18.1. Операції банків з іноземною валютою.

Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

1) поточні валютні операції;

2) операції, пов'язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносяться:

• розрахунки за товари, роботи і послуги,

• за експорт та імпорт,

• перекази;

• погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

До капітальних валютних операцій відносяться:

• прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;

• портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

• довгострокове кредитування тощо.

Банки можуть проводити валютні операції лише після отримання від НБУ Генеральної ліцензії. Тому ліцензію можуть отримувати банки, які є юридичними особами, існують та здійснюють свої операції на території України не менше одного року, з розміром статутного капіталу та власних коштів, які встановлює НБУ.

Ці банки повинні забезпечити відповідність своїх установ технічним вимогам, які необхідні: для здійснення валютних операцій, для обслуговування валют­них рахунків клієнтів, для встановлення кореспон­дентських відносин з іноземними банками, для прове­дення кредитних операцій на міжнародних грошових ринках, та мати в штаті кваліфікованих фахівців.

Якщо банки відповідають усім цим вимогам, то в територіальне управління Національного банку Укра­їни для отримання ліцензії подають такі документи:

• заяву;

• копію нотаріально завіреного статуту;

• перелік операцій з валютними цінностями;

• опис структури та підрозділів банку з переліком технічних засобів;

• довідку про керівників банку, які здійснюють нагляд за валютними операціями, та безпосе­редніх виконавців і копії їх дипломів;

• баланс установи;

• річний звіт банку;

• письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на встановлення кореспон­дентських відносин.

На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції:

1. Ведення валютних рахунків клієнтів.

2. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками:

• встановлення прямих і непрямих кореспон­дентських відносин з іноземними банками – це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках;

• розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків Національ­ного банку України.

3. Неторговельні операції.

4. Операції за міжнародними торговельними розрахунками.

5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку.

6. Операції щодо залучення та розміщення валют­них коштів на внутрішньому ринку, що здійснюються з резидентами України, та зовнішньому ринку, що здійснюються з нерезидентами України

7. Валютні операції на міжнародних грошових ринках.

8. Операції з монетарними металами на внутріш­ньому ринку.

18.2. Організація і загальні правила обліку операцій з іноземною валютою.

Вимоги до розкриття інформації про валютні статті балансу регламентує Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 21 «Наслідки зміни курсів обміну валют», який допомагає банкові визначити політику щодо питань:

• який валютний курс необхідно застосовувати до різних операцій і при перерахунку із однієї валюти в іншу;

• яка правильна база оцінки валютних залишків;

• як необхідно відображати різницю у валютних курсах;

• як необхідно визнавати і відображати в бухгалтерській звітності валютні зобов'язання майбутніх періодів.

Банк для проведення своєї облікової політики повинен визначити організацію, методику проведення обліку іноземної валюти, систему запису і механізм контролю.

Стосовно валютних операцій система організації бухгалтерського обліку повинна:

• вимірювати і контролювати ризики, прита­манні даним операціям, і вказувати реко­мендовані рівні (межі) ризику;

• встановити постійну систему внутрішнього контролю;

• своєчасно і точно аналізувати операції та інформацію.

Деякі системи бухгалтерського обліку децентра­лізовані і мають облікові підрозділи, зокрема, операції з іноземною валютою реєструються у валютному відділі та відділі бухгалтерського обліку.

Однією з особливостей нового Плану рахунків бухгалтерського обліку є мультивалютність. Як правило, облік іноземної валюти здійснюється з використанням аналітичних і синтетичних рахунків. У синтетичному облік ведеться тільки в національній валюті. Більш детальними є проведення на аналітичних рахунках, які здійснюються у валюті розрахунків. В аналітичному облік операцій на валютних рахунках ведеться у двох оцінках: у валюті за номі­налом і в гривнях за офіційним курсом НБУ. При зміні курсу залишки на валютних рахунках переоцінюються.