1.Екологічна безпека водних ресурсів

Генеральна стратегія в галузі охорони водних ресурсів в усіх країнах світу передбачає: підпорядкування інтересів окремих водокористувачів загально-національним інтересам; застосування екологічно чистих технологій у виробництві для поліпшення якості вод, запобігання їх забрудненню і перегріванню; можливість позитивних змін у навколишньому середовищі з урахуванням альтернативних варіантів водопостачання і водоспоживання.

Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення і суспільного господарства водою можливі при поліпшенні якості води та водного режиму річок, раціональному використанні води підприємствами всіх галузей суспільного господарства та відтворенні водних ресурсів.

Усі промислові й сільськогосподарські підприємства зобов'язані:

· проводити заходи щодо економного використання водних ресурсів;

· застосовувати сучасні ефективні й досконалі технічні засоби і технології, щоб запобігти великим втратам і забрудненню води;

· контролювати якість і кількість скинутих у водні об'єкти промислових стоків тощо.

2.Протидія рушійним стихійним явищам

Тектонічні стихійні явища (землетруси, моретруси, виверження вулканів тощо).

Топологічні стихійні явища (зсуви, повені, селі, снігові обвали тощо).

Метеорологічні стихійні явища (буревії, шторми, смерчі, надзвичайні морози, засухи).

Антропогенні (техногенні) надзвичайні ситуації.

• При загрозі зсувів всі попереджувальні заходи повинні бути спрямовані на усунення причин, що їх викликають. Для запобігання надлишкового зволоження схилів слід не допускати вирубування дерев і чагарників, треба здійснювати посадку рослин із потужною кореневою системою, забороняти розорювання схилів. Одним із розповсюджених методів боротьби із зсувами є впровадження дренуючих і водовідвідних заходів.

• При загрозі повені здійснюються попереджувальні заходи, які дають можливість зменшити збитки і створити умови для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах затоплення. Проводять своєчасне інформування населення про стихійне лихо і правила поведінки, посилюють спостереження за підняттям води, перевіряють стан дамб, гребель, мостів - виявлені недоліки усувають, готують сили й засоби на випадок проведення рятувальних робіт.

3.Визначення розміру скиду внаслідок забруднення земельних ресурсів

Варіант 22

1.Екологічна безпека атмосферного повітря

Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (2001 р.) створює правову основу діяльності, спрямованої на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Визначений зміст діяльності в галузі стандартизації та нормування, що необхідно впроваджувати з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки. Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря дає можливість: забезпечити безпечне навколишнє природне середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря від забруднення; забезпечити безпеку господарським об'єктам та запобігати виникненню аварій та техногенних катастроф; впроваджувати та використовувати сучасні екологічно безпечні технології.

У галузі охорони атмосферного повітря рекомендовано встановлювати такі норми:

• норми екологічної безпеки атмосферного повітря;

• норми гранично допустимих викидів в повітря забруднюючих речовин; норми гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів, стаціонарних та пересувних джерел, що здійснюють викиди забруднюючих речовин.

Заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря повинні включати вплив на роботу транспорту підприємств агропромислового комплексу, а також підприємств, що здійснюють видобування надр, проведення вибухових робіт тощо.