34.Конкурентоспроможність (кс) прац-ка.

КС -сукупність якісних і вартісних хар-тик товару «робоча сила», що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців. Рівень КС. роб. сили визначається як ступінь можливостей працівника витримати конкуренцію з боку реальних або потенційних претендентів на його робоче місце або претендувати самому на інше, престижніше. Чинники, що визнач-ь КС роб. сили на ринку праці: 1)загальнооб’єктивні: рівень соц.-ек. стану сусп-ва, ступінь розвитку продуктивних сил країни та окремих її регіонів, статево-віковий склад нас-ня, кількісний і якісний склад ресурсів праці; 2)характер-ть соц-но-демограф-ний статус прац-ка: стать, вік, сімейний стан, його фіз. здоров’я, місце проживання; 3)характер-ть соц-но-псих-ні якості особи: життєво-цільові установки, схильності та звички, ступінь політичної зрілості, релігійність, комунікабельності, рівень інтелекту. Найбільш КС має роб. сила, що є професійно мобільною. Є 3 підходи оцінювання КС роб. сили: 1)загальнотеоретичний (КС роб. сили визначають як обов’язковий атрибут товарно-грош. вир-ва, що зводиться до змагання у досягненні успіхів на будь-якому рівні і в будь-якому секторі суспільно-екон. життя.); 2)ототожнення даної категорії з якістю роб. сили (КС лише певна система властивостей роб. сили, тобто її якість); 3)кон’юнктурний (КС визначають за а)якісними ознаки роб. сили (проф.-кваліфікаційними, загальноосвітній рівень, особистісні х-ки); і б)відповідністю якісних хар-тик роб. сили потребам ринку праці, ціні роб. сили, попиту на неї.

40.Концепт. Підходи до визначення поняття та рівня ефективності праці (ЕфП).

Є 3 осн. концепт-ні підходи до визначення поняття та рівня ЕфП: 1)ЕфП -соц-но-екон. категорія, яка відображає рівень досягнення певної мети, співвіднесений з рівнем раціональності витрачання використаних при цьому ресурсів. З кількісного боку ЕфП визначається співвідношенням одержаного результату (штуки, час, якість) та зумовлених ним витрат; з якісного -співвідношенням між результативністю та економічністю здійснених витрат. 2)У доповнення до 1 підходу висвітлюється поняття ЕфП за Парето, що характеризує такий розподіл ресурсів, коли результат за будь-яким напрямом не може бути поліпшеним без погіршення за іншим напрямом. Оскільки результати економічної діяльності найчастіше виражаються обсягами продукції та прибутку, то показниками ЕфП є продуктивність та рентабельність. 3)Подібним за значенням, проте, ширшим за змістом визнається поняття ЕфП як обсягу продукту праці (продукції, послуг, робіт) з урахуванням якості праці в розрахунку на одиницю затрат праці (чисельність працівників, заробітну плату).

41.Продуктивність та пп: суть, значення, рівні та оцінювання.

Продуктивність -ефективність використання конкретних ресур­сів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) під час вир-ва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або нада­них послуг і ресурсами, які були витрачені на їх вир-во. ПП -ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за оди­ницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Рівні: 1)сус-ва; 2)підп-ва; 3)окремої ділянки на підп-ві; 4)цеху; 5)прац-ка. Показники ПП: виробіток - універсальний прямий показник рівня ПП, що визнач-ся кіл-тю продукції (робіт, послуг), виробленої одним прац-ком за одиницю роб. часу: B=Q/T і трудомісткість -обернений показник рівня ПП, що характериз-ся кіл-стю роб. часу, витраченого на вир-во одиниці продукції (робіт, послуг) Тр=T/Q. Розвиток економіки, підвищення нац. добробуту за­лежить від подальшого підвищення П. Нац. дохід або валовий нац. продукт у разі підвищення П збільшуються швидше, ніж показники витрат. Зниження ж П призводить до інфляції, пасив­ного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду вир-а і до безробіття. Зростання П сприяє підвищенню рівня зайнятості в сусп-ві. Цілі підвищення П: а)стратегічна -підвищ життєвого рівня насел-ня; б)найближча -підвищ ефективності діяльності галузей і підпр-в і реальне зрост-ня особист доходів прац-ків. Підвищ. ПП означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевл. праці –збільш-ся і це сприяє скороченню часу вир-ва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку.

42.Хар-ка методів вимірювання ПП.

Методи вимірювання ПП за­лежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють: натуральний (обсяг виро­бленої продукції і ПП розраховуються в нату­р. одиницях. Має обмежене застосування, оскільки підпр-ва і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Перевага –точність, недолік –ускладнення порівнянь, якщо є декілька різних одиниць виміру), умовно-натур-й (ПП вимір-ся в ум-нату­р. одиницях: за трудомісткістю та калорійністю), трудовий (ПП вимір-ся в нормо-годинах і людино-днях. Найчастіше використ-ся на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах. Перевага –достатньо точний, недолік –неможливо застосовувати довгий час, адже він змінюється зі зміною норми виробітку) і вартісний (ПП вимір-ся в грошовому виразі. Найпошир. метод для порівняння вир-в будь-якого типу).