Модуль 5

Глобальна безпека

ТЕМА

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

1. Концепція ООН про сталий людський розвиток.

1. Безпека людини в концепції ООН про сталий людський розвиток.

2. Глобальні екологічні проблеми та їх вплив на здоров’я і безпеку людини

Рекомендована література: 6, 7, 9, 14, 15, 16, 17

Додаткова література.

1. Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток – цивілізаційний діалог природи і культури // Вісник НАН України. – 2001. – №10. – С. 17.

2. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для українців // Вісн. НАН України. – 2002. – №2. – С. 31-40.

3. Карп И.Н. Основные задачи по устойчивому развитию нефтегазового комплекса // “Экотехнологии и ресурсосбережение”. – 2001. – №11.

1. Концепція оон про сталий людський розвиток.

Останнє століття з бурхливим розвитком науки і техніки дозволило усвідомити неминучість майбутніх катаклізмів. Спроби збалансувати можливості людства з його зростаючими потребами зусиллями лише високорозвинених країн не дали відчутних результатів. При виборі шляхів гармонізації соціально-економічного розвитку людства найдійовішою виявилася концепція “сталого розвитку”.

Сталий розвиток — це такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має стави­ти під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольня­ти свої потреби».

(Із доповіді «Наше спільне майбутнє», підготовленої Комісією Гро Харлем Брутланд).

Сталий людський розвиток — розвиток суспільства, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загаль­нолюдського досвіду.

Термін “сталий” стосовно соціально-економічного розвитку є трохи спрощеним перекладом англійського “sustainable”. Фактично ж останнє має ширший зміст – не тільки “сталий”, але й “гармонійний”, “стабільний”, а можливо, також “прогресивний” розвиток.

Поява ідеї пов'язана з діяльністю Організації Об'єднаних Націй (ООН). З ініціативи ООН в 1983 році була створена Міжнародна комісія з довкілля та розвитку, яку очолила ко­лишній прем'єр-міністр Норвегії Гро Харлем Брутланд. Завдан­ням комісії було створення довгострокових стратегій у галузі охорони навколишнього природного середовища. Комісія підго­тувала доповідь «Наше спільне майбутнє», яку було заслухано і схвалено Генеральною Асамблеєю ООН в 1987 р. і в якій сформульовано принцип сталого розвитку, як основну стра­тегію взаємодії природи й суспільства.

У найповнішому вигляді цю концепцію, так звану “Декларацію Ріо”, обґрунтовано і викладено в рішеннях Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро 1992 р. Прийнята на ній декларація містить 27 рекомендаційних принципів, серед яких:

• визнання пріоритету соціальних факторів (у центрі уваги перебувають люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя в гармонії з природою);

• визнання нерозривності процесу розвитку суспільства і охорони навколишнього природного середовища (його охорона повинна стати невід'ємним компонентом процесу розвитку і не може розглядатися у відриві від нього);

• урахування інтересів майбутніх поколінь людей (право людини на розвиток має реалізовуватися так, щоб рівною мірою забезпечити задоволення потреб її розвит­ку і збереження НПС як для нинішнього, так і для майбутніх поколінь);

• забезпечення соціальної справедливості як усередині кожної з країн, так і між ними (зменшення розриву у рівні життя народів різних регіонів світу).

Концепція сталого розвитку визнана світовою спільнотою народів домінантною ідеологією розвитку людської цивілізації ще у XXI ст., стратегічним напрямом забезпечення матеріального, соціального і духовного прогресу суспільства. Це сучасна найбільш поширена концепція взаємодії сус­пільства і природи, якою зараз керуються передові країни сві­ту. Необхід­ність переходу на модель сталого розвитку всіх країн світу об'єктивно зумовлена демо­графічним “вибухом”, сучасною науково-тех­нічною революцією, а також нинішнім кризовим станом земної біосфери, істотним зниженням її відновлювальних, відтворювальних і асиміляційних можливостей внаслідок надмірних антропотехногенних навантажень на природу.

Сталий людський розвиток означає моральне зобов’язання зробити для наступних поколінь як мінімум стільки ж, скільки наші попередники зробили для нас. Це означає раціональне використання природних ресурсів, екологічну чистоту. інвестиції в освіту, науку, охорону здоров’я тощо. Всі борги які ми беремо, це борги у майбутнього і нашим дітям і внукам розплачуватися за них. Ми повинні забезпечити наступному поколінню ті ж блага якими користуємося і ми самі.

Концепція стійкого розвитку передбачає вирішення питання про можливість і доцільність передачі сучасного способу життя наступним поколінням.

Основні принципи сталого розвитку:

— Принцип «задоволення потреб» — найбільшу увагу слід приділяти задоволенню потреб найбідніших країн світу;

• Принцип «встановлення обмежень» — на стан технології та на розвиток людства мають накладатися обмеження задля збереження довкілля; враховуються також обмеження у спро­можності біосфери ліквідовувати наслідки діяльності людства.

Однією з причини появи теорії сталого розвитку було погіршен­ня економічних і соціальних умов у багатьох країнах світу, зростання чисельності населення, яке проживає в умовах злиднів.

За даними Доповіді про людський розвиток, яка щорічно го­тується Програмою розвитку ООН, у 1998 році один мільярд людей на планеті були не в змозі задовольнити свої навіть мінімальні потреби, із 4,4 мільярдів людей, які проживають у країнах, що розвиваються, майже три п'ятих живуть без належ­них санітарних умов, третина не має доступу до якісної питної води. Соціальні умови населення країн оцінюються за індек­сом людського розвитку.

Індекс людського розвитку визначається як третина суми індексів тривалості життя, рівня освіти і скоригованого валово­го внутрішнього продукту країни на душу населення. Це є інте­грований показник, який використовується для оцінки можли­вості людини в окремій країні:

— прожити довге та здорове життя;

— здобути освіту;

— отримати доступ до засобів, які забезпечують гідний і якісний життєвий рівень.

В практиці моніторингу ситуації, крім індексу сталого розвитку використовуються індикатори сталого розвитку — екологічні, економічні, соціальні.

Індикатори сталого розвитку — це показники, які використову­ють для оцінки стану здоров'я та рівня життя людей, стану довкілля на окремій території, кількісна оцінка впливу людської діяльності на стан довкілля і на стан здоров'я людей, якість і три­валість їхнього життя. Ці показники мають бути єдиними для за­гальної оцінки певної території чи порівняльної оцінки декількох територій. Також можуть бути окремі фіксовані індикатори, які застосовуються для оцінки лише конкретної території.