31. Методи активізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.

Активізація - постійний процес управління діяльністю студентів, спонукання до енергійного, цілеспрямованого навчання, подолання спаду, пасивності і стереотипності.

Сукупність різноманітних методів, прийомів і засобів активізації називають узагальненим терміном "активні методи навчання" (АМН). Зростаючий потік інформації, стислі строки та потреби збільшення ефективності засвоєння матеріалу шляхом активізації навчання зумовлюють необхідність і доцільність використання АМН. Вони зорієнтовані на особистість самого студента, на його свідому участь у розвитку власних знань, персональних і фахових навичок.

Новий зміст, організація та структура економічної освіти перебудовують всі форми навчальної діяльності студентів. При цьому лекції інформативного характеру втрачають те виняткове значення, яке вони мають в умовах традиційного навчання. Лекція передбачає формальний виклад інформації з використанням ТЗН або без них.

У сучасній економічній освіті перевага надається концептуально-аналітичним, проблемним, оглядовим та настановчим лекціям. Широко використовуються такі типи лекцій: лекції-бесіди, гостьові лекції, лекції з елементами колективного дослідження, лекції з аналізом конкретних ситуацій, зведений виклад.

Застосування прийомів активізації навчальної діяльності студентів під час лекційних занять дає змогу виявити наявний рівень знань і досвіду, підвищити ефективність сприйняття, забезпечує розвиток аналітичного мислення, зв’язок теорії з практикою. 

Одним з найменш відомих і уживаних в умовах традиційних навчальних закладів є метод зведеного викладу, який забезпечує високий рівень активізації студентів на лекційних заняттях. Полягає він у тому, що пояснення нового матеріалу на занятті здійснюється не лише у формі монологу викладача. Викладач пропонує студентам запитання й завдання теоретичного або практичного характеру, відповідно до результатів виконання яких продовжує своє пояснення. Така процедура може повторюватися кілька разів протягом заняття. Семінарське заняття – форма навчання, для якої характерні безпосередній контакт з суб’ктами навчання з викладачами, атмосфера взаєморозуміння Для семінару характерний безпосередній контакт учнів із викладачами, атмосфера розуміння і співробітництва.

Практичне заняття – це своєрідна форма зв'язку теорії з практикою, що слугує для закріплення знань шляхом залучення навчаючих у розв'язання різного виду учбово-пізнавальних задач, виробляє навички використання необхідних засобів, вміння користуватися літературою.

На семінарах та практичних: До методів акт-ї навчально-пізнавальної діяльності студентів відносять:

1.метод випадків (аналіз та оцінка проблеми, оперуючи логікою та методом дедукції) 2.метод ситуацій 3.інсценізації

4.дидактичні ігри: симуляційні, управлінські, психологічні

5.метод дидактичних дискусій

-пов”язані з поясненням матеріалу

-групові

-круглого столу: для проведення міждисциплінарних занять з метою обговорення складних теоретичних проблем і обміну досвідом. На це заняття запрошуються певні компетентні особи – спеціалісти різних галузей знань.Учні заздалегідь готують доповіді, реферати та виступи. На занятті вони заслуховуються, після чого починається їх обговорення, аналіз, коментування, обмін думками.

-мозковий штурм — це метод розв’язування невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть методу полягає в тому, що необхідно висловити найбільшу кількість ідей за невелику кількість часу, обговорити та здійснити їхній відбір.

-панельна (загальна). -метаплан

Отже, застосування активних методів у навчанні дає змогу реалізувати важливі принципи навчання: проблемність, професійну зорієнтованість, спрямованість на самонавчання із урахуванням наявного досвіду студентів. Наприклад,на занятті у формі гри розв'язуються такі проблеми: виявляються індивідуальні та колективні здібності студентів та рівень їхньої підготовленості до професійних обов'язків; підвищується їх професійний інтерес до навчального процесу; студенти набувають навичок розв'язання проблем в умовах, максимально наближених до реальної ситуації; вчаться адекватно оцінювати свої сильні та слабкі сторони; роблять висновки щодо взірців поведінки, їх упровадження в повсякденну діяльність.