45.Позитивні та негативні аспекти застосування методу конкретних ситуацій в економічній освіті.

Кейси швидше спрямовані не на отримання готових знань, а «на творення» нових знань, що передбачає співтворчість учня і викладача. Останній виступає у ролі координатора процесу навчання. Разом з тим, результатом кейсу є не лише оволодіння новими знаннями, але й набуття професійних навичок, цінностей.

Перевага кейс-метода відносно традиційних, що застосовуються у навчальному процесі, є незаперечною. Кейс-метод дозволяє зацікавити учнів процесом навчання, формує сталий інтерес до конкретної навчальної дисципліни, сприяє активному засвоєнню знань та навичок.

Використання методу аналізу конкретних ситуацій рекомендується для поглиблення знань із теми, установлення зв’язку теорії та практики, формування вмінь слухачів аналізувати ситуацію, робити висновки, приймати відповідні рішення, вести конкретну продуктивну діяльність у нетипових або непередбачуваних ситуаціях.

Індивідуальний аналіз кейсу і його обговорення в групі дають набагато більші можливості для розвитку фахової майстерності, ніж заучування підручника чи конспекту лекцій.

Даючи учням завдання у формі кейсів, ми відкриваємо їм значно більшу можливість поділитися своїми знаннями, досвідом і уявленнями, тобто навчитися не тільки у викладача, а й один у одного. Такий метод піднімає впевненість учнів у собі, у своїх здібностях. Вони активно вчаться слухати один одного і точніше висловлювати свої думки.

Найголовнішою навичкою, яку здобуває учень під час навчання, повинно стати вміння  під професійним кутом зору сприймати будь-яку наочну, вербальну інформацію, самостійно осмислювати, приймати рішення, оцінюючи його можливі наслідки, визначати оптимальні шляхи реалізації цього рішення.

Проте кейс-метод має певні недоліки:

- недостатньо досліджений у педагогіці;

- не сприяє глибокому вивченню педагогічних проблем і завдань;

- вимагає більших затрат часу;

- потребує від викладача певного досвіду, глибоких знань у проведенні дискусії та аналізу "кейсової" ситуації;

- викладач повинен вміти відмовитися від власних суджень та упереджень.

46.Ігрові технології в економічній освіті: сутність, класифікація ігрових методів, етапи підготовки та проведення. Функції керівника навчальної гри.

Навички майбутньої професійної діяльності частково отримуються студентами під час імітаційних ігрових занять. Головна риса таких занять — це імітація майбутньої управлінської, технологічної та проектно-конструкторської діяльності.

Інтерактивні ігрові заняття включають: ігрове проектування, розігрування ролей, операційні ігри, проблемно-орієнтовані ігри, організаційно діяльні квазіігри, науково-дослідні ділові ігри, атестаційні ділові ігри, навчально педагогічні ігри.

Ігрове проектування — це колективна розробка варіантів рішень складних інженерних задач групами студентів на загальній основі.

Розігрування ролей — це імітаційний ігровий метод активного навчання, який дозволяє відпрацьовувати функціональні обов’язки посадових осіб. Метод має високу ефективність при вирішенні окремих складних управлінських і економічних задач, які не орієнтовані на один критерій, причому оптимальне рішення можливе лише в результаті компромісу між учасниками, інтереси яких не співпадають.

Операційні ігри за своїми психологічними параметрами аналогічні методам аналізу проблемних ситуацій. Однак, на противагу спонтанному обговоренню, операційна гра має сценарій, в якому закладений жорсткий алгоритм правильності чи неправильності рішення, яке приймається.

В залежності від того, який тип діяльності відтворюється, доцільно використовувати операційні ігри різних типів: навчальні, організаційні, проблемно-орієнтовані.

1. Навчальні ділові ігри — це форма діяльності в умовах обставин, спрямованих на відтворення змісту майбутньої професійної діяльності і поведінки учасників гри за заданими правилами, які віддзеркалюють умови і динаміку реальних виробничих обставин.

2. Ділові ігри для рішення практичних задач. За своєю структурою і змістом аналогічні навчальним діловим іграм. Відміна в тому, що в процесі гри не студенти моделюють майбутню професійну діяльність, а реальні посадові особи розробляють необхідні рішення.

3. Організаційно-діяльні ігри. В цих іграх мова не про відтворення управлінських ситуацій в технологічних процесах, а про організацію колективної розумової діяльності найбільш ефективним способом.

4. Проблемно-орієнтовані ігри — це проміжна форма між навчальною і організаційно-діяльною діловими іграми. Вони використовуються для виявлення унікальних проблем і знаходження шляхів їх розв’язання в різних галузях, потребують багато часу на проведення, старанного підбору учасників і кваліфікованого керівництва з боку організаторів.

5. Організаційно-діяльні квазіігри. Квазіігри є ефективним засобом організації процесу колективної розумової діяльності, спрямованої на активізацію пізнання.

6. Науково-дослідні ділові ігри проводяться під час проведення наукових досліджень в галузі економіки і управління. За їх допомогою можна досліджувати як сам об’єкт, так і поведінку людей.

7. Атестаційні ділові ігри проводяться з метою визначення рівня компетентності кадрів в питаннях технології виробництва та прийняття управлінських рішень.

В основу гри, як правило, покладено модель об’єкта, наприклад виробництва, або, точніше, відображення такої моделі у сфері управління.

Учасники гри, відповідно до мети своїх дій, керуючись правилами й інструкціями ведення гри, а також наявними даними стосовно ситуації, формують свої одиничні моделі гри.

За критерієм змісту й умов діяльності учасників у дидактиці європейських країн виділяють ігри симуляційні, управлінські, психологічні, спортивні та ін.

Основні принципи побудови та проведення ділових ігор такі:

1. Наочність і простота конструкції (моделі) ділової гри.

2. Автономність тем і фрагментів ділової гри.

3. Можливість подальшого вдосконалення й розвитку конструкції ділової гри.

4. Раціональне поєднання в ігровому експерименті теорії і практики методики проведення ділової гри.

5. Максимальне звільнення учасників ділової гри від рутинних ігрових процедур.

6. Максимальне використання готових розробок

7. Спрямованість усіх елементів гри на розв’язок проблеми, що вивчається. Будь-яка ділова гра має допомагати у розв’язанні певної проблеми, дослідженні конкретної виробничої ситуації, прийнятті рішення, засвоєнні навчального курсу або групи дисциплін тощо.