83. Ямайська валютна система.

Ямайська валютна система - сучасна міжнародна валютна система, заснована на моделі вільної конвертації валют для якої характерно постійне коливання обмінних курсів. Ця система діє в світі і по теперішній час, хоча в світлі глобальної кризи 2008-2009 років почалися консультації про принципи нової світової валютної системи (Антикризовий саміт G20, Лондонський саміт G-20).

Ямайська система утворилася в 1976-1978 роках як підсумок реорганізації Бреттон-Вудської валютної системи. Основні особливості та принципи:

• офіційно скасований золотий стандарт і золоті паритети (скасована прив'язка валют до золота як для внутрішніх, так і для міжнародних операцій);

• зафіксована демонетизація золота: центральним банкам дозволяється продавати і купувати золото як звичайний товар за ринковими цінами; введена система СДР (спеціальні права запозичення), які можна

• використовувати як «світові гроші» для формування валютних резервів. Емісію СДР здійснює МВФ. У функції СДР також входить регулювання платіжних балансів і порівняння вартості національних валют;

• крім СДР, резервними валютами офіційно були визнані долар США, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японська ієна, марка ФРН, французький франк (останні дві трансформувалися у євро);

• встановлений режим вільно плаваючих валютних курсів: їх котирування формується на валютному ринку на основі попиту і пропозиції;

• держави можуть самостійно визначати режим формування валютного курсу з декількох варіантів.

Головним практичним значенням нової системи стала відмова від фіксованих валютних курсів, в основі яких лежав золотий вміст валют, до плаваючих валютних курсів. Ринок золота з основного грошового ринку перетворився на різновид товарного ринку.

У силу різної стійкості валют, а також різних інтересів на практиці діють 3 основні режими валютних курсів:

    -валюти, які твердо прив'язані до однієї або декількох валют. Допускається коливання валютного курсу ± 1%. Якщо національна валюта прив'язана до групи валют, то це означає, що обрана якась «кошик валют» (або використовується СДР);

    -валюти, курс яких може коливатися відносно однієї / декількох валют ± 2,25%. У цю групу раніше потрапляв ЕКЮ, що дозволяло країнам ЄС (Євросоюзу) зберігати свої валюти по відношенню один до одного в твердому співвідношенні, а всі разом вони «плавали» по відношенню до валют третіх країн;

    -валюти з повністю вільно плаваючим курсом.

84. Регіональні валютні системи.

Регіональна валютна система - договірно-правова форма організації валютних відносин між країнами окремих регіонів.

Щоб протистояти гегемонії долара у світовій валютній системі, в березні 1979 р. було створено міжнародну (регіональну) валютну систему - Європейську валютну систему (ЄВС) - форму міждержавного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу і яка представляє собою регіональну валютну систему і одночасно є елементом сучасної світової валютної системи.

Основною рисою цієї регіональної валютної системи є механізм ЕКЮ - спеціальної європейської розрахункової одиниці, заснованої на «кошику» з 12 валют країн Західної Європи на чолі з маркою ФРН.

На відміну від Ямайської валютної системи, юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовує золото як часткового забезпечення ЕКЮ, об'єднавши 20% офіційних золотодоларового резервів країн-членів. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання через Європейський валютний інститут (до 1994 р. - Європейський фонд валютного співробітництва), який надає центральним банкам коротко-і середньострокові кредити для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних з валютною інтервенцією.

Структурні принципи ЄВС:

1) Вступ Європ валютної одиниці, вартість к-й визначається валютною корзиною 12 країн Європейського ек спільноти;

2) Золото збережено як реальний резервний актив,

3) Був створений спільний золотий фонд у результаті об'єднання 20% офіц золотих резервів,

4) Режим вільно-плаваючих вал курсів у встановленому межі ± 2,25% від цент курсу, з 90-х рр. ± 15% («Європейська валютна змія»),

5) міждержавне валютне регулювання здійснюється Європейським центр банком (до цього Європ вал інститут ) і надає Центральним банкам кредити для покриття тимчасового діфіціта платіжних балансів. ЕКЮ з 1999 р. замінений на євро для безготівкових розрахунків, а з 2002 євро увійшов в готівковий обіг.

Основні вимоги до країн ЄВС:

1) дефіцит держ бюджету не може перевищувати 3% від ВВП;

2) Сукупний держ борг повинен становити не більше 60% ВВП;

3) Інфляція не більше ніж на 1,5% вище від середнього рівня цього показника по 3 -м країнам ЄС з найбільш стаб цінами та довгострокові % ставки по кредитах не повинні перевищувати 2% над середніми показниками по 3-м країнам ЄС з найбільш стабільними цінами