39,40. Суть і особливості ринку праці. Служба зайнятості , біржа праці їх ф-ції. Особливості розвитку і стан ринку праці в Україні.

Ринок праці — це саморегульована сис-ма розподілу робочої сили із специфічними фак-рами конкуренції між носіями робочої сили за найбільш вигідні умови праці та її оплати, між працедавцями (фірмами) за залучення необхідної кількості найбільш кваліфікованої робочої сили, а також між робочою силою і працедавцями за рівень оплати праці (заробітної плати). Суб'єктами цього ринку виступають фірми — як працедавці, тобто покупці праці, і наймані працівники — продавці своєї праці. Ринок праці виник тоді, коли робоча сила стає товаром. Робоча сила може з'явитись на ринку як товар за існування таких умов: носій робочої сили повинен бути вільним, щоб розпоряджатись нею; власник робочої сили повинен бути позбавленим засобів вир-ва, що спонукає його продавати свою працю; на ринку повинні з'являтись працедавці, що купують найману працю.Перша із перерахованих умов створює можливість продажу праці, друга — передбачає необхідність її продажу, а третя — вказує на існування особливих ек-их відносин, які й розкривають суть ринку праці. Важливою особливістю ринку праці є його інтегрованість. Існує не єдиний, а багато спеціалізованих ринків праці, що є сегментами інтегрованого ринку. Сегментизованість ринку праці веде до неоднорідності попиту на працю (існування робочих місць з різними параметрами і вимогами щодо кваліфікації працівників) і неоднорідності пропозиції праці (різних спеціальностей і кваліфікації). Класифікація ринків праці здійснюється за такими критеріями: • за просторовою сферою розрізняють національний, регіональний, місцевий ринки праці, а також міжнародний ринок праці, ринок праці інтеграційних об'єднань; • за часовим параметром виділяють перспективний, прогнозований і поточний ринки праці; • за ступенем еластичності є гнучкий і жорсткий ринки праці;

• за критерієм рівноваги існують рівноважний (збалансований), дефіцитний (коли попит перевищує пропозицію) і надлишковий (пропозиція переважає попит) ринки праці;

• за спеціалізацією працівників розрізняють ринки переважно фізичної праці (робітники), переважно розумової праці (інтелігенція), селянської праці тощо. У межах цих соціальних груп виділяють ринки праці різної кваліфікації.

На динаміку ринку праці впливають такі чинники: демографічні, природно-кліматичні, економічні, соціальні , організаційні, правові .

Існують різні моделі ринку праці, які характерні для різних країн. Американська модель орієнтується на географічний і прфесіональний рух робочої сили, на заповнення робочих місць шляхом руху праці між фірмами; при цьому фірми орієнтуються на працівників із сформованими професійними і фаховими параметрами (на готових працівників). Японська модель орієнтується на внутріфірмове переміщення робочої сили із застосуванням умов пожиттєвого найму або без них, на організацію внутріфірмової підготовки трудових ресурсів з необхідною структурою робочих місць, перспективами розвитку підприємства. Шведська модель є змішаною, з певними рисами як американської, так і японської моделей. Саме ця модель найбільш поширена у ринковому світі. Внаслідок особливостей збереження кадрового потенціалу від командно-адміністративної економіки в Україні формується третій тип (шведська модель) ринку праці з тяжінням до першої (американської) моделі. Біржа праці або служба зайнятості — це установи, які збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці й перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективної зайня­тості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості. Біржа робочої сили має свої відділення в містах, районах, їхнє завдання полягає в тому, щоб розробляти, аналізувати програми зайнятості, надавати профконсультації, здійснювати підготовку, перепідготовку кадрів та їх працевлаштування.На початку 1991 р. в Україні було прийнято Закон «Про зайнятість населення». Згідно з ним на всій території країни створюються служби зайнятості, які зобов'язані надавати послуги щодо забезпечення зайнятості населення. Основні функції служби зайнятості: аналіз і прогноз попиту та пропозиції на робочу силу; інформування населення і державних органів управління про стан ринку раці;консультування громадян, які звертаються до цієї служ­би, про можливість отримати роботу, вимоги до профе­сії; організація професійної підготовки і перепідготовки; реєстрація безробітних, підготовка програм зайнятості та ін. Фінансує ці витрати державний фонд сприяння зайня­тості. З коштів фонду можна надавати безпроцентну позику безробітним, якщо вони вирішили зайнятися підприємниць­кою діяльністю