21. Теорія абсолютних переваг а. Сміта.

Теорія була опублікована у праці «Дослідження про природу і причини багатства народу» в 1776 р. Який показав що добробут нації залежить від розвитку виробництва. Теорія ґрунтувалася на численних припущеннях: - праця єдиний фактор виробництва; - в торгівлі беруть участь тільки дві країни і торгують тільки двома товарами; - повна зайнятість; - фактори виробництва мобільні між галузями; фактори виробництва не переміщаються між галузями; - витрати виробництва постійні; - не враховувалися транспортні витрати; - зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

Визначення теорії - торгівля буде взаємовигідна якщо країни будуть експортувати ті товари, в виробництві яких вони мають найменші витрати на виробництва тобто абсолютну перевагу і імпортувати ті товари, у виробництві яких найменші витрати має країна - партнер. Абсолютна перевага - це найменші витрати праці. Відповідно до теорії А. Сміта уряду не слід втручатись у зовнішню торгівлю, підтримувати режим відкритих ринків, виробники абсолютно економічно вільні у рамках існуючих законів. Ця політика отримала назву «laissez-faire». Доказ теорії: оскільки праця виявиласьєдиним фактором виробництва, умови абсолютної переваги у витратах означають, що одній країні потрібно менше часу на виробництво одиниці товару ніж інший. Якщо допустити, що має місце повна зайнятість, то дотримання умови в рамках однієї країни буде виглядати наступним чином: A1 Q1 + A2 Q2 ≤ L, де А1А2 - час, необхідний для виробництва одиниці товару 1 та 2; Q1Q2 - обсяг виробництва товарів 1 і 2; L - трудові ресурси. У цю модель введемо країну 2 - партнера по торгівлі, тоді: A'1 Q'1 + A'2 Q'2 ≤ L '. Країні 1 вигідно торгувати товаром 1 (А1 <A'1), а країні 2 товаром 2 (A'2А2 <). Теорія показує явні переваги розподілу праці, не тільки на національному але і на міжнародному рівні.

Значення теорії: теорія вперше описала політику вільної торгівлі і базувалась на теорії трудової вартості, вперше показала значення поділу праці не тільки на національному, але і на міжнародному рівні. Недоліки: Сміт не описав торгівлю між країнами яка ґрунтується не на абсолютній перевазі, а на відносній; теорія не розкрила чому ж країни торгують між собою, не маючи при цьому абсолютної переваги.

22. Теорія відносних переваг д. Рікардо.

Д. Рікардо розвинув теорію абсолютних переваг і вивів принцип відносних переваг у своїй праці «Принципи політекономії і оподаткування» 1817. Д. Рікардо розвинув теорію «порівняльних переваг» і показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них не володіє абсолютною перевагою у виробництві конкретних товарів.

Визначення теорії-країни будуть спеціалізуватися на виробництві товарів, за якими мають відносно найменші витрати виробництва, тобто альтернативна ціна в виробництві яких нижче, і торгівля між країнами буде взаємовигідна незалежно від того чи є виробництво в 1 з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій країні.

Допущення теорії: - виходить з існування тільки одного фактора виробництва - праці; - не враховувалися транспортні витрати; - виходить з передумови повної зайнятості; - не приймалися до уваги інші передумови - такі як розходження у насиченості країн факторами виробництва; - теорія «порівняльних переваг» використовує поняття альтернативної ціни - це робочий час необхідний на виробництво одиниці одного товару виражений через робочий час, необхідний на виробництво іншого товару. Модель відносних переваг: А1/А2 <А'1 / А'2, де А1/А2 –кількість витрачених годин на виробництво товару 1 до товару 2 в одній країні, А'1 / А'2 - за кордоном.

Зробимо припущення, що альтернативні витрати на виробництво одних і тих же тов. в країні 1 нижче ніж у країні 2 або А1 / А'1 <А2 / А'2 - формула відносної переваги.

Якщо країна спеціалізується на виробництві тих товарів які вони можуть виробляти з відносно більш низькими витратами, ніж інші країни, торгівля буде взаємовигідною не залежно від того чи є виробництво товару абсолютно ефективним в одній країні у порівнянні з іншою. Виграш від торгівлі - це економічний ефект, який отримують країни, що спеціалізуються на виробництві товарів у яких вони мають відносну перевагу. Дві переваги: ​​1. Економія затрат праці; 2. Відбувається збільшення споживання товару 1 і 2. Подальший розвиток теорії «порівняльних переваг» відбувалося в розробках Дж. Міля, який визначив ціни за якими будуть обмінюватися товари міжнародної торгівлі. Його теорія отримала назву «взаємного попиту», тобто товари будуть обмінюватися при вільній торгівлі за цінами, які встановлюються десь в проміжку між внутрішніми відносними цінами між цими товарами. Кінцеві ціни залежать від співвідношення світового попиту (Д) і пропозиції (S) на ці товари. Переваги: - вперше описала баланс AD і AS; - показала вигоди від спеціалізації і торгівлі всіх країн учасниць, а не тільки однієї країни внаслідок того, що інші програють; - є науково обґрунтованим принципом зовнішньої економічної політики країн. Недоліки: - не враховує інші фактори виробництва; - не враховує транспортні витрати; - теорія ігнорує вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін і зарплати, інфляцію та міжнародний рух капіталів; - ґрунтувалася на припущенні повної зайнятості; - теорія не пояснює торгівлю між країнами, які знаходяться на, приблизно, однаковому рівні економічного розвитку. Значення теорії: 1) дозволяє вести науково обґрунтовану зовнішню економічну політику, 2) теорія вперше описала баланс сукупного попиту та пропозиції; 3) довела існування вигод від спеціалізації та торгівлі для усіх стран-учасників.

23. Теорія співвідношення факторів виробництва.

Країни експортують ті фактороінтенсівние товари, у виробництві яких у них присутній надлишок факторів виробництва і імпортують ті товари у виробництві яких існує нестача факторів виробництва. Основні припущення теорії: - враховувалися два фактори виробництва - праця і капітал, але не приймалися до уваги технологія; - в торгівлі брали участь дві країни, торгують двома товарами. Фактороінтенсівность - показник, який позначає відносні витрати факторів виробництва на створення певного товару. Факторонасиченість - показник, що визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва. Факторонасиченість визначається через: 1) відношення ціни до факторів виробництва: Pk / PL<P'k / P'L - країна 1 більш капіталонасичена, країна 2 - праценасищена (L-праця, k- капітал), 2) Абсолютні обсяги цих факторів виробництва: Tk / TL>T'k / T'L - країна 1 капіталонасичена.

Висновок - країни будуть експортувати ті товари у виробництві яких вони мають надлишок факторів виробництва, і імпортувати ті товари в яких вони мають недолік факторів виробництва.

Висновки теорії: в результаті торгівлі власники надлишкових факторів виробництва виграють від торгівлі у суб’єктів , що недостатнєфакторіввиробництва програють, відносні ціни на товари залежать від відносних цін на фактори виробництва. Причина порівняльних переваг - різна забезпеченість країн факторами виробництва. Відносні ціни на товари залежать від відносних цін на фактори виробництва. Власники надлишкових факторів виробництва виграють в результаті торгівлі, а власники недостатніх факторів програють.

Теорія «співвідношення факторів виробництва» Хекшера-Оліна-Самуельсона. Самуельсон продовжив розвиток теоріїХекшера-Оліна і дав відповідь на запитання: якщо відносні ціни на товари залежать від факторів виробництва, то якщо зміниться відносна ціна трудомісткого товару то як зміниться відносна ціна праці в праценасиченої країні, що виробляє цей товар.

Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва: міжнародна торгівля призводить до вирівнювання відносних і абсолютних цін на гомогенні фактори виробництва торгуючих країн. Гомогенність капіталу - означає капітал, характеризується однаковою продуктивністю та ризиком. Гомогенність праці - означає працю з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності. Міжнародна торгівля буде вигідною до тих пір поки існує різниця у відносних цінах на фактори виробництваторгуючих країн.