28. Характеристика прямих інструментів монетарної політики (регулювання рівня процентних ставок, регулювання приросту кредитів, портфельні обмежання), їх застосування в Україні.

Інструменти грошово-кредитної політики — це такі ре­гулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контро­люються і використання яких впливає на цільові орієнтири гро­шово-кредитної політики. Особливістю інструментів грошово-кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й у реальному та зовнішньому секторах.

За характером впливу на грошовий ринок інструменти грошо­во-кредитної політики поділяються на інструменти прямої дії (адміністративні) та опосередкованої, непрямої дії (ринкові).

Інструменти прямої дії — це регулятивні заходи центрального банку, що мають форму обмежень, лімітів, директив. Вони спря­мовані на обмеження сфери діяльності комерційних банків, зок­рема визначають або обмежують ціни (процентні ставки) чи об­сяги (кредитів). Яскравим прикладом застосування інструментів прямої дії є встановлення центральним банком для комерційних банків «кредитних стель», тобто обмежень на обсяг кредитних вкладень.

До найбільш пошире­них монетарних інструментів прямої дії належать такі:

— пряме регулювання процентних ставок комерційних банків;

—селективна політика адресного рефінансування комерцій­них банків;

—обмеження окремих видів діяльності комерційних банків на основі законодавства та нормативно-правових актів регулятивних банківських органів.

Пряме регулювання центральними банками процентних ста­вок може включати:

• установлення фіксованих процентних ставок за кредитами і депозитами комерційних банків або фіксованої маржі;

• установлення верхніх чи нижніх обмежень рівня процент­них ставок комерційних банків.

Національний банк України здійснював пряме регулювання процентних ставок комерційних банків на початкових етапах ре­формування економіки країни. Стабілізація макроекономічної ситуації в Україні дала можли­вість відмовитись від прямого (адміністративного) регулювання процентних ставок комерційних банків і перейти до їх опосеред­кованого регулювання.

Селективна політика адресного рефінансування комерційних банків реалізується шляхом адміністративного цільового розпо­ділу кредитів центрального банку між комерційними банками у порядку їх рефінансування.

Національний банк України на початку 90-х років, як уже за­значалося, активно застосовував селективну політику адресного рефінансування комерційних банків. У сучасних умовах Національний банк України віддає перевагу ринко­вим механізмам рефінансування комерційних банків через по­стійно діючу лінію рефінансування або шляхом проведення кре­дитних тендерів.

Обмеження центральними банками окремих видів діяльності комерційних банків найчастіше стосується їх кредитної та інвес­тиційної діяльності.

Національний банк України встановлює для комерційних бан­ків певні обмеження щодо їх кредитної діяльності, а також інвес­тицій в акції та паї у формі економічних нормативів, які спону­кають банки уникати концентрації кредитного та ринкового ризику, диверсифікувати й оптимізувати кредитний та інвести­ційний портфелі.