51.Нова роль викладача в умовах запровадження сучасних технологій навчання.

Сучасні підходи в освіті характеризуються варіативністю як у змісті, так і в технологіях навчального процесу. Це вимагає від викладача гнучкості, творчості, високого рівня педагогічної майстерності. Педагогічна майстерність — вищий рівень досконалості педагогічної діяльності, що виявляється в реалізації наперед запланованих цілей через відповідну організацію навчального процесу і розв’язання педагогічних завдань. Вона передусім пов’я­зана з особистістю викладача й характеризується наявністю цілого комплексу якостей, що забезпечують високий рівень організації професійної діяльності. До складових педагогічної майстерності дослідники відносять професійну компетентність (знання предмета, методики викладання, педагогіки і психології), педагогічну техніку, педагогічні здібності (які забезпечують швидкість самовдосконалення).

Саме педагогічна майстерність є необхідною умовою реалізації інновацій та інтенсивних навчальних технологій. Серед основних компонентів сучасних технологій навчання в економічній освіті можна вказати ті, що визначають успішність навчання та якість економічної освіти. Виявлені чинники згруповані за умовами їхнього впливу на діяльність студентів: організаційного (10,64 %), мотиваційного (соціально-психологічного) (68,70 %) і методичного (20,70 %) характеру. Результати дослідження засвідчують, що близько 90 % чинників успішності безпосередньо або опосередковано пов’язані з впливом викладача в процесі навчання.

Рівень педагогічної майстерності залежить від рівня технологічної компетентності викладача і визначається за такими основними критеріями (І. А. Зязюн): 1) доцільність (за спрямованістю); 2) творчість (за змістом); 3) технологічність (за рівнем педагогічної техніки); 4) оптимальність (за вибором ефективних засобів); 5) продуктивність (за результатом). Однією з основних проблем, які викладачам доводитися роз­в’язувати з метою вдосконалення професійної підготовки майбутніх економістів, поряд із її конкретизацією і наближенням до майбутньої професійної діяльності, є проблема використання інтенсивних технологій навчання. Важливим завданням є спеціально організоване, науково обґрунтоване педагогічне керування навчальною діяльністю студентів, що передбачає поетапну реалізацію її відповідних цілей, функцій і структури:

1забезпечення студентів теоретичними знаннями, потрібними для професійної діяльності за сучасних соціально-еко­номічних умов і достатніми для розвитку мотивів діяльності економіста;

2забезпечення розвитку професійних умінь майбутнього фахівця шляхом спеціальної організації навчально-виховної діяльності, що вимагає активного вияву особистісних якостей студентів;

3набуття студентами мінімально необхідного досвіду практичної діяльності та формування у них потреб у професійному самовдосконаленні.

52.Тренінгові технології в економічному навчанні: цілі, етапи розробки і проведення тренінгів з економічних дисциплін.

Тренінг — це запланований процес модифікації (зміни) ставлення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через набуття навчального досвіду, щоб досягти ефективного виконання в одному виді діяльності або в певній галузі. Тренінг-цілі можуть формулюватися на основі потреб і прагнень майбутнього фахівця, орієнтовних кваліфікацій, розвитку його самодовіри, гнучкості, базових навичок. Крім того, що тренінг має суспільне й організаційне значення, він може задовольняти й особистісні потреби індивіда. Для того щоб тренінг був ефективним, необхідно не лише виявити тренінг-цілі індивідів і робочої групи, а й об’єктивні потреби організації.

Основні вимоги до організації тренінгу:

=тренінг повинен ураховувати базові знання, уміння, на­вички;

=тренінг повинен орієнтуватися на розв’язання конкретної проблеми організації;

=результати, отримані в тренінгу, повинні бути використані;

=тренінг повинен ураховувати соціально-психологічні особливості колективу;

=тренінг потребує адміністративної підтримки для забезпечення успіху в найближчій перспективі.

Основною відмінністю тренінгів від усіх інших форм навчальних занять є їхня чітка підпорядкованість головній навчальній меті — тренуванню навичок. Отже, у цілепокладанні цієї форми роботи на перший план виходять афективні й психомоторні цілі, когнітивні ж мають другорядне значення.

У моделюванні різних видів тренінгів можна виділити кілька невід’ємних складових:

І. Пояснення (надання нової інформації).

ІІ. Демонстрація (показ можливостей використання знань).

ІІІ. Імітація правильних дій.

ІV. Закріплення (практика).

Готуватися до проведення тренінгу доцільно у три послідовні етапи -визначити зміст роботи, скласти загальний план проведення занять, детально. Перший етап підготовки - опрацювання змісту тренінгу. Скласти чітке уявлення щодо змісту майбутнього тренінгу допомагає тренеру опрацювання семи важливих питань, які спочатку можна зафіксувати на чернетках.

По-перше, слід записати мету тренінгу, тобто те, чого хоче досягти тренер за підсумками всієї роботи, враховуючи потреби учасників. По-друге, слід уявляти попередній досвід та рівень знань учасників тренінгу. По-третє, слід чітко уявляти очікувані результати тренінгу, тобто те, що учасники мають усвідомити або чому навчитися в ході роботи. По-четверте, слід визначити, яким має бути зміст тренінгу, який викладатиметься на тренінгах з тієї чи іншої тематики тобто про що учасникам необхідно дізнатися в процесі навчання. По-п'яте, потрібно точно знати тривалість тренінгового курсу. Шосте, що необхідно зафіксувати тренеру, готуючись до роботи, - це методи, які застосовуватимуться в ході навчання. Насамкінець тренеру слід уважно ознайомитися з майбутнім місцем проведення тренінгу: передбачити, як можна змінити розташування столів та стільців; де зможуть працювати малі групи; де можна організувати короткі перерви.

Другий етап підготовки - розробка плану проведення занять. План заняття – це документ, який містить інформацію, потрібну тренеру для проведення тренінгу, посібник і ресурсний матеріал, який дає змогу раціонально й організовано провести заняття.

Третій етап підготовки - детальне опрацювання процесу ведення тренінгу

відповідно до його структури.

Серед основних завдань тренінгів:

1. Орієнтація на кінцеві результати в практичній діяльності, визначення нових виробничих цілей.

2. Згуртування колективу та вдосконалення професійної майстерності.

3. Посилення мотивації та ентузіазму працівників.

4. Удосконалення навичок спілкування співробітників.