10. Документарні міжнародні розрахунки.

Значна частина поточних торговельних операцій в іноземній валюті пов'язана з обслуговуванням зовніш ньоекономічної діяльності резидентів за екпорт-імпорт товарів (робіт, послуг). Порядок проведення таких розрахунків регламентується законодавством України і міжнародними правилами оформлення та оплати платіжних документів.

Валюта (найчастіше вільно конвертована) та фор­ми розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності визначаються контрагентами самостійно і фіксуються в умовах зовнішньоекономічного конт­ракту. В цьому контракті обумовлюють також умови поставок товарів відповідно до міжнародних правил, затверджених Міжнародною торговельною палатою, ціну одиниці виміру товару та загальну вартість контракту, валюту платежу. Валюта ціни може не збіга­тись із валютою платежу, тому обумовлюють також у контракті обмінний курс однієї валюти на іншу.

Зовнішньоекономічні розрахунки за строками здійснення платежів можуть бути негайними (сконто) і у формі відтермінування платежу: за векселем або як попередня оплата. При платежах сконто, якщо оплата здійснена протягом 5 - 10 днів, товар може опла­чуватися зі знижкою близько трьох відсотків його вартості.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями між резидентами України та юридичними особами -нерезидентами України проводяться через кореспон­дентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в уповноважених банках України в гривнях, а також через рахунки в гривнях, які відкриваються постійним представництвам нерезидентів в Україні відповідно до ліцензій НбУ. Здійснення міжнародних розрахунків регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахун­ків в іноземній валюті».

При експортно-імпортних розрахунках, крім платіжних документів, використовують ще комерційні документи .

Торговельна фактура містить повний опис від­вантаженого товару та суму його вартості і вистав­ляється на покупця. Кожен комерційний документ має свої особливості, наприклад: коносамент - це цінний папір, що містить умови на перевезення вантажів морським чи річковим транспортом. Він відноситься до розпорядчих документів, бо надає його держа­телеві право розпоряджатися вантажем. Коно­самент, як правило, може передаватися за допомогою індосаменту іншій особі; страхові поліси та страхові сертифікати - це свідоцтва, які підтверджують те, що на термін транспортування вантаж застраховано; митні документи - це митна фактура, консуль­ська фактура, декларація про походження товару тощо.

Отже, у зовнішньоторговельних операціях доку­менти про поставку товарів та послуг оформляються таким чином, що вони: гарантують безпроблемне проведення ділових операцій; спрощують процес переходу права власності.

Оплата зовнішньоторговельних контрактів відбувається в одній із загальноприйнятих форм розрахунків: банківським переказом; інкасо; акредитивом; розрахунками за відкритим рахунком; розрахунками з використанням чеків.

Контрагенти можуть передбачити в контракті найбільш доцільну для них форму розрахунку з ураху­ванням чинного законодавства, що регламентує норми і терміни здійснення міжнародних розрахунків та бере до уваги технічні можливості банку щодо техніки розрахунків.

Банківський переказ - це просте доручення банку своєму банкові-кореспонденту виплатити певну суму коштів за дорученням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачеві з вказівкою способу відшко­дування виплаченої суми. Банківський переказ здій­снюється за допомогою платіжних доручень, адресо­ваних одним банком іншому.

За такої форми розрахунків в обов'язки банку входить лише переказ платежу з рахунку переказо­давця на рахунок переказоодержувача в момент подання платіжного доручення.

Платіжне доручення оформляється на підставі вказівок відправника переказу - клієнта банку і містить такі дані: найменування платника; найменування й номер рахунку одержувача; найменування банку бенефіціара; суму і валюту платежу; призначення платежу тощо.

Банківський переказ є найпоширенішою формою розрахунків у зовнішній торгівлі в Україні і викорис­товується при авансових платежах (попередня оплата), за товарними документами, при перерахуванні штра­фів, погашенні заборгованості.

У бухгалтерському обліку розрахунки при використанні банківського переказу поділяються на імпортні та експортні.

Інкасо - це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних докумен­тах, або підтвердження (акцепт), що цю суму буде виплачено у відповідний строк. Інкасо використо­вується в розрахунках як при умовах платежу готівкою (валютою), так із використанням комерційного кредиту (векселя). При здійсненні інкасо банки керуються Уніфікованими правилами про інкасо Міжнародної торговельної палати (ЕRІ).

Відповідно до них постачальник-експортер після відвантаження товару імпортерові передає в обслуго­вуючий його банк комерційні та фінансові документи. Банк перевіряє документи і пересилає їх банкові імпор­тера. Банк імпортера передає документи покупцеві-імпортерові і в разі згоди клієнта з оплатою списує суму з його поточного рахунку. Після переказу коштів від банку імпортера до банку експортера останній розраховується з постачальником-експортером.

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, а саме - векселів, чеків та інших, що не супровод­жуються комерційними документами. Документарне інкасо - це доручення своєму банкові про інкасування певної суми проти переказу відвантажувальних документів. Документарне інкасо застосовують у розрахунках у випадках, коли полі­тичні, економічні чи правові умови країни-імпортера вважаються добрими (там немає імпортних обмежень або вже отримано всі необхідні ліцензії) та плато­спроможність покупця і його готовність до сплати не викликає сумнівів.

Згідно з Уніфікованими правилами в угоді за документарним інкасо беруть участь: довіритель (експортер) - клієнт, який доручає операцію з інкасування своєму банкові; банк-ремітент (банк експортера) - банк, якому довіритель-експортер доручає операцію з інкасування; репрезентуючий банк - банк, що безпосередньо здійснює платіж чи акцепт і подає документи платникові; банк-інкасатор - будь-який банк, який не є банком-ремітентом, але бере участь в операції із виконання інкасового доручення; платник - особа-імпортер, якій повинні пода­ватися документи відповідно до інкасового доручення.

Виконання документарного інкасо виконується за двома умовами (умови визначає експортер): документи проти платежу - коли репрезенту­ючий банк здійснює оплату суми без відтермі­нування платежу і видає товаророзпорядчі документи платникові після здійснення оплати; документи проти акцепту - коли репрезен­туючим банком здійснюється відтермінування платежу, платникові документи передаються тільки проти акцепту останнім доданого до них переказного векселя (тратти).

Інкасова форма розрахунків - зручна для імпор­терів, оскільки вона передбачає оплату дійсно поставленого товару, крім цього, імпортер перебуває під захистом свого банку і отримані ним для перевірки документи залишаються в розпорядженні його банку до моменту розрахунку. У разі несплати документи повертають банку-емітентові із зазначенням причин несплати або відмови від акцепту. Експортерові належить юридичне право розпоряджатися товаром до повної його оплати (якщо це передбачено контр­агентом у зовнішньоекономічному контракті). Значний розрив у часі між відвантаженням товару та одержанням валютного виторгу є певним недоліком інкасової форми розрахунків.

Акредитив - це умовне грошове зобов'язання банку, яке виставляється за дорученням і за рахунок його клієнта - імпортера, здійснити платіж на користь експортера (акцептування його тратти), або забез­печити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив. Документарні акредитиви - це акредитиви, платежі за якими проводяться при умові подання в банк комерційних і фінансових документів. Розрахунки акредитивами регламентуються Уніфікованими прави­лами та звичаями для акредитивів (ЕRА).

Суть розрахунків за відкритим рахунком полягає в тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера, а імпортер у себе веде рахунок платежу експортерові. Між експортером та імпортером укладається для цього угода, в якій визначається: порядок погашення заборгованості; періодичність платежів; остаточне регулювання заборгованості за відкритим рахунком.

Розрахунок за відкритим рахунком здійснюється так: експортер після відвантаження товару і відправлення комерційних документів імпортерові записує суму вартості відвантаження (заборгованості) у дебет відкритого імпортерові рахунку. Імпортер, згідно з отриманими комерційними документами, робить запис у кредит рахунку експортера, оплачує цю заборгованість у формі переказу чеками або векселями у відповідні терміни.

Після платежу контрагенти (експортер та імпортер) здійснюють на рахунках зворотні записи. Розрахунки за відкритим рахунком - це оплата після одержання товарів. Ця форма розрахунків є вигідною тоді, коли контрагенти мають регулярні ділові контракти, довіряють один одному, оскільки невиконання зобов'язань імпортера тягне за собою припинення постачання товарів експортером.

Розрахунки чеками в міжнародній практиці здійснюються на підставі Єдиного чекового закону, прийнятого 1931 року Женевською чековою конвенцією.

Аналогічно векселю чеки поділяються на: іменні; ордерні; на пред'явлення.

Ордерні чеки можна передати іншій особі за допомогою індосаменту.

Чек має стандартну форму, внизу чека є магнітна смуга, що містить інформацію для автоматизованого опрацювання чеків (зліва направо - номер чека, код банку, номер рахунку чекодавця, сума).

Кросований чек відрізняється тим, що на лицьовому боці його проставляються дві паралельні лінії, які означають, що сума чека повинна бути зарахована на рахунок чекоодержувача тільки безготівковим шляхом. Найчастіше між паралельними лініями вказують назву банку і номер рахунку одержувача коштів за чеком.

Підтверджений чек для контрагентів міжнародних розрахунків вигідний тим, що банк підтверджує обов'язкову оплату за ним спеціальним штампом і підписом. Сума чека в цьому разі списується банком із рахунку чекодавця і резервується на окремому рахунку.

У міжнародних розрахунках чеки можна безпосередньо переслати бенефіціарові (експортерові) або через банк імпортера.

Банки країн з розвинутою економікою часто здійснюють кліринг чеків (безготівковий залік). Є декілька способів клірингу: усередині одного банку; через місцеві розрахункові палати; через мережу банків-кореспондентів; через розрахункову мережу центральних банків.