38.Структура дискусії, критерії вибору теми, цілі дискусії. Вимоги (критерії) до керівника дискусії.

Орієнтири для викладача при обранні теми дискусії:

=відповідність теми дидактичним завданням;

=сучасність і значущість для всіх членів суспільства;

=підготовленість самого викладача;

=достатня зрілість слухачів для вивчення теми.

Завдання дискусії:

1.Поглиблювати знання слухачів з теми, яка розглядається.

2.Виявляти заплутані питання.

3.Розвивати вміння учасників аргументовано обстоювати свою думку, уміння уважно та зважено вислуховувати думки опонентів.

4.Формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.

Коли доречна дискусія:

У разі, коли є можливість досягти основної дидактичної мети під час проведення дискусії: розвинути мислення й комунікативні вміння; сформувати дискусійну культуру, критичне мислення, толерантність та сприйняття відмінної точки зору.

Розв’язання суперечливого питання з «єдино правильної» точки зору не є дидактичною метою дискусії.

Під час дискусії можна визначити такі етапи:

1.Вступ, формулювання проблеми в такий спосіб, щоб спонукати до мислення та виступів згідно з темою дискусії.

2.Власне дискусія, суть якої — підвести до розв’язання проб­леми.

3.Підсумки, які підбиває викладач.

Важливо, що успішне проведення дискусії значно залежить від керівника дискусії, від того, чи встановлено психологічний контакт між ними й учасниками дискусії. Керівник повинен урахувати досвід і рівень загальноосвітньої та спеціальної підготовки учасників дискусії, уявляти, навколо яких питань може розгор­нутися боротьба думок.

Тому керівник дискусії повинен:

а) знати проблему, склад слухачів, методику проведення дискусії;

б) уміти керувати дискусією, слухати доповідачів, аналізувати, робити висновки;

в) мати авторитет, бути тактовним.

Головні завдання керівника дискусії (не обов’язково викладача):

=забезпечити розуміння й підтримку групою мети й завдань дискусії;

=стимулювати висловлення ідей, думок;

=підтримувати дискусію в потрібному напрямку;

=намагатись, щоб усі мали можливість висловитися;

=роз’яснювати заплутані питання;

=забезпечувати учасників дискусії потрібною інформа­цією;

=узагальнювати та робити висновки.

Ведучий дискусії повинен поважати чужу думку, навіть якщо він не згоден з нею. Контролювати дискусію можна за допомогою додаткових запитань. Запитання повинні бути чіткими, ясно сформульованими, зрозумілими, пов’язаними із суттю справи, логічно послідовними. Найкориснішими є відкриті запитання («чому...? що...? як...?»), на які не можна однозначно відповісти «так» або «ні».

39.Види та основні методи проведення дискусій під час викладання економічних дисциплін. Умови ефективної реалізації цих видів дискусії.

Види дискусій:

=«круглий стіл»;

=«форум»;

=«судове засідання»;

=«техніка акваріуму»;

=«міжгрупове обговорення».

Характеристика «техніки акваріуму»

1.Постановка проблеми, ознайомлення з нею аудиторії (здійснює викладач).

2Викладач об’єднує учасників у підгрупи. Як правило, вони розташовуються за колом.

3У кожній групі обирають представника, який презентуватиме позицію групи.

4Групам дають час для обговорення проблем і вироблення загальної точки зору.

5Викладач пропонує презентувальникам зібратися в центрі аудиторії, щоб висловити й відстояти позицію групи. Решта, не має права висловлюватись, однак дозволяється передавати записки представникам груп.

6Презентувальники для консультацій можуть брати тайм-аут.

7«Акваріумне» обговорення завершується або в разі досягення рішення, або вичерпання часу.

Переваги методу:

1зроблено акцент на процес подання точки зору та її аргументацію;

2залучено всіх слухачі на рівні проміжного обговорення;

3увага концентрується лише на основних версіях, озвучуваних презентувальниками;

4розвиваються комунікативні здібності;

5впроваджується індивідуальний підхід під час навчання.

Дискусія як спосіб передачі знань у системі «вчитель — учень», «учень — учень» є методом зі сталими традиціями має кілька різновидів:

=дискусія, пов’язана з викладом;

=дискусія круглого столу;

=дискусія групова;

=дискусія оглядова (загальна);

=мозкова атака та ін.

Навчання вирішенню економічних проблем — це найважливіша складова економічної підготовки. Відомий фахівець у галузі психопедагогіки Стоун навіть розробив поетапний графік такого навчання.

А. Передактивна фаза

1Аналіз уроку для з’ясування характеру проблеми, що вирі­шується.

2Визначення необхідних для вирішення проблеми умінь.

Б. Фаза взаємодії

3Залучення учнів до широкого охоплення методів вирішення проблеми.

4Нагадування учням про властивості окремих складових проблеми, що може виявитися корисним для її розв’язання.

5Залучення учнів до аналізу проблеми.

6Підказування учням у розумних межах, без спроби вирішення проблеми за них.

7Забезпечення в ключових моментах зворотного зв’язку між вчителем і учнями.

8Пояснення відомого методу вирішення проблеми і заохочення до пошуків самостійних способів вирішення.

В. Оцінювання учнів

10. Пред’явлення учням нових проблем того самого типу.