6. Економічні потреби,їх суть і класифікація.Безмежність потреб. Закон зростання потреб.

Потреби – внутрішні спонукальні мотиви діяльності людини, як правило людина усвідомлює свої потребиале існує багато потреб які не пройшли через свідомість людини і тільки якийсь поштовх може виплеснути їїх назовні. Усвідомлення потреби породжує інтерес, але для господарської діяльності одного усвідомлення економічного інтересу не достатньо. Необхідні стимули – такі як усвідомлення шляхів реалізації економічного інтересу ,задоволення відповідної потреби. Потреби не виникають на пустому місті, а самі виступають як результатеконом. діяльності, тому з однієї сторони повинна існувати якась потреба для того щоб людина зайнялась економ. діяльністю , а з другої саме ця діяльність породжує нві потреби. Потреби класифікуються 1. за суб’єктами (кінцеві або особисті потреби, проміжні або виробничі).2. За формами задоволення (індивідуальні і колективні). 3. За походженням (первинні та вторинні). Одночасно всі потреби задовольнити неможливо і тому людина їх ранжує. Допомогу у розумінні того як проходить таке рангування може дати “Піраміда Маслоу”.

1. самовираженні потреби (потреби в самовираженні , в реалізації своїх потенціальних можливостей)

2. повага (потреби в повазі включають потреби в самоповазі, компетентності , визнанні.

3. соціальні (соціальні включають потреби в належності до якої з групи колективу, що тебе сприймають інщі.

4. безпека і захист (потреби в безпеці і захисті включають потре би в захисті від психологічної небезпеки з боку оточуючого світу.

5. фізіологічні потреби (необхідні для виживання).

Всі рівні пореб пов”язані між собою і перш ніж потреба наступного рівня стане фактором поведінки людини повинна бути задоволена потреба більш низького рівня.

7. Корисність продукту. Закон спадаючої граничної корисності і теорія споживача на ринку.

Корисність – ступінь, з якою благо в змозі задовольнити ту чи іншу потребу людини.

Існує щільний зв’язок між корисністю блага і його споживчою кількістю. Якщо уявити благо, що можна поділити на рівні частини (скажімо, велике блюдо пиріжків), то корисність кожної нової споживаної частини буде мати для нього меншу корисність, скажімо 8. Відповідно третій – 6, четвертий – 4 і т. д.

Може настати мить, коли нова порція блага буде мати від’ємну корисність, тобто не задовольняти потребу, а викликати певні ускладнення у споживача. Таким чином можна стверджувати, що частини деякого блага, що послідовно споживаються, мають спадаючу корисність для споживача.

Необхідно відрізняти корисність блага взагалі, і його граничну корисність.

Г ранична корисність – це корисність останньої частини блага, наявної у розпорядженні споживача. Умовно її можна представити формулою:

, де MU – гранична корисність, DU – приріст загальної корисності, DQ – приріст блага, що споживається.

Гранична корисність залежить як від важливості споживчої потреби, так і від кількості цього блага, його рідкісності (раритетності).

Споживач – це цілком розумна людина, яка намагається так використати свій дохід, щоб одержати максимальну загальну корисність. Він не може купити усе, що йому хочеться, адже його грошовий дохід обмежений, а товари мають певну ціну. Тому споживач повинен вибирати між різними наборами товарів, щоб за обмежених ресурсів (грошового доходу) отримати найдоцільніший, з його точки зору, набір товарів і послуг.

Отже споживач обирає той набір товарів і послуг, який приносить йому найвищу корисність. Правило споживацької поведінки полягає у тому, щоб кожна додаткова одиниця грошових затрат на придбання товару приносила однакову, тобто додаткову корисність.