
- •Предмет «Міжнародної економіки». Сутність і структура міжнародної економічної системи.
- •Світовий ринок, сутність, особливості розвитку та характерні ознаки.
- •Світове господарство: виникнення й етапи розвитку.
- •Міжнародні економічні відносини у світовому господарстві.
- •5 .Середовище розвитку міжнародних економічних відносин: структуризація й особливості.
- •. Природно-географічне
- •Економічне – фактори:
- •Соціально-культурне:
- •6.Принципи організації міжнародних економічних відносин та зовнішньоекономічних відносин України.
- •7. Систематизація країн світу
- •9.Загальна характеристика країн, що розвиваються
- •10. Країни-лідери світової економіки та їх загальна характеристика.
- •11. Попит і пропозиція у міжнародній економіці.
- •Міжнародна мобільність товарів.
- •13. Міжнародний поділ праці
- •14. Інтернаціоналізація господарського життя як об’єктивний процес економічного розвитку
- •15. Міжнародний поділ факторів виробництва
- •16. Міжнародна мобільність факторів виробництва
- •17. Графічна інтерпретація експорту та імпорту. Ринкова рівновага.
- •18. Суб’єкти міжнародних економічних відносин.
- •19. Сектори економічної діяльності, їх характеристика. Роль зовнішнього сектору. Система національних рахунків. Види макроекономічних рахунків.
- •20. Меркантилізм. Неомеркантилізм.
- •21. Теорія абсолютних переваг а. Сміта.
- •22. Теорія відносних переваг д. Рікардо.
- •24. Парадокс Леонтьева.
- •25. Стандартна модель міжнар торгівлі
- •26. Теорія конкурентних Перевага м. Портера
- •27. Теорія міжнар загальної рівноваги
- •28. Теорія розміру Країни
- •29. Міжнар торгівля в моделі ефекту масштабу
- •30 .Теорія специфічних факторів вир-цтва Самуельсона-Джонса
- •31. Теорія міжнародної торгівлі на основі внутрішньогалузевої спеціалізації.
- •32. Концепція життєвого циклу товару
- •33. Теорія попиту, що перетинається, або теорія подібності країн
- •34. Міжнародна торгівля, сутність, поняття, значення
- •35. Види міжнародної торгівлі
- •36. Показники міжнародної торгівлі
- •37. Інструменти аналізу між-ї торгівлі
- •38. Сучасна структура світового ринку товарів і послуг
- •39. Міжнародна торгівля послугами (мтп)
- •40. Зовнішня торгівля України
- •41. Зовнішня й міжнародна ек-на політика. Ек-на взаємозалежність. Нац й міжнар ек-на безпека.
- •42.Види торгових посередників та їх характеристика.
- •43. Ціноутворення в міжнародній торгівлі.
- •44. Методи мт.
- •45. Характер та режими торгової політики. Збірник індикативних питань для оцінки заходів торгової політики країн оєср
- •46. Митне регулювання міжнародної торгівлі
- •47. Розрахунок рівня митного захисту. Аргументи за і проти застосування митних тарифів.
- •48. Нетарифні методи регулювання: основні поняття.
- •49. Фінансові методи торгової політики
- •51. Кількісні обмеження міжнародної торгівлі.
- •Сот та її роль у регулюванні міжнародних торговельних відносин.
- •Перспективи та наслідки вступу України до сот.
- •Регулювання міжнародної торгівлі. Типи зовнішньоторговельної політики держав.
- •55. Регулювання міжнародної торгівлі.Типи зовнішньоторгівельної політики держав.
- •56. Інвестиції в системі міжнародного руху капіталу. Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності
- •57. Міжнародний кредит. Принципи та його функції та роль у суч. Економіці.
- •58. Класифікація форм міжнародного кредиту
- •59. Сутність, причини та передумови міжнародного руху капіталу.
- •60. Прямі іноземні інвестиції.
- •61. Портфельні іноземні інвестиції
- •62. Теорії міжнародних інвестиції.
- •63. Міжнародні корпорації, види та напрямки діяльності. Правила міжнародного інвестування.
- •64. Сучасні форми міжнародного кредитування, коротка характеристика.
- •65. Традиційні форми міжнародного кредиту
- •66. Світовий фінансовий ринок та світові фінансові центри
- •Основні форми міжнародного руху капіталу
- •Офшорні зони та компанії: особливості функціонування
- •Міжнародні кредитно-фінансові інститути
- •70. Етапи розвитку міжнародної міграції рс
- •71. Напрямки та світові центри міграції робочої сили
- •Сутність, причини та хвилі міжнародної трудової міграції.
- •73. Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн
- •74. Державне регулювання міжнародної трудової міграції.
- •75. Міжнародно-правові основи міжнародної трудової міграції.
- •77. Україна в процесах міжнародної трудової міграції
- •78. Елементи світової валютної системи та їх характеристика
- •79.Характеристика етапів розвитку світової валютної системи
- •83. Ямайська валютна система.
- •84. Регіональні валютні системи.
- •85. Валютний ринок, його функції та структура.
- •86. Валютні обмеження та їх регулювання. Валютна конвертованість.
- •87. Міжнародна валютна ліквідність.
- •88. Валютний курс
- •89. Створення мвф і Його сучасна роль
- •90. Міжнародні розрахунки і фактори, що впливають на їх розвиток
- •91. Форми міжнародніх розрахунків та також їх порівняльна оцінка
- •92. Платіжній баланс, його структура і основні складові
- •93. Методика мвф складання платіжного балансу Країни
- •94. Стан і особливості формування платіжного балансу України
- •95. Сучасна світова фін криза. Її причини і наслідки для різних країн
- •96. Сутність і фактори розвитку міжнар ек-ої інтеграції.
- •98. Європейський Союз, його склад, напрямки і перспективи розвитку
- •99. Особливості і проблеми інтеграції в межах снд
- •100.Етапи і особливості розвитку інтеграційних процесів у Північній Америці
- •101. Економічна інтеграція країн Латинської Америки
- •102. Азія у світових інтеграційних процесах
- •103. Особливості інтеграції країн Африки
- •104. Передумови і особливості інтеграції України у сучасну світогосподарську систему.
- •105. Особливості і характер екон. Діяльності оон. Система органів екон. Співробітництва в рамках оон.
- •106. Спеціалізовані економічні організації і спеціальні програми в структурі оон.
- •107. ГрупаВсесвітнього банку і його роль у міжнароднійекономіці.
- •108.Система міжнародних організацій, сфери діяльності та основні функції.
- •109. Міжнародні валютні відносини як форма мев. Валютна система.
- •110.Передумови та прояви глобалізації.
- •111. Міжнародні фінансові потоки.
- •112. Сутність та основні напрямки розвитку фінансової глобалізації
- •113. Склад і сутність сучасніх глобальних проблем людства
- •114. Проблеми та перспективи співпраці України з країнами єс
- •115. Участь України в регіональних інтеграційних угрупованнях
- •116. Проблеми та перспективи співпраці України з рф
105. Особливості і характер екон. Діяльності оон. Система органів екон. Співробітництва в рамках оон.
ООН займає центральне місце серед міжнар. організацій, її роль в світовій економіці важко переоцінити. Членами ООН є 185 держав. 26 жовтня 1945 - офіційна дата створення ООН. Офіційні цілі ООН: *підтримка міжнародного миру та безпеки шляхом прийняття колективних заходів і мирного врегулювання спорів; *розвиток дружніх відносин між країнами на основі поваги, принципу рівноправ’я, самовизначення народів; *здійснення міжнар. співроб-ва у вирішенні міжнар. проблем економ., соц., культ. і гуманіст. хар-ру та розвиток поваги до прав людини і осн. свобод для всіх людей без будь-яких відмінностей; *виконання функції центр. органу з узгодження зусиль різних країн, що направлені на досягнення цієї мети. ООН відн. до універсальних організацій.
На практиці робота ООН здійснюється у наступних формах: *інформаційна (щорічний стат. збірник), *техніко-консультативна дія-ть (технічна допомога країнам), *валютно-фінансова дія-ть (МВФ, Світовий банк).
ООН розробляє рекомендації, конвенції, заходи, які пропонують своїм членам прийняти і реалізувати шляхом включення до законодавства чи шляхом введення до нормат. актів. ООН прагне спонукати держави до прийняття відповідних заходів щодо координування їх дій та ініціатив.
Система ООН складається з гол. і допом. органів, спеціалізованих організацій та установ і автономних організацій. Вона має 6 керівних органів: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР), Рада з опіки, Міжнар. суд і Секретаріат.
Генеральна асамблея - головний орган – найвищий форум в рамках організації для об’єднання і вирішення найважливіших ключових проблем сучасної цивілізації. ГА остаточно затверджує всі міжнар. конвенції з екон. питань.
Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) є важливішим органом ООН, що відповідає за економічні, соціальні, культурні та гуманітарні аспекти політики ООН. ЕКОСОР здійснює координацію всієї діяльності ООН в соц.-екон. сфері. ЇЇ членами є 54 держави ООН, обрані ГА ООН. Вищим органом є Сесія Ради (3 сесії щорічно: весняна, літня, організаційна). Головні питання: *підготовка фундамент. оглядів та ін. аналітичних публікацій стосовно світ. екон. і соц. розвитку, *охорона навкол. серед., *діяльність ТНК, *проблема прир. ресурсів, *регіональне співробітництво, *проблема формування і мобілізації фін. рес., *різні аспекти продовол. проблеми. та ін. ЕКОСОР координує дія-ть пост. комітетів, дія-ть функт. комітетів і підкомісій, дія-ть регіон. екон. комісій, дія-ть спец. установ ООН.
Секретаріат – це виконавчо-адміністративний орган, який забезпечує функціонування інших ООНівських інститутів, виконуючи конкретні доручення.
106. Спеціалізовані економічні організації і спеціальні програми в структурі оон.
1. Важливе місце в с-мі міжнар. організацій посідає Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) (ств. у 1964 р. як орган Ген. Асамблеї ООН для регул. світ. торг. відносин). Членами цієї Конференції є 186 країн, а штаб-квартира в Женеві. Гол. орган – конференція. Осн. завдання конференції: 1) сприяння розвитку міжнар. торгівлі; 2) забезп. стабільного миру і рівноправного співроб-ва між державами; 3) підготовка рекомендацій, принципів і орган.-правових умов і механізмів функц-ня міжнар. екон. відносин; 4) приймає участь в координації діял-ті інших установ в с-мі ООН.
2. ООН з промисловому розвитку (ЮНІДО). Штаб-квартира в Празі. Створена в 1966 р. Є спеціалізованою усановою ООН для сприяння індустріалізації менш розвинених країн, їх промисловому розвитку шляхом мобілізації нац. і міжнар. ресурсів. Вищим органом є Генеральна конференція. Керівними органами організації є Рада з промислового розвитку і Комітет з програмних та бюджетних питань. Організація виконує операт. і доп. діяльність.
3. Програма розвитку ООН – ПроООН. Є доп. організацією ГА ООН, міжнар. програмою по наданню технічної і передінвестиційної допомоги менш розв. країнам у найважл. секторах економіки. Створена в 1965 р. Орган управління – Рада управляючих. Штаб-квартира в Нью-Йорку.
4. Продовольча і с/г орг.-я ООН – ФАУ – спец. установа ООН, задача якої координація роботи міжнар. організацій з питань с/г, а також індив. та колект. дій з метою покращення забезп. насел. с/г товарами. Створена в 1945р., штаб-квартира в Римі.
5. Регіональна економічна комісія: *Європейська економічна комісія 1947-52 рр., *Економічна комісія для Африки 1958 р., * Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну – 1948 р., *Економічна і соціальні комісія для Азії і Тихого океану – 1947 р., *Екон.-соц. комісія для для Західної Азії (1974).
Ціль і задачі: *сприяння екон. розвитку, *рац. викор. прир. ресурсів, *підвищення якості життя, *вирішення спец. проблем регіону. Ці комісії ств. для вирішення питань регіон. Значення, зміцнення екон. відносин між країнами в цьому регіоні.