5. Забезпечені і незабезпечені кредити. Форми забезпечення кредитів.

Основна умова надання кредиту — висока ймовірність його погашення з відповідними процентами. Цієї умови можна досягти шляхом забезпечення суми наданого кредиту.

Більшість кредитів надається під забезпечення; незабезпеченими (бланковими) кредитами користують­ся клієнти з високими прибутками, ліквідні, з чудовою репутацією.

До матеріального забезпечення банки ставлять такі вимоги: можливість оцінки забезпечення; високоліквідність; невелика затратність банків за зберігання чи реалізацію майна.

Кредит вважається матеріально забезпеченим, якщо позичальник уклав договір застави рухомого чи нерухомого майна, майнових цінностей, цінних паперів тощо.

Перед укладенням договору застави банк пови­нен пересвідчитись документально (а в окремих випад­ках — перевірити на місці) щодо наявності майна, місцезнаходження та умов його зберігання, реальності реалізації тощо. Згідно із Законом України «Про заставу» застава це спосіб забезпечення будь-якого зобов'язання.

Кредитор, котрий приймає заставу, має право при невиконанні боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати компенсацію з вартості заставного майна шляхом його реалізації.

Предметом застави можуть бути нерухомість, товарно-матеріальні цінності, цінні папери, готова про­дукція, сировина, прибутки майбутніх періодів, майнові права тощо.

Якщо предметом застави є нерухоме майно: про­мислові і сільськогосподарські будівлі, комунікації, житлові будинки, квартири, земля, то договір застави (іпотека) має бути не тільки нотаріально завірений, а й накладено заборону на відчуження предмета іпотеки.

При забезпеченні товарними запасами предметом застави є партії сировини, матеріалів, готової продук­ції. Банки надають перевагу товарам, торгівля якими ведеться на біржі і на які легко визначити ринкову ціну. Крім цього, товарні запаси повинні бути застраховані.

Засобом забезпечення кредиту товарними запа­сами може виступати вексель позичальника, який використовується при кредитуванні фірм роздрібної й оптової торгівлі. Переуступка контрактів як форма забезпечення практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, які постійно проводять регулярні поставки товарів (надають послуги) за контрактами.

Позичальник переуступає контракт банку, після чого всі надходження від покупця із сплати контрактних робіт (товарів, послуг) зараховуються в погашення кредитного боргу.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банкові належних до сплати рахунків за поставлені позичальником товари (виконані роботи, послуги).

Забезпечення шляховими документами найчасті­ше використовується при кредитуванні експортно-імпортних операцій. Як заставу тут використовують коносаменти (документ, що засвідчує перевезення това­ру морським або річковим транспортом), авіанакладні, залізничні й автодорожні накладні. Цей вид забезпе­чення передбачає обов'язкове страхування вантажу.

У разі заставляння цінних паперів обов'язковою умовою є їх висока ліквідність, тому банки в заставу приймають державні цінні папери і папери відомих корпорацій.

Заставою можуть бути монети, зливки дорогоцін­них металів, вироби із золота, срібла, платини, коштовні камені та ін., але цей спосіб забезпечення кредиту вико­ристовують рідко.

Отже, заставою вважається актив, який виступає забезпеченням заборгованості. Застава обліковується на позабалансових рахунках груп 950 «Отримана застава» і 951 «Надана застава»:

Гарантія як спосіб забезпечення кредиту — це зобов'язання третьої особи погасити борг позичаль­ника при настанні гарантійного випадку (гарантійний випадок виникає тоді, коли позичальник сам не може погасити заборгованість і проценти за кредит).

Якщо гарантія надається юридичною особою, то вона оформляється у вигляді гарантійного листа, де вказуються: назва організації-гаранта; назва банку-кредитора; назва організації позичальника; розмір, термін, призначення кредиту; процентна ставка за користування кредитом; номер поточного рахунку організації-гаранта і в якому банку цей рахунок відкрито.

Гарантійний лист підписують керівники органі­зації-гаранта, скріплюючи гербовою печаткою. Офор­мляють лист у трьох примірниках, один передається в банк гаранта, другий — у банк кредитора, третій — залишається в гаранта.

Банк, що обслуговує гаранта, оформляє відмітку про прийом гарантійного листа і зобов'язується з поточного рахунку гаранта списати в порядку вста­новленої черговості платежів відповідну суму боргу і проценти за нею.

Кредитування позичальника, забезпечене гаран­тією, здійснюється після того, як банк-кредитор отри­має гарантійний лист із відповідною відміткою банку гаранта.

Поручительство третьої особи оформляється як договір поруки між банком-кредитором та поручи­телем про відповідальність поручителя за виконання на повну суму зобов'язань позичальника. Банк-кредитор перед укладенням договору поруки ретельно аналізує фінансовий стан і платоспроможність поручителя на основі документів, що подані банку-кредиторові, а також довідкових та архівних даних.

Страхування кредитів проводиться комерційними банками з 1990 року у двох формах:

■ добровільне страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів;

■ добровільне страхування ризику непогашення кредитів.

У першому випадку страхувальником є пози­чальник, об'єктом страхування є відповідальність перед банком, що видав кредит, за своєчасне і повне пога­шення боргу і процентів за ним.

У другому випадку страхувальник — банк, а об'єкт страхування — відповідальність усіх чи окремих позичальників перед банком за своєчасне і повне пога­шення кредиту та процентів за ним. У цьому разі сума страхових внесків враховується при встановленні процентної ставки за кредит.