1.Поняття екологічної безпеки та правові основи її забезпечення

Екологічна безпека (екобезпека) являє собою соціоприродну та наукову реальність, є об’єктом дослідження різних наук (природничих, соціальних, юридичних та ін.), оскільки охоплює складний комплекс взаємозв’язків людини з навколишнім природним середовнюється ищем.

Екобезпека – категорія соціальна, притаманна людському суспільству, формується в межах суспільних відносин. Вона має певні форми неправового характеру хоча і належать до явищ.

Зазначена категорія характеризується, по-перше, як вічна цінність людського суспільства, що ґрунтується на певній системі гарантій екологічної безпеки співіснування природи і людини.

Йдеться про безпеку людини в процесі: взаємодії з природним середовищем, з небезпечними речовинами (радіоактивними, хімічними, токсичними тощо), використання руйнівних або небезпечних технологій і процесів, здійснення різноманітних впливів на довкілля тощо. Вона може бути пов’язана і з не контрольованими людиною процесами (стихійні сили природи).

По-друге, при забезпеченні екологічної безпеки враховуються закони природи, за якими розвиваються екологічні об’єкти.

По-третє, екобезпека здійснюється під контролем держави, яка утворює цілу систему спеціальних органів.

По-четверте, основою правової форми є екологічне право як самостійна правова галузь. Правове забезпечення екобезпеки є одним з основних принципів цього права.

Правові норми щодо забезпечення екологічної безпеки містяться на сьогодні в більшості законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, тим самим справляючи комплексний, міжгалузевий вплив нарегламентацію правовідносин у різних сферах діяльності, особливо щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності. Наявність розвиненої систем й джерел права у сфері екологічної безпеки – суттєва умовазабезпечення здійснення права громадян на екологічно безпечне для життя і здоров'я довкілля. Положення щодозабезпечення екологічної безпеки містяться у Декларації про державний суверенітет України (1990), у якій виділено окремий розділ «Екологічна безпека», Конституції, Основних напрямах державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічноїбезпеки (1998), Законі «Про основи національної безпеки України» (2003) та інших нормативно-правових актах. Конституція не лише проголосила право громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля, а й передбачила систему гарантій цього права.

Отже, законодавство у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні розвивається динамічно і передбачає сукупність важелів як регламентуючого, так і забезпечувального спрямування.

2.Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки З метою оперативного вирішення питань техногенно-екологічної безпеки, пов’язаних із запобіганням надзвичайним ситуаціям та реагуванням на них, а також координації і контролю на державному рівні комплексу робіт і заходів у цій сфері в Україні діє Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями затверджено відповідні положення про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі — Комісія) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів державної влади, пов’язану з безпекою та захистом населення і територій, реагування у надзвичайних ситуаціях, а також здійснення заходів щодо запобігання виникненню та ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Основними завданнями Комісії є:

• координація робіт, пов’язаних з розробленням та здійсненням профілактичних заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природно-техногенного походження, зменшення шкоди, заподіяної внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій, раціонального використання коштів, спрямованих на ліквідацію їх наслідків та визначення першочергових заходів і потреб;

• забезпечення виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади робіт, пов’язаних з подоланням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій регіонального і національного масштабів;

• керівництво функціональними системами захисту населення і спостереження за станом навколишнього природного середовища і техносфери;

Таким чином, дiяльнiсть Державної комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй забезпечує координацiю роботи центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, пов’язану з безпекою та захистом населення i територiй як у звичайних умовах, так i в надзвичайних ситуацiях природного та техногенного походження, а також органiзацiю та безпосереднє керiвництво по лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй нацiонального i регiонального масштабiв.

Варіант 31