50. Конкуренція, її сутність і ф-ції.

Спецеф-ю формою зв"язків зар-ю лише для ринк-ї ек-ки є конкур-я. Вона стає тим середовищем, в якому тільки і може функ-ти ринк-й механізм ціноутворення. Термін конкур-я з лат.означає зіткнення, він репрезентує своєрідну форму змагання суб"єктів ринк-ї ек-ки щодо мінімізації витрат вир-чих ресурсів і максималізації прибутку. Однак конкур-ція це зіткнення інтересів господ-ких суб"єктів на ринку, форма суперництва за ек-не виживання , форма боротьби між товаровиробниками за більш вигідні умови господ-ня і одержання максимального прибутку. Суч-на ек-на теорія виділяє 2 осн.форми конкур-ії: вільна (чиста або досконала) і обмежена (недосконала). Для вільної конкур-ї хар-ні такі риси: мобільність вир-чих ресурсів в середені ринку; вільний вхід на ринок і вихід з нього; незалежність для вир-ків (продавців) один від одного; однорідність (стандартизація) вир-чого продукту; доступ і повнота інфляції про ціни. З вільною конкур-цією пов"язане поняття ефективної конкур-ії, тобто такої, що виникає коли покупці і продавці діють незалежно навіть за умови, що ринок не є чистоконкурентним. В ек-ній літ-рі чиста або вільна конкур-ція наз-ся досконалою, підкреслюючи, що вона дає можливість на повну сили діяти в ринковому механізму саморегулювання через ціну, попит і проп-ція. Вільна конкур-ція обов"язково має ціновий хар-ер. Вона грунтується виключно на коливання цін, томущо стандартизований продукт різних цін не має особливо відмінностей. Внутрішня галузева конкур-ція це конкур-ція вир-ків однієї галузі, що вир-ляє стандартний продукт, ії рез-том стає форм-ня ринкової вар-ті або ціни товара. Міжгалузева конкур-я це боротьба за найбільш прибутковіші сфер вклад-ня кап-лу. Рез-том стає утвор-ня

Рівноважної норми прибутку тобто на рівний капітал одержати рівний прибуток незалежно від галузі ії прикладання.

Обмежена конкур- я існує на суч-му етапі розвитку ринк-ї ек-ки і представлена у двох формах: монополістична конкур-я і олігополія.

51,52. Економічна природа і форма монополій. Антимонопольне регулювання. Антимонопольне законодавство України.

В широкому розумінні монополія з грец. означає існування якоїсь виключності становища фірми, об’єднання підприємств або цілої галузі. Монополія заперечує конкуренцію є її антиподом.

Монополія може існувати у трьох формах: - природна мон-я.; - адміністративна мон-я.; - економічна мон-я.

Природна мон-я виникає в наслідок об’єктивних причин , природні мон-її є газові, електричні і телефонні компанії, метрополітен.

Адміністративна монополія виникає в наслідок дій держ-х органів влади, що надають окремим фірмам виключні права на здійснення окремих видів діяльності..

Найбільш поширенішим є ек-на монополія. яка виникає тоді коли окремі фірми самостійно завойовують собі виключне становище на ринку. Ек-на монополія виникла в наслідок концентрації і централізації капіталу. Концентрація йе зростання масштабів вир-ва шляхом капіталізації власного прибутку фірм тобто перетворення його частки в капітал.

Централізація - це об’єднання самостійних капіталів. Завдяки цим процесам кількість фірм у більшості галузей значно зменшилось, а їх наступний розвиток привів до появи неконкурентного ринку чистої монополії, що хар-ся такими рисами: 1)У галузі панує одна гігантська фірма. 2) Вона випускає унікальний продукт який не має близьких замінників. 3) Вступ до галузі конкурентів повністю блоковані. 4) Присутні елементи національної конкуренції (це проявляється у рекламі, існуванні торгової марки фірми…). 5) Здійснюється значний контроль за ціною товарів галузі.

Т.ч. фірма монополіст завойовує виключне становище на галузевому ринку завдяки чому встановлюється мон-но високі ціни, або мон-но низькі ціни і одержує мон-но високі прибутки не допускаючи до них конкурентів.

Ек-на монополія здійснюється такими методами: 1) Лідерство в цінах (мон-її встановлюють таку ціну на яку орієнтуються другі галузі). 2) Встановлені ціна за витратами вир-ва найгіршого підприємства у фірмі-монополії. 3) "Ножиці цін" домінуюча у галузі фірми штучно завищує ціни на власний продукт і в водночас змушує постачальників сировини занижувати ціни. 4) Створення штучних перешкод для міжгалузевих ринку капіталів. 5) Таємні змови або легальні угоди про створення у галузі мон-го об’єднання типу картелі (таємна змова кількох фірм про рівень ціни, ринки збуту…) синдикату (об’єднання учасники в якому втрачають комерційну самостійність збурігаючи виробничу) тресту (об’єднання учасники втрачають і комерційну і вир-чу самостійність) концерну(об’єднання синдикатів чи трестів), конгломерату ( об’єднання підприємств різних галузей) але лише картелі обов’язково утворюють монополії, а синдикати, трести, концерни, є лише організаційними фрмами об’єднань підприємств. Вони стають мон-ю лише за умовами свого пануючого становища на певному ринку.

Історія розвитку монополії є водночас історією боротьби з нею. Негативні результати мон-й виявились уже в період її появи: 1) Монопольний суб’єктивний хар-р ціноутворення. 2) Стійке зростання цін (інфляція). 3) Деформація структури нац-ої ек-ки (монопольні галузі штучно підтримуються, а немонопольні стримуються). 4) Посилення тенденції до паразитизму. 5) Обмеження і підрив дії об’єктивного ринкового механізму попиту і пропозиції і на цій основі зростання диспропорції суспільного відтворення.

Всі ці явища змушують державу здійснювати антимонопольне регулювання на основі антимонопольного законодавства. Перші антимонопольні закони були прийняті у 18879 р. у Канаді і у 1890 р. у США. Антимон-не законодавство визначає ситуацію монополізації підприємств, монополією вважається фірма частка якої на ринку певного товару досягає 35%-40% (у зал-ті від законів країн). Антимонопольні закони забороняють формування мон-х об’єднань підприємств передбачають контроль на створення нових фірм, їх об’єднань, примусовий поділ монополій на окремі конкуруючі підприємства, створюють державні підприємства у монополістичних галузях. З 1992 р. в Україні токож діє антимонопольний закон "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" Для нашої країни він є особливо актуальним, тому що 197 з 380 найбільших промислових підприємств є єдиними виробниками свого виду продукції у нац. ек-ці, а 90% адміністративно-організованих структур є монополіями.