20. Види та форми самостійної роботи. Шляхи активізації самостійної роботи в економічній освіті

Аудиторна й позааудиторна самостійна робота.

Підхід до цього питання спирається на загальну структуру навчальної діяльності, на визначенні мети навчання в умовах СП, розкритті методики розробки професійних завдань для СП, організації СП та її інформа-методичному забезпнченні.

Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:

1. вивчення посадових обов”язків вчителя економіки 2. аналіз навч плану

3. визначення можливого обсягу СП 4. підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки 5. підготовка письмових контрольних завдань для “вхідного контролю” 6. розробка банку професійно орієнтованих задач для СП 7. групування задач у блоки-завдання 8. визначення критеріїв оцінки виконання завдань 9. розробка системи заохочування.

Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Напр, задачі та вправи, тренінги, спеціально розвиваючі нестандартні запитання, рольові ігри та вправи, тести на поглиблене розуміння иатеріалу, написання рефератів, програмоване навчання та контроль, комп”ютерні ігри тощо.

Основними формами самостійної праці є:

- слухання лекцій-уроків за заздалегідь розробленими викладачем конспектами-схемами, що в них учень вносить доповнення, почутті від учителя;

- проведення занять за зазделегідь визначеною темою з використанням спеціальних навчально-методичних розробок

У цих формах сам д-ті дуже важливе значення має вільний вибір теми, форми і часу виконання праці. Традиційні форми СП також можуть бути об”єктом модернізації. Так, робота з підручником і конспектом лекції доповнюється аналізом конспекту-схеми викладача або підготовкою такого конспекту учнями. В цьому плані дуже важливо визначити співвідношення між аудиторною та позааудиторною СП, розробити відповідні методичні рекомендації, що потребує і спеціального методичного забезпечення навч процесу.

21. Мета, зміст та типи завдань для самостійної роботи з економіки.

Навчання – це самоосвіта, яка грунтується на сам роботі учнів. Уся пед і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актоально для екон-х згань, оскільки вони мають стати складовою життєвої практики людини.

СП – це не тільки домашнє завдання. Це ще в значній мірі організація СП в навчальній аудит-ї під керівництвом викладача.

У практиці викладання ек-х дисциплін застосовуться такі типи завдань:

- робота з матеріалом підручника; реферування проблемних ситуацій; робота з конспектом схемою, розробленим викладачем, розробленим учнями (групою); аналіз виробничих ситуацій; виконання індивідуаотних завдань; побудова “дерева проблем” та “дерева цілей”; самоперевірка з програмованого контролю; розв”язування задач; складання завдань за темами; заняття у виробничих умовах; робота з ЕОМ; участь у навч-виробничій грі.

Для СП використовується така методична літ-ра: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій, розроблені викладачем; методичні вказівки до навчально-метод гри.

Типи завдань для різних вікових груп різняться за ступенем складності. Наприклад, при підготовці до семінарів і практичних занять учням необхідно крім рекомендованої (або замість неї), використовувати іншу літературу за власним бажанням або за порадами вмкладачів. Для більш старшої вікової групи корисно буде систематично читати спеціальні журнали. Всі зміни і доповнення до питань, які вивчаються, їхню послідовність, порядок і форми контролю с СП викладач повідомляє у процесі читання лекцій, практичних та семінарсиких занять з курсу.