34.2. Облік операцій за вкладеннями в боргові цінні папери, які рефінансуються нбу.

Облік ведеться в 14 групі плану рахунків в розрізі видів ЦП, емітентів і відношення до портфеля ЦП.

Облік ДЦП(боргових):

придбання акцій та інших цінних паперів: Дт 141,142 Кт 1200

куплено боргові ЦП з дисконтом: Дт 141,142 - на суму номіналу Кт 1200 на суму придбання Кт 1416, 1426 – на суму дисконту

куплено боргові ЦП з премією: Дт 141,142 – на суму номіналу Дт 1417,1427 – на суму премії Кт 1200 – на суму придбання

переоцінка: у разі збільшення вартості: Дт рахунок переоцінки (1415) Кт 6393 - на суму дооцінки

у разі зменшення вартості: Дт 6393 Кт рахунок переоцінки (1415) - на суму уцінки

Нарахування доходів: амортизація дисконту Дт 1416 Кт 6050, амортизація премії – Дт 6050 Кт 1417

нарахування доходів: Дт 1418 Кт 6050

Отримання доходів (дивідендів): Дт 1200 Кт 1418

1. Структура платіжного обороту держави. Безготівкові розрахунки розрахунковими чеками і акредитивами.

1972 року покриття національної валюти золотом відмінено і з тих пір цінність банкнот і монет визначає розвиток економіки країни. Ця цінність ідентична як для готівкових грошей, так і для коштів на рахунках (безготівкових грошей). Різниця тільки в тому, що під готівкою розуміють реальні гроші (банкноти і монети), тоді як під коштами на рахунках розуміють гроші, які є в наявності на рахунках, — без­готівкові гроші.

Сукупність грошових розрахунків, у яких гроші виступають як засіб платежу, за своєю суттю є грошо­вим, або платіжним, оборотом.

Платіжний оборот може бути двох форм: готівковий — оборот грошей готівкою (що надходять до банків або ними видаються); і безготівковий — відбувається шляхом записів на рахунках у кредитних установах.

Зміст і мета безготівкового платіжного обороту — оплата без використання готівкових грошей. Плат­ник і одержувач коштів використовують поточні рахун­ки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами.Це дуже зручно для клієнтів. Вони можуть здійснювати платежі на великі відстані без ризику втрати.

Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообіг визначає Інструкція Національного банку України «Про безго­тівкові розрахунки в господарському обороті України».Ця Інструкція дозволяє суб'єктам підприємниць­кої діяльності вільно обирати форми розрахунків, попередньо закріпивши їх договорами. Але, у свою чергу, банки повинні вивчати стан розрахунків і пропо­нувати клієнтам використовувати найбільш доцільні форми, враховуючи специфіку їх діяльності й органі­зації взаємних відносин. Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти нормальному обігу коштів, забезпечувати безперервний хід реалізації продукції.

Розрахунковий чек — це документ, що містить пись­мове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), який веде його раху­нок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Чекові книжки є бланками суворої звітності і виго­товляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці НБУ за зразком, затвердженим НБУ, та бро­шуруються по 10, 20 та 25 аркушів.Чекові книжки можуть бути виготовлені комер­ційними банками самостійно з дотриманням усіх обов'язкових вимог і мати фірмову позначку банку за дозволом НБУ. Строк дії чекової книжки — один рік. За погод­женням з установою банку строк її дії може бути продовжений.

Чек включає: назву «Розрахунковий чек»; назву власника чекової книжки (чеко­давця) та номер його рахунку; назву банку-емітента і його номер МФО; ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єдиним державним реєстром підпри­ємств та організацій України, у фізичних осіб — ідентифікаційні номери в разі їх присвоєння Державною податковою інспекцією; назву чекодержателя; доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами; призначення платежу; число, місяць та рік складання чека (місяць має бути написаний літерами, дата видачі чека має відповідати його реальній видачі), місце складання чека; підписи чекодавця та відбиток печатки (юридичної особи).

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги; надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між юридичною особою, на користь якої виставлено акредитив (бенефіціаром), і платником, який звернувся в банк, що його обслуговує, для відкриття акредитива (заявником акредитива).

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: покриті або непокриті (гарантовані); відкличні і безвідкличні.

Покритими називаються акредитиви, при відкритті яких банк (банк-емітент, який відкриває акредитив) перераховує власні кошти платника або наданий йому кредит у розпорядження виконуючого банку. Ці кошти зараховуються на окремий особовий рахунок балансового рахунку № 2602 «Кошти в розрахунках суб 'єктів господарської діяльності» на весь строк дії акредитива.

Непокритим називається акредитив, оплата за яким гарантована банком без попереднього депонування коштів платника. Такий акредитив ще називається гарантованим. Непокриті акредитиви застосовуються найчастіше між банками, які мають кореспондентські відносини. Банк одержувача зараховує суму підтвердженого непокритого безвідкличного акредитива за дебетом позабалансового рахунку № 9001 «Підтвердженіакредитиви». Банк бенефіціара зараховує зобов'язання безвідкличного акредитива на рахунок № 9122 «Непокриті акредитиви».

Відкличним вважається акредитив, що може бути змінений або анульований банком-емітентом без попередньої згоди постачальника товарів та послуг. Безвідкличний акредитив не може бути змінений чи анульований без згоди постачальника (бенефіціара).

Для зменшення ризику порушень постачальником умов договору акредитив може бути виставлений з оплатою документів після акцепту заявника акредитива.