичного, культурного характеру, навіть морально-етичних, існує досить великий розрив між правовою теорією і практикою окремих держав. Сьогодні трудящі-мігранти потребують міжнародного захисту своїх прав. До цього приводить зростання переміщення трудящих — близько 70 мільйонів чоловік працюють нині в іноземних державах.

Тому доцільно як можна ширше визнати уже наявні міжнародно-правові документи та імплементувати міжнародно-правові норми з даного питання у внутрішньому правопорядку усіх країн.

Суттєве значення для регулювання статусу трудящих-мігрантів має укладання двосторонніх договорів, в яких би чітко визначався правовий статус трудящих-мігрантів. Виникла необхідність укладання таких угод між нафтовидобувними країнами Близького Сходу з тими країнами, з яких прибуває значна кількість робітників, частіше всього нелегальним шляхом. Такі угоди можуть бути корисними і в деяких інших регіонах.

Існує необхідність забезпечення рівноправності між трудящими-мігрантами і громадянами приймаючих країн у галузі найму, праці, соціального забезпечення і додержання інших прав, тобто надання трудящим-мігрантам національного правового режима, згідноз яким вони могли б користуватися рівними країнами перебування.

Безпосередня регламентація прав і свобод людини, в тому числі трудових мігрантів, як і раніше, залишається внутрішньою справою кожної держави. Міжнародні норми в цій галузі у переважній більшості випадків не можуть застосовуватися на території будь-якої держави прямо, а вимагають від неї вжиття певних заходів для своєї імплементації. Як правило, міжнародні документи не встановлюють, яким чином держава буде виконувати прийняті на себе зобов’язання. разом з тим стандарти поведінки, які містять міжнародні документи, певним чином зв’язують свободу поведінки держав у сфері національного законодавства. У нинішніх умовах можна говорити про принцип міжнародного захисту прав людини як обов’язок держав на основі міжнародних угод вживати всіх дій (індивідуально чи колективно), спрямовані на захист прав людини, в тому числі трудящих-мігрантів. Індивід може прямо користуватися правами і перебувати під захистом тієї чи іншої міжнародної конвенції, якщо держава підписала і ратифікувала її. У такому випадку положення конвенції мають перевагу перед будь-яким національним законом — у цьому імператив сучасного, взаємопов’язаного, плюралістичного світу.

76. Міжнародна організація праці, її завдання і напрямки діяльності. Міжнародна організація з міграції, її завдання і напрямки діяльності

МОП була створена в 1919 році згідно з Версальським договором. Місце знаходження - Женева (Швейцарія). Членами її є більше 170 країн. В якості спеціалізованої установи з 1946 р. входить до системи ООН. Основні цілі:

- забезпечення повної зайнятості і зростання рівня життя;

- заохочення економічних і соціальних програм;

- дотримання основних прав людини, - охорона життя і здоров'я працівників;

- регулювання міграції населення;

- заохочення співпраці між підприємцями і працівниками. Членами МОП можуть бути:

- уряди країн учасниць;

- профспілки;

- організації підприємців. У 1976 р. на Всесвітній конференції по зайнятості в рамках МОП була прийнята Програма Дій, відповідно до якої організація набору робочої сили повинна проводитися на основі 2-х або багатосторонніх угод, розроблених на основі вивчення економічних і соціальних потреб країн-експортерів та імпортерів роб. сили.

Для організації професійно-технічного навчання під егідою МОП діють Міжнародний інститут трудових проблем (Женева) і Міжнародний центр по технічній і професійній підготовці підвищеного типу (м. Турін, Італія).

Структура МОП:

- Міжнародна конференція праці - вищий законодавчий орган;

- Адміністративна рада - для керівництва над комітетами і комісіями при МОП;

- Міжнародне бюро праці - інформаційний та консультативний орган.

Основна функція МОП - прийняття конвенцій і рекомендацій, що встановлюють міжнародні трудові стандарти (тривалість робочого дня, умови праці, оплата праці, соціальне забезпечення тощо).

Всього було прийнято 172 конвенції і 181 рекомендації.

Заснована у 1951 році, Міжнародна організація з міграції (МОМ) є провідною міжурядовою організацією у міграційній галузі та тісно співпрацює із урядовими, міжурядовими та громадськими установами та організаціями.

Метою МОМ є забезпечення в усьому світі впорядкованої міграції осіб, які потребують міжнаро міграційних послуг. Для досягнення зазначеної мети перед МОМ поставлено такі завдання:

- управління впорядкованою і плановою міграцією громадян з урахуванням специфічних потреб країн еміграції та імміграції;

- переміщення кваліфікованих людських ресурсів, спрямоване на екон, соц і культур розвиток країн-реци­пієнтів;

- організація міграції біженців, переміщених осіб та інших осіб, змушених залишити свою батьківщину;

- здійснення ролі міжнародного форуму, на якому держави-учасниці та інші партнери обговорюють нагромаджений досвід, обмінюються поглядами, розроблюють заходи і сприяють співро­бітництву і координації зусиль у галузі міграції. Визнаючи фундаментальний принцип свободи переміщення осіб і необхідності тісного співробітництва держав з метою забезпечення впорядкованості світових міграційних потоків, МОМ надає послуги в галузі міграції за запитами зацікавлених держав.

МОМ працює у чотирьох широких напрямках, серед яких:

• Міграція та розвиток

• Сприяння врегульованій міграції

• Упорядкування міграції

• Примусова міграція.

Нині вона нараховує 122 країни-членів, 18 країн-спостерігачів, а її представництва присутні у більш ніж 100 країнах. 

Представництво МОМ в Україні почало працювати в Києві у 1996 р., коли Україна отримала статус країни-спостерігача МОМ. У 2001 р. Україна звернулась із запитом про надання їй статусу країни-члена МОМ, і у 2002 р. Парламент України ратифікував угоду про членство України в організації.

Штаб-квартира МОМ знаходиться в Женеві.