18. Аналіз навчального заняття, його основні компоненти.

ПОВНИЙ АНАЛІЗ УРОКУ

1. Цільова спрямованість уроку.

2. Який обсяг відібраного на урок навчального матеріалу і реальність його засвоєння на уроці учнями. 3. Який час на уроці було відведено вивченню нового матеріалу, його розбору, закріплення і виявлення результатів засвоєння.

4. Як організована самостійна розумова діяльність учнів, рівень взаємоперевірки своїх знань на уроці. 5. Як робота з підручником сприяла засвоєнню і закріпленню знань учнів. 6. Виявити, який рівень зворотного зв'язку з усіма учнями.

7. Яка система завдань роботи вчителя з учнями і як вона сприяє досягненню необхідного рівня знань на цьому уроці. 8. Раціональність проведення уроків - лекцій, семінару, конференції, диспуту, конкурсу тощо, видача матеріалу блоками, використання опорних сигналів на даному уроці. 9. Які методи і прийоми навчання були використані і їх активність на уроці. 10.Осуществляется чи опора на міжпредметні зв'язки.

11.Как творчо підтверджено домашнє завдання попереднього уроку у всіх і доведено чи нове до кожного учня, його оптимальність з урахуванням обсягу завдань з інших предметів.

12.Як результат засвоєння знань учнів і не знизиться він у нових умовах, ситуаціях. СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ УРОКУ

1. Виявити головні елементи уроку та визначити основні види роботи з учнями. 2. Визначити їх послідовніст і доцільність

3. Виявити часовий фактор і його раціональність по етапах уроку

4. Як розвивається навчальна діяльність учнів від першого до останнього структурного елементу уроку.

5. Яка взаємозв'язок окремих структурних елементів уроку.

6. Яка результативність окремих етапів уроку в кінцевому засвоєнні знань учнів.

Дидактичний аналіз УРОКУ

1. Загальні відомості про вчителя та класі. 2. Тема уроку, його місце в системі уроків з даної теми. 3. Цілі-завдання уроку, комплексність їх вирішення. 4. Оптимальний відбір змісту навчання під поставлені цілі. 5. Адекватність тобто відповідність методів і засобів цілям і змісту уроку. Їх оптимальність і інтенсивність. 6. Тип уроку, раціональність обраної структури уроку, тобто відповідність її цілям, змістом і методами навчання. 7. Дидактичне взаємодія на уроці. Технологія реалізації співробітництва у навчанні. 8. Посильность обсягу та складності домашнього завдання. 9. Ступінь реалізації триєдиного завдання уроку.

19. Визначення поняття „самостійна робота”. Особливості організації самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін.

Самостійна робота — це форма організації індивідуального вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час.

=Метою СРС є сприяння у формуванні самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини, суть якої полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність без допомоги і контролю з боку викладача. Завданнями СРС можуть бути засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення і систематизація набутих знань, застосування отриманих знань при розв’язанні практичних завдань та виконанні творчих робіт, виявлення прогалин у системі знань з предмету. Усі завдання зрештою спрямовуються на формування компетентності майбутнього економічного суб’єкта.

=Компетентність – це активна спроможність спеціаліста реалізовувати всі компоненти діяльності, яка зумовлюється його знаннями, навичками, уміннями, а також здібностями і психічними властивостями

Це здатність усвідомлено використовувати знання у практичній діяльності, яка оцінюється за результатами виконання роботи відповідно до стандартів.

Завдання для самостійної роботи студентів мають відповідати таким вимогам:

Професійна результативність — формулювання завдання, яке має гарантувати формування хоча б одного професійного уміння у термінах та поняттях майбутньої спеціальності студента.

Продуктивність — передбачає отримання квазіпрофесійного продукту навчальної самостійної праці студента після завершення всіх дій по вирішенню цієї задачі.

Конструктивність — наявність визначеної структури завдання-задачі.

Когнітивність — перевага розумових дій над психомоторикою в процесі вирішення задачі.

Самостійність — переважна кількість дій студента мають бути самостійними, що забезпечується переліком вихідних даних, умовами задачі і необхідністю отримання різноманітних квазіпрофесійних продуктів. Кожен з елементів завдання-задачі має спонукати студента самому прийняти рішення, самому порівнювати умови, самому здійснювати необхідний інформаційний пошук тощо.

Самостійна робота студентів вимагає чіткої організації, планування, системи і певного керування (обсяг завдань, типи завдань, методичні рекомендації щодо їх виконання, аналіз передбачуваних труднощів, облік, перевірка та оцінювання виконаних робіт).

Дидактичні умови організації самостійної роботи з предмета.Серед яких:Обґрунтування необхідності завдань у цілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів.

=Відкритість та загальна оглядовість завдань.

=Надання детальних методичних рекомендацій щодо виконання роботи . Надання можливості студентам виконувати творчі роботи.

=Здійснення індивідуального підходу при виконанні самостійної роботи.

=Нормування завдань для самостійної роботи, яке базується на визначенні витрат часу і трудомісткості різних їх типів, що забезпечує оптимальний порядок навчально-пізнавальної діяльності студентів від простих до складних форм роботи.

=Можливість ведення обліку та оцінювання виконаних завдань і їх якості.Підтримання постійного зворотного зв’язку зі студентами у процесі здійснення самостійної роботи, що є фактором ефективності навчального середовища.