17.Профспілки і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин.

Серед громадських органiзацiй найважливiше мiсце належить профспiлкам. ПФС-ки – це масове самокероване громад. Обeдн. Трудящих певноi галузi або сумiжних г-ей, проф. Групи для захисту i представництва iхнiх соц. Інтересiв. ПФС – це найбiльш масове обeдн. трудящих доступне для всiх. Для вступу рядiв в ПФС необх. тiльки визнання обeднання i повязаноi з ним товариськоi дисциплiни незалеж вiд рiвня квалiф–iї, освiти, полiт. орieнтацiй, статi, вiку. Профспiлки за цiлями та iнтересами перебувають ближче iн. громад. орг. до ек-ки, вир-ва, тобто вирiшальноi сфери докладання творчих сил людини. Пiдприeмцi (роботодавцi), захищаючи своi iнтереси i права як власникiв засобiв виробництва, в соцiальному партнерствi вбачають можливiсть проведення погодженоi технiчноi й економiчноi полiтики без рiзких потрясiнь i руйнiвних конфлiктiв.Пiдприeмцi несуть основну вiдповiдальнiсть за результати господарювання, забезпечення належних умов працi i розмiрiв ii оплати та фiнансового забезпечення соцiального захисту працiвникiв. Профспiлки як захисники i виразники iнтересiв найманих працiвникiв покликанi виборювати i захищати соцiальнi, економiчнi та професiйнi права робiтникiв i службовцiв, боротися за соцiальну справедливiсть, сприяти створенню для людини належних умов працi й життя.

18.Сутність та форми соціального партнерства.

Соціальне партнерство-це особливий тип відносин у соц.-труд сфері,який передбачає застосування різноманітних форм і методів узгодження інтересів найманих працівників,роботодавців, їхніх представницьких органів,прагнення до спільних домовленостей,договору,досягнення консенсусу,опрацювання і спільну реалізацію заходів з різноманітних напрямів соц.-ек розвитку. Мета СП – прагнення держави, роботодавців і найм. працівників досягти загального блага в суспільстві через підвищення прод-ті праці, розвиток НТП, збільшення ВНП, підвищ. рівня життя.Соцiальне партнерство мiж сторонами соцiально-трудових вiдносин, iхнiми суб'eктами та органами має здiйснюватись у формах:- спiльних консультацiй; - колективних переговорiв та укладання договорiв i угод; - погодження на вищому (нацiональному) рiвнi полiтики доходiв i соцiально-економiчноi полiтики в цiлому, включаючи основнi критерii та показники соцiальноi справедливостi, заходи щодо захисту нацiонального ринку працi в умовах глобалiзацii економiки; -спiльного розв'язання колективних трудових спорiв (конфлiктiв), запобiгання iм, органiзацii примирних та арбiтражних процедур; - участi найманих працiвникiв в управлiннi виробництвом; - участi представникiв сторiн у роботi органiв соцiального партнерства; - спiльного управлiння представниками сторiн фондами соцiального страхування; - участi найманих працiвникiв у розподiлi прибутку, доходiв на умовах, що визначенi колективним договором; - розгляду претензiй та розбiжностей, що виникають мiж сторонами соцiального партнерства вiдповiдного рiвня i залагодження конфлiктiв шляхом компромiсiв, спiвробiтництва, узгодження позицiй; - обмiну необхiдною iнформацieю; - контролю за виконанням спiльних домовленостей. Система соц партнерства передбачає: *розроблення і ралізацію узгоджених ек. І соц програм; *забезпечення певних гарантій щодо оплати праці, роб часу і відпочинку; * регулювання ринку праці і ств-ня необ-их умов для підвищення еф-ті зайнятості населення; *забезпечення на вироб-му рівн згідно з угодами і договорами належних умов для ефек-го вик-ня труд потенціалу.