8. Кредитні банківські операції з векселями.

Комерційний кредит — це відтермінування пла­тежу за реалізовані товари або послуги одного підпри­ємця іншому, це кредит у товарній формі, наданий продавцем покупцю. Інструментом цього кредиту є комерційний вексель, у номінальну вартість якого входить ціна товару чи послуги та проценти за наданий кредит. Об'єктами комерційного кредиту виступають товарний капітал і портфель послуг, суб'єктами — агенти товарної угоди: постачальник (кредитор), платник (позичальник). Комерційний кредит пришвидшує збут товарів, скорочує перебування капіталу в товарній формі, прискорює рух обігових коштів та процес виробничого відтворення. Крім використання векселя в розрахун­ках, комерційні банки виконують кредитні і гарантійні операції з векселями, тобто трансформують комер­ційний кредит у банківський.

Кредитні операції банків з векселями поділяються на: 1.активні:( врахування векселів (прийом до дисконту); надання кредитів під заставу векселів;) 2.пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій): ( переврахування придбаних векселів; одержання кредитів під заставу векселів). До гарантійних операцій з векселями належать: авалювання векселів; і видача гарантій на забезпечення оплати векселів. Врахування векселів полягає в тому, що банк купує у векселедержателя (постачальника) за індосаментом на ім'я банку векселі до настання терміну платежу за ними.

Враховуючи вексель, банк стає кредитором-векселедержателем (дисконтним банком), оплачує вексель пред'явникові, стягуючи на свою користь проценти від суми векселя за час, що залишається до терміну платежу. Ця сума процентів називається дисконтом (у перекладі з італійської — «знижка») і є доходом комерційного банку.

Банки приймають до врахування тільки комер­ційні векселі, основані на товарних угодах. Крім того, ретельно перевіряють їх на юридичну й економічну надійність, використовуючи при цьому звітні дані всіх осіб, зобов'язаних за векселями. Банківський кредит у вигляді врахування векселів — короткостроковий, не більше ніж на 90 днів.

Власник векселів подає банкові заяву на здійс­нення відповідної операції та оформлені реєстри векселів, прийнятих до врахування, у двох примір­никах, що мають уніфіковану форму. Векселі розмі­щуються в реєстрах за термінами платежу та місцем їх походження. Крім цих документів, векселепред'явник подає копії установчих документів, контракт, що підтверджує комерційний характер векселів, свій баланс і звіт про фінансові результати, довідку про операції на поточних рахунках.

Працівники кредитного (дисконтного) відділу банку перевіряють записи в реєстрах з реквізитами поданих векселів, а також наявність на векселях іменного індосаменту на користь банку, повноту сплати вексельного мита, достовірність підписів на векселях (простий вексель повинен мати хоча б два підписи — векселедавця та індосамент векселедержателя, переказний вексель — три підписи: векселедавця, акцеп­танта, ремітента).

Прийняті векселі реєструються ще в спеціальній Книзі обліку векселів. На лицьовому боці кожного вексе­ля проставляється відповідний реєстраційний номер, цей же номер записується і в поданих реєстрах. Пред'явни­кові векселя видається розписка про одержання векселів.

Реєстри розглядає керівник банку і при наяв­ності кредитних ресурсів та встановленого ліміту кредитування надає дозвіл на врахування векселів. Після цього укладається договір про врахування векселів. Договір може укладатись на певний строк (генеральна угода) або на кожний окремий випадок.

Сума векселя мінус дисконт перераховується векселепред'явникові на його поточний рахунок або банк оплачує цією сумою його кредиторську заборгованість, але за умови подання підтверджуючих доку­ментів. У цьому разі банк перераховує кошти на поточ­ний рахунок відповідного кредитора.

Після опрацювання векселі зберігаються в схови­щі: місцеві — до їх викупу або опротестування; з інших населених пунктів — до відправлення в банк за місцем платежу при описах на кожний вексель (в описах вказу­ються номер, строк, сума векселів, найменування вексе­ледавця і векселепред'явника).

На основі реєстрів працівники відділу заносять суми врахованих векселів в особові рахунки пред'яв­ників і векселедавців. Банк веде облік врахованих векселів, відправлених в інші населені пункти та одер­жаних від інших банків, на окремих особових рахунках.

Про векселі, прийняті до врахування, векселе­давцям та акцептантам надсилають спеціальні пові­домлення. Отримавши повідомлення, векселедавець (акцептант) повертає банкові суму векселя згідно з установленим терміном оплати.

Із пред'явників векселів, що будуть оплачуватись в інших банках, стягується порто (поштово-телеграфні витрати) і дамно (комісійні банку за інкасування іного­родніх векселів).

Для своєчасного одержання платежу за врахо­ваними векселями кредитний відділ веде контроль за термінами настання платежів. Для цього на кожне число місяця оформляються відомості в 2-х примір­никах, в яких відображені дані про векселі, що будуть оплачені того ж дня. Відомості звіряються з векселями, що зберігаються в сховищі, один примірник відомості направляється в операційний відділ, другий зали­шається в кредитному відділі. Оплата векселів здійснюється безготівковим шляхом згідно з прийнятою в Україні формою роз­рахунків.

Неоплачений у день строку платежу вексель банк наступного дня до 12 години передає нотаріусу (судово­му виконавцю) для опротестування разом з описом, в якому є всі відмітки про осіб, котрі мають зобов'язання за цим векселем, вказана причина опротестування тощо.

Опротестований вексель з відповідним написом про опротестування повертається в банк, останній подає вимогу векселепред'явникові про оплату векселя терміном від трьох до семи днів.

До різновидів врахування векселів належать безоборотне врахування і врахування з реверсом. При безоборотному врахуванні пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб, про що про­ставляється застереження в індосаменті. Врахування з реверсом передбачає ситуацію, коли пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання, що він викупить враховані векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні/ненастанні певних обста­вин. Із технічного боку ця операція подібна до операцій репо, тобто платіж за векселем тут здійснює не платник, а пред'явник векселя.

Облік і контроль за строками настан­ня платежів за векселями є однією з важливих функцій банків, оскільки упущення терміну погашення і пропуск встановленого строку подання векселя до опротесту­вання призводить до втрати юридичної сили векселя. Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюються на загальних принципах банківського кредитування, цей кредит можна віднести до розряду ломбардного.

Кредит під заставу векселів має кілька харак­терних рис, відмінних від врахування векселів: при кредитуванні під заставу векселів банк не є власником цінних паперів; при врахуванні векселів клієнт одержує суму відразу ж, при кредитуванні під заставу — за необхідністю; доходи за користування кредитом стягуються згідно з угодою, а не одноразово, як при вра­хуванні.

Кредити під заставу векселів поділяються на стро­кові (до настання строку погашення векселів) або до запитання (онкольні) — повернення кредиту здійсню­ється будь-коли, але за умовами кредитного договору.

Банки відкривають клієнтам для цього кредиту спеціальні кредитні рахунки, за якими обліковують на­дання і погашення кредиту. Векселі приймаються як забезпечення спеціального кредитного рахунку не на їх повну вартість, а на 60 - 90 % їх номінальної вартості, залежно від кредитоспроможності клієнта і надійності векселів. Вимоги до векселів, що приймаються в забез­печення, аналогічні вимогам до врахованих векселів. Кредит під заставу векселів — короткостроковий і триває не більше ніж один рік.

Для оформлення кредиту подається офіційна заява, договір застави векселів і всі ті ж документи, що й при врахуванні векселів і при будь-якому кредитуванні. У договорі застави обумовлюють порядок надання, зберігання та реалізації векселів. Вексель на зберігання може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банк має право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме в нього. На векселях пред'явник зобов'язаний виконати заставний або іменний чи бланковий індосамент. Вид індосаменту встановлюється договором застави. За заставним індосаментом банку передаються такі права: пред'явлення до платежу та одержання платежу за векселем; здійснення протесту в разі неоплати векселя; звернення з позовом у суд до зобов'язаних за векселем осіб.

За кредит під заставу векселів банку сплачуються проценти та всі інші витрати у вигляді комісійних.

Кредит під перезаставу векселів надається на строк не більше ніж 30 днів і в розмірі не більше ніж 50 - 70 % номінальної вартості векселів. Плата за цей кредит встановлюється на 10-відсоткових пунктів більша від чинної на момент видачі кредиту облікової ставки Нац банку.

Пролонгація строку повернення кредиту, нада­ного під заставу придбаних векселів, не допускається.

Кредит у вигляді переврахування векселів нада­ється на строк не більше ніж 60 днів, пролонгація цього кредиту теж не допускається. Договір про перевраху­вання повинен містити інформацію про вид індоса­менту на векселях (іменний, бланковий, на пред'явника та особу, що його вчинила).

При настанні строку платежу за переврахованим векселем територіальне управління Національного банку має право стягнути суму платежу з кореспон­дентського рахунку комерційного банку.

Вексельне переврахування чи перезастава вигідні обом сторонам — комерційний банк одержує необ­хідні йому ліквідні кошти, Нац банк збіль­шує свої активи досить вигідними і стійкими цінними паперами.

Однак у зв'язку із складною економічною ситуа­цією, обмеженим обігом товарних векселів Нац банк на сучасному етапі тільки у виняткових випадках використовує цей інструмент.