1.Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи і течії в політичній економії.

Економіка походить від грецького Oiconomia, наука про управління домашнім господарством. Вперше цей термін вжив у ІІІ ст. до н. е. Арестотель. У 1615р. французький вчений Антуан Монкретьєн вводить термін політекономія. Виникнення і розвиток товарних відносин, які охопили сферу торгівлі привело до виникнення першої школи політекономії :

меркантилізм. Меркантилісти ототожнювали багацтво з грошима, золотом, нагромадження яких в той час відбувалось через торгівлю. Вважали джерелом багацтва суспільства обіг зовнішньої торгівлі.

Згодом увага була перенесена із сфери обігу у сферу виробництва, що привело до виникнення школи фізіократів (18ст.) (Франсуа Кене і Буагільберг). Але фізіократи вважали, що багацтво створюється тільки в сільському господарстві.

Класичну політекономію започаткували у братві видатних її працівників :

У. Петти, Адам Сміт, Давід Рікардо. Вони досліджували виробництво і обіг, суть товарно-грошових відносин , походження прибутку. Сміт і Рікардо виявили що прибуток підприємця втілює неоплачену працю найманих робітників. Д. Рікардо відкрив закономірність яка виражала співвідношення між оплаченою працею та не оплаченою(прибуток підприємця) і довів що прибуток буде зростати або зменшуватись у тій самій пропорції в якій буде зростати або зменшуватись заробітна плата. Отже класична політекономія започаткувала трудову теорію вартості. W=C+V+M, де (C+V) –зарплата, a M – додаткова вартість.

Подальша розробка політекономії здійснювалась за двома основними напрямками: в середині 19ст. сформувався марксистський напрямок політекономії. Використав метод матеріалістичної діалектики, створив струнку науково обґрунтовану теорію вартості і додаткової вартості. Головна праця К. Маркса – “ Капітал”(1867). Але деякі погляди Марса і його послідовників не витримали перевірки практикою і потребують деякої наукової переоцінки . вчення Маркса згодом стало дуже ідеологізованим.

Інший шлях розробки економічної теорії найшов свій вираз у роботах Маршала і його послідовників. Маржиналізм. В основу дослідження економічної ефективності вони поклали теорію граничної корисності

Теорії маржиналізму дали початок різним школам економічної думки:

Австрійській, Лозаннській, Кембріджській.

За своїм станом сучасна економічна теорія дуже різноманітна і її основні напрямки: неокласицизм, неокенсіанство, теорії нового індустріального суспільства.

Наші видатні співвітчизники І.В.Вернадський, Т.Барановський одними із перших в світовій літературі розробили оригінальні класифікації напрямів економічної думки. Вернадський(1849р) поділив економічну думку на 2 основні напрямки: позитивний і негативний. До 1-го він вніс теорії та школи які вирішальною мірою в економічному розвитку вважали активну діяльність держави. До 2-го – теорії які спирались на природні закони розвитку і заперечували необхідність втручання держави в економіку. 1901р. Т.Барановський запропонував виділити 3 напрями економічної науки: